Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ
Брусиловський прорив 1916 р. — наступальна операція російських армій Південно'Західного фронту (командувач генерал О. О. Брусилов, начальник штабу генерал В. М. Клембовський) 22 травня (4 червня) — кінець серпня (початок вересня) під час Першої світової війни 1914— 1918 рр. Відповідно до рішення конференції держав Антанти в Шан тиї (березень 1916 р.) російське командування намітило почати в сере дині червня 1916 р. великий наступ на всіх трьох фронтах. За директи вою Ставки від 11 (24) квітня 1916 р. головний удар мали завдати війсь ка Західного фронту з району Молодечно на Вільно, а допоміжні уда ри — Північний фронт із району Двінська на Південно'Східний і Пів денно'Західний фронти із району Рівного на Луцьк. У травні союзники у зв’язку з важкою поразкою італійських військ у районі Трентіно звернулися до Росії з проханням прискорити початок наступу. Ставка ви рішила почати наступ Південно'Західного фронту на 2 тижні раніше наміченого терміну. Задумом командування Південно'Західним фро нтом передбачалося замість зазвичай практикованого у ході війни обо ма сторонами таранного удару на одному напрямку завдання одночас них сильних ударів кожною армією фронту (8'ма, 11'та, 7'ма й 9'та) з метою скувати резерви супротивника; головний удар завдавався на пра вому крилі фронту військами восьмої армії. Південно'Західний фронт мав невелику перевагу над австро'угорськими арміями (4'та, 1'ша, 2'га, Південна німецька й 7'ма) у живій силі (573 тис. багнетів проти 448 тис.) і легкої артилерії (1770 гармат проти 1301), але поступався у важкій артилерії (168 гармат проти 545). Наступ почався на усьому фронті 22 травня (4 червня) після артилерійської підготовки, що про довжувалася від 6—8 годин (11'та і 9'та армії) до 29 (8'ма армія) і навіть 46 годин (7'ма армія).
Найбільшого успіху досягла 8'ма армія (командувач генерал О. М. Каледін), що наступала на луцькому напрямку. Прорвавши фронт на шістнадцятикілометровій ділянці Носовичі — Корито (так званий Луцький прорив), вона 25 травня (7 червня) зайняла Луцьк, а до 02(15) червня розгромила 4'ту австро'угорську армію ерцгерцога Йосипа Фердинанда й просунулася на 65 км. Однак потім 8'ма армія, що вичерпала свої й фронтові резерви, зустріла в районі Киселин завзятий опір німецьких військ, перекинених із Франції і з інших ділянок фронту. 3—22 червня (16 червня — 5 липня) 8'ма армія від бивала контрудари німецьких армійських груп генерала Марвіца, Фалькенхайна і Бернгарді. 11(24) червня Південно'Західному фрон тові була передана 3'тя армія (командувач генерал Л. П. Леш) із За хідного фронту. Спроба форсування р. Стоходу і оволодіння Ковелем силами 3'ї і 8'ї армій закінчилася невдачею, тому що німецьке ко мандування перекинуло сюди великі сили і створило могутню оборо ну. У центрі фронту 11'та армія (командувач генерал В. В. Сахаров) у травні прорвала фронт біля Сопанова, а 7'ма армія (командувач гене рал Д. Г. Щербачов) — біля Язлівця, але контрударами супротивни ка (зі складу армійської групи генерала Бем'Ермоллі й Південної армії генерала Ботмера) наступ було припинено. 9'та армія (коман дувач генерал П. А. Лечицький) прорвала фронт на 11'кілометровій ділянці Онут — Доброноуц, розгромила 7'му австро'угорську армію генерала Пфланцер'Бальтина і 5(18) червня зайняла Чернівці, а в червні — липні очистила всю Буковину і 31 липня (13 серпня) закрі пилася на фронті Станіслав — Делятин — Кімполунг. Наступ Пів денно'Західного фронту не був вчасно підтриманий іншими фронта ми, а Ставка виявилася нездатною забезпечити взаємодію фронтів. Двічі розпочатий наступ Західного фронту (2(15) червня і 20—26 червня (3—9 липня)), наступ Північного фронту 20—26 червня (3—9 ли пня), закінчилися повною поразкою. 26 червня (9 липня) Ставка по клала завдання головного удару на Південно'Західний фронт і пере дала йому свій стратегічний резерв — Особливу армію генерала В. М. Безобразова (3 корпуси), але це рішення було запізнілим. У липні'серпні війська 3'ї, 8'ї й Особливої армій вели запеклі бої на р. Стоході, намагаючись прорвати фронт супротивника на ковельсь кому напрямку, поки великі втрати не змусили припинити наступ.
Наступ Південно'Західного фронту, незважаючи на те, що його первісний успіх не був використаний Ставкою для досягнення вирі шального результату на усьому фронту, мав велике стратегічне зна чення. Супротивник утратив у травні'серпні до 1,5 млн чоловік, у тому числі понад 400 тис. полоненими (російські війська втратили близько 0,5 млн чоловік); російські війська захопили 581 гармату, близько 1800 кулеметів, близько 450 бомбометів і мінометів. Сили австро'угорської армії були настільки підірвані, що вона до кінця війни вже не була здатна вести активні дії. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Найкращий голос на виборах - голос розуму.
Володимир Шамша

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка