Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

Ще в 1901 р. у Петербурзі була створена загальноросійська мона- рхічна організація «Русское собрание»; а в 1903 р. аналогічна струк тура з’явилася в Харкові. Потім відділи «Русского собрания» виник ли в Києві й Одесі, де видавалися монархічні вісники «Русская речь» і «Русский листок». Вони були покликані охороняти основи російсь кого самодержавства, російської культури й російської мови на «на ціональних окраїнах».
У період першої російської революції головною поміщицькою пар тією став Союз російського народу (СРН), заснований у листопаді 1905 р. Він нараховував близько 400 тис. членів. У Катеринославсь кій губернії діяло 13 відділів СРН загальною чисельністю 17 386 чоловік (для порівняння: кадети мали на Катеринославщині 3 організа ції і 435 членів, РСДРП — 26 організацій і 6 515 членів обох фрак цій). У Київській губернії нараховувалося 50 відділів СРН загальною кількістю 8 433 чоловіки. Усього ж в українських філіях СРН налічу валося 190 тис. чоловік — майже половина всіх членів партії.
Статут Союзу російського народу від 7 серпня 1906 р. проголошу вав, що його членами можуть бути «лише власне російські люди» (у це поняття включалися великороси, білоруси й малороси).
У народі членів монархістських організацій називали чорносотен- цями. Об’єднуючи у своїх рядах не тільки дворян'поміщиків, але й реакційні буржуазні елементи, відсталі прошарки робітників, кра марів, візників і люмпен'пролетаріату, чорносотенці проводили масові маніфестації «на захист царя й Батьківщини» і нерідко влашто вували дикі єврейські погроми. Так, після видання Маніфесту 17 жо втня вони вчинили в Одесі п’яний погром, під час якого вбили близь ко тисячі жителів єврейської національності.
Аналогічні погроми влаштовувалися в Києві, Харкові, Катерино славі й інших містах.
Відсутність парламентських форм правління і необхідність консо лідації опозиційних сил обумовили появу на арені громадського життя нової форми організації влади — Рад робітничих депутатів. У жовтні'грудні 1905 р. Ради виникли більше ніж у 50 містах Росій ської імперії, у тому числі у всіх промислових центрах України. Де путатами Рад були в основному представники лівих партій — есери, меншовики та більшовики. Їх обирали на заводах, фабриках, рудни ках, у залізничних майстернях як у містах, так і в робітничих сели щах. Засідання Рад проходили регулярно, один'два рази на тиждень. Для керівництва повсякденною роботою обиралися виконавчі комі тети.
Ради робітничих депутатів проводили масову агітацію серед трудящих, обговорювали економічні й політичні питання, створю вали фонди допомоги безробітним і формували бойові дружини з метою охорони революційного порядку й протидії жандармам і чорносотенцям.
Свідченням активної масової самоорганізації суспільства стало утво рення профспілок. У ході революції профспілковий рух охопив усі ве ликі міста України, включаючи Одесу, Київ, Харків, Катеринослав, Миколаїв. До кінця 1905 р. в Україні працювало вже близько 80 проф спілкових об’єднань.
Незважаючи на видання Маніфесту 17 жовтня, розпал революцій ної боротьби не стихав до самого кінця 1905 р. У листопаді відбулося повстання моряків на крейсері «Очаків» у Севастополі (керував ним лейтенант П. Шмідт); у Києві тоді ж повстав саперний полк. У грудні найбільшими промисловими центрами імперії прокотилася хвиля політичних страйків і збройних повстань робітників. В Україні основ ним районом збройної боротьби стала Катеринославська губернія, до складу якої входив Донбас. На залізничних станціях Донецького ба сейну створювалися розпорядницькі комітети, що формували бойові дружини й усували від влади місцеву адміністрацію. Такі комітети діяли в Гришино, Авдіївці, Горлівці, Ясинуватій, Дебальцевому й в інших місцях. 12 грудня бойові дружини робітників приступили до роззброювання окремих загонів поліції і жандармів. 13 грудня на ста нції Авдіївка відбулася сутичка повсталих робітників із загоном дра гунів; в Ясинуватій дружинники напали на роту піхоти та роззброїли солдатів. 16 грудня, зосередивши в Горлівці три роти піхоти та зведений загін драгунів і кінної поліції, царські власті перейшли в контрна ступ. Намагаючись заарештувати керівників страйкового комітету на машинобудівному заводі, солдати стріляли в робітників, убивши 18 і поранивши 50 чоловік. На допомогу горлівчанам прибули бойові дру жини з інших станцій Донбасу. Був організований штаб повстання, сформовані три загони дружинників загальною чисельністю до 4 тис. чоловік (але лише кілька сотень з них мали вогнепальну зброю). 17 гру дня відбулася вирішальна сутичка між повстанцями й урядовими вій ськами. Відступаючи під натиском переважаючих сил супротивника, робітники захопили один з потягів і залишили Горлівку. За повідом ленням «Гірничозаводського листка», у бою було вбито 33 дружинни ки; за офіційними даними царської влади, утрати повсталих станови ли близько 300 чоловік. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Людина приречена на волю.
Жан Поль Сартр

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка