Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

Ще в 1901 р. у Петербурзі була створена загальноросійська мона- рхічна організація «Русское собрание»; а в 1903 р. аналогічна струк тура з’явилася в Харкові. Потім відділи «Русского собрания» виник ли в Києві й Одесі, де видавалися монархічні вісники «Русская речь» і «Русский листок». Вони були покликані охороняти основи російсь кого самодержавства, російської культури й російської мови на «на ціональних окраїнах».
У період першої російської революції головною поміщицькою пар тією став Союз російського народу (СРН), заснований у листопаді 1905 р. Він нараховував близько 400 тис. членів. У Катеринославсь кій губернії діяло 13 відділів СРН загальною чисельністю 17 386 чоловік (для порівняння: кадети мали на Катеринославщині 3 організа ції і 435 членів, РСДРП — 26 організацій і 6 515 членів обох фрак цій). У Київській губернії нараховувалося 50 відділів СРН загальною кількістю 8 433 чоловіки. Усього ж в українських філіях СРН налічу валося 190 тис. чоловік — майже половина всіх членів партії.
Статут Союзу російського народу від 7 серпня 1906 р. проголошу вав, що його членами можуть бути «лише власне російські люди» (у це поняття включалися великороси, білоруси й малороси).
У народі членів монархістських організацій називали чорносотен- цями. Об’єднуючи у своїх рядах не тільки дворян'поміщиків, але й реакційні буржуазні елементи, відсталі прошарки робітників, кра марів, візників і люмпен'пролетаріату, чорносотенці проводили масові маніфестації «на захист царя й Батьківщини» і нерідко влашто вували дикі єврейські погроми. Так, після видання Маніфесту 17 жо втня вони вчинили в Одесі п’яний погром, під час якого вбили близь ко тисячі жителів єврейської національності.
Аналогічні погроми влаштовувалися в Києві, Харкові, Катерино славі й інших містах.
Відсутність парламентських форм правління і необхідність консо лідації опозиційних сил обумовили появу на арені громадського життя нової форми організації влади — Рад робітничих депутатів. У жовтні'грудні 1905 р. Ради виникли більше ніж у 50 містах Росій ської імперії, у тому числі у всіх промислових центрах України. Де путатами Рад були в основному представники лівих партій — есери, меншовики та більшовики. Їх обирали на заводах, фабриках, рудни ках, у залізничних майстернях як у містах, так і в робітничих сели щах. Засідання Рад проходили регулярно, один'два рази на тиждень. Для керівництва повсякденною роботою обиралися виконавчі комі тети.
Ради робітничих депутатів проводили масову агітацію серед трудящих, обговорювали економічні й політичні питання, створю вали фонди допомоги безробітним і формували бойові дружини з метою охорони революційного порядку й протидії жандармам і чорносотенцям.
Свідченням активної масової самоорганізації суспільства стало утво рення профспілок. У ході революції профспілковий рух охопив усі ве ликі міста України, включаючи Одесу, Київ, Харків, Катеринослав, Миколаїв. До кінця 1905 р. в Україні працювало вже близько 80 проф спілкових об’єднань.
Незважаючи на видання Маніфесту 17 жовтня, розпал революцій ної боротьби не стихав до самого кінця 1905 р. У листопаді відбулося повстання моряків на крейсері «Очаків» у Севастополі (керував ним лейтенант П. Шмідт); у Києві тоді ж повстав саперний полк. У грудні найбільшими промисловими центрами імперії прокотилася хвиля політичних страйків і збройних повстань робітників. В Україні основ ним районом збройної боротьби стала Катеринославська губернія, до складу якої входив Донбас. На залізничних станціях Донецького ба сейну створювалися розпорядницькі комітети, що формували бойові дружини й усували від влади місцеву адміністрацію. Такі комітети діяли в Гришино, Авдіївці, Горлівці, Ясинуватій, Дебальцевому й в інших місцях. 12 грудня бойові дружини робітників приступили до роззброювання окремих загонів поліції і жандармів. 13 грудня на ста нції Авдіївка відбулася сутичка повсталих робітників із загоном дра гунів; в Ясинуватій дружинники напали на роту піхоти та роззброїли солдатів. 16 грудня, зосередивши в Горлівці три роти піхоти та зведений загін драгунів і кінної поліції, царські власті перейшли в контрна ступ. Намагаючись заарештувати керівників страйкового комітету на машинобудівному заводі, солдати стріляли в робітників, убивши 18 і поранивши 50 чоловік. На допомогу горлівчанам прибули бойові дру жини з інших станцій Донбасу. Був організований штаб повстання, сформовані три загони дружинників загальною чисельністю до 4 тис. чоловік (але лише кілька сотень з них мали вогнепальну зброю). 17 гру дня відбулася вирішальна сутичка між повстанцями й урядовими вій ськами. Відступаючи під натиском переважаючих сил супротивника, робітники захопили один з потягів і залишили Горлівку. За повідом ленням «Гірничозаводського листка», у бою було вбито 33 дружинни ки; за офіційними даними царської влади, утрати повсталих станови ли близько 300 чоловік. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Немає важче завдання ніж виграти вибори, не доводячи всім і кожному, що ти не вартий перемоги.
Едлай Стівенсон

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка