Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

У боротьбі за владу, що відбувалася в Кремлі в 1923—1928 рр., Сталін поставив за мету добитися підтримки місцевого партапарату, особливо в найбільшій національній республіці. Бажаючи завоювати популярність не тільки в апараті, але й серед населення України, Сталін і Каганович підтримали нечисленних націонал'комуністів (О. Шумського, М. Скрипникова) у керівництві КП(б)У, що прагну ли перетворити «українізацію» на ефективний важіль національно го відродження.
Як наслідок, з 1923 р. по 1927 р. кількість українців серед служ бовців державного апарату виросла з 35 до 45 %. До кінця 1927 р. на українську мову викладання перейшло понад чверть інститутів, біль ше половини технікумів і 4/5 загальноосвітніх шкіл. Велика частина книг і газет почала видаватися українською мовою. З ініціативи Скри пника національна мова впроваджувалася в школах командного скла ду й у деяких червоноармійських частинах. На Кубані й у Казахста ні, де компактно проживали українці, відкривалися національні школи, видавалися газети, працювало радіомовлення.
Українці одержали перевагу під час чергових масових наборів у партію. Якщо в 1923 р. вони складали тільки 23 % членів КП(б)У, то в 1927 р. — уже 52 %. Представництво українців у ЦК КП(б)У, од нак, не перевищувало чверті. Першими (з березня 1925 р. — генераль ними) секретарями ЦК КП(б)У призначалися більшовицьким центром тільки неукраїнці: росіяни Г. П’ятаков, В. Молотов, М. Хру щов, поляки С. Косіор і Ф. Кон, євреї Д. Мануїльський і Л. Кагано вич, німець Е. Квіринг.
Перші успіхи у вирішенні національного питання в республіці, про веденні «українізації» співпадали з широкими кампаніями пошуків націоналістичних ухилів, обвинуваченнями провідників «україніза ції» у націоналізмі й сепаратизмі. Ще в середині 20'х років ХХ ст. Й. Сталін подбав зрівноважити негативні для центральної влади нас лідки «українізації» жупелом «націонал'ухильництва». Л. Каганович почав кампанію з викриття «шумськізму». О. Шумський, що відстою вав свій погляд на темпи проведення «українізації» і порушував питання про заміну Л. Кагановича на посаді Генерального секретаря ЦК КП(б)У, був обвинувачений у «націоналістичному ухилі». Після лютнево'бе резневого пленуму ЦК у 1927 р. став помітним і процес згортання «укра їнізації», підсилилася боротьба проти українського «буржуазного на ціоналізму».
У 30'ті роки ХХ ст. почалося широкомасштабне цькування націо нальної інтелігенції, особливо шляхом створення фіктивних «контр революційних» організацій. У грудні 1932 р. вийшла постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) за підписами В. Молотова і Й. Сталіна, в якій «укра їнізація» «у ряді районів України» клеймувалася як «петлюрівсь ка». З призначенням у січні 1933 р. на посаду Генерального секрета ря ЦК КП(б)У П. Постишева політика «українізації» взагалі була припинена. Протягом 1933—1938 рр. унаслідок політичного терору сталінського режиму проти української інтелігенції більшість прові дних діячів «українізації» було репресовано. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Багатий не той, у кого всього багато, а той, у кого мало, а вистачає на багато чого.
Веселін Георгієв

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка