Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

Із зростан ням добробуту «український селянин примирився з більшовицьким режимом».
У 1922—1924 рр. радянське керівництво здійснило грошову ре форму, наслідком якої стала стабілізація фінансової системи. В обіг була введена нова грошова одиниця — червінець, забезпечений золо тим запасом СРСР.
Розвиток товарно'грошових відносин зажадав перебудови всієї си стеми управління народним господарством. Був узятий курс на лік відацію надцентралізованих бюрократичних головних управлінь (головкомів), підприємства були підлеглі місцевим раднаргоспам. Ство рювалися трести — виробничі об’єднання з переважно однорідних підприємств, що мали працювати на принципах госпрозрахунку.
При всіх позитивних зрушеннях у господарському житті непові було властиво чимало складних протиріч (або, за висловом деяких дослідників, «неп сам у собі таїв своє заперечення»). Економіку ра дянських республік у 20'ті роки неодноразово потрясали гострі кри зи: у 1922 р. — фінансова, у 1923 р. — криза збуту, у 1924 р. — товарний голод, у 1925 р. — зріст інфляції, у 1927—1928 рр. — кризи хлібозаготівель. Головним протиріччям епохи непу була не відповідність між економічним базисом і політичною надбудовою. Якщо в господарській сфері з розвитком ринкових відносин спосте рігалася відома економічна воля, то в політичній сфері панувала жорст ко централізована система влади («диктатура пролетаріату», що на практиці була диктатурою Комуністичної партії, або, точніше, її ке рівної ланки). Влада постійно втручалася в господарську діяльність, намагаючись керувати ринковою стихією за допомогою командно адміністративних методів управління, нав’язуючи товаровиробни кам невигідні їм умови господарювання. Вийти з цього протиріччя можна було двома шляхами: або рішуче демократизувати політичну систему, пристосувавши її до об’єктивних умов ринкового розвитку, або не менш рішуче відмовитися від економічної волі, заборонити приватну власність, знову все націоналізувати й підкорити економі ку одному хазяїнові — державі. Легко здогадатися, який з цих двох альтернативних варіантів буде прийнятий на озброєння комуністич ними вождями.
Приводом для згортання непу послужили кризи хлібозаготівель у 1927—1928 рр. Вони були викликані тим, що селяни відмовлялися продавати хліб державі за низькими (у 8 разів нижчими за ринкові) цінами, воліючи згноїти його або згодувати свиням. Щоб побороти кризу в 1927 р., радянська влада пішла на поступки селянству; заку півельні ціни були підвищені, і селяни продали прихований хліб. Але через рік ситуація повторилася: бажаючи дочекатися підвищен ня цін, селяни знову не поспішали продавати його хлібозаготівельни кам. До січня 1928 р. було заготовлено на 128 млн пудів хліба менше, ніж до січня 1927 р. Зрив плану хлібозаготівель загрожував серйоз ними провалами як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Справа в тому, що уряд уже намітив, скільки хліба він зможе направити на продаж у міста й на утримання армії і флоту, скільки хліба піде від повідно до укладених контрактів за кордон, скільки валюти він змо же одержати від експортних продажів і куди далі піде цей виторг. Плани були затверджені, однак «несвідомі» селяни поплутали дер жаві всі карти. Цей приклад прекрасно ілюструє тезу про несумісність господарського плюралізму непу і жорстко централізованої си стеми управління, що звикла діяти винятково методами наказу й інструкції. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Майбутнє приходить не здороваючись і йде не прощаючись.
Стас Янковський

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка