Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ
Володимир Мономах (Володимир'Василь Всеволодович; 1053— 1125) — видатний державний і політичний діяч Київської Русі, ве ликий князь Київський (1113—1125 рр.), воєначальник і письмен ник. Син Всеволода Ярославовича й дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха. У 1078 р. його батько став великим князем Київським, а він одержав у володіння Чернігів. З 1093 р. вів боротьбу проти половців і їхнього союзника Олега Святославича, якому зму шений був віддати Чернігів (1094 р.).
Виступав за припинення князівських міжусобиць і об’єднання сил для відсічі половцям. Був ініціатором з’їзду князів у Любечі в 1097 р., з’їзду в Уветичах у 1100 р., Долобського з’їзду 1103 р. У 1103, 1107, 1111 рр. організовував загальні походи князів проти половців, завдав їм ряду поразок, після яких вони надовго припинили напади на зем лі Русі.
Запрошений на князювання до Києва під час Київського повстан ня 1113 р. Придушивши повстання, Володимир Мономах видав ряд законів (відомих за назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), у яких скасовувалося холопство за борги й обмежувалися відсотки на позички. Володимир Мономах зумів тимчасово об’єднати під своєю владою велику частину території Русі й припинити князівські між усобиці. Відомий як високоосвічена людина. Автор вміщеного в Лав рентіївському літописі «Повчання», адресованого його дітям і черні гівському князеві Олегові Святославичу, у якому різко засуджував князівські уособиці й закликав до єдності всіх земель. Похований у Софійському соборі в Києві.
ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРНОГО, ЕКОНОМІЧНОГО Й ДУХОВНОГО ЖИТТЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
ХРЕЩЕННЯ РУСІ
Хрещення Русі — введення в Давній Русі наприкінці X ст. хрис тиянства як державної релігії. Занепад первіснообщинного ладу й виникнення класової держави підготували умови для зміни язиче ської релігії християнством. Уже в середині IX ст., через тісні зв’яз ки Русі з Візантією, християнство в його греко'православній формі поширилось серед панівного класу Русі. У X ст. християнами були чимало наближених князів Ігоря, а його дружина Ольга близько 955 р. прийняла християнство. Однак державною релігією воно стало лише у зв’язку з прийняттям християнства і масовим водохрещенням сло в’ян, проведеним у 988—989 рр. князем Володимиром Святослави чем. З цього часу християнство активно поширювалося державою і церковною організацією.
Уведення християнства як єдиної державної ідеології сприяло об’єд нанню території й зміцненню Давньоруської держави. Була створена централізована організація священнослужителів. Єдність релігії з ре лігіями давніх країн Європи робила Давньоруську державу частиною світового християнського суспільства, зблизила Русь із Візантією. Російська церква стала частиною Константинопольської патріархії, і Візантія довгий час прагнула поставити Русь у залежність від себе.
Прийняття християнства привело також до змін у культурі давньо руського суспільства та її збагачення. На Русі поширюються високо розвинуті у Візантії живопис і архітектура, а також писемність і писем на література. Але в той самий час переслідувалося язичеське, народ не у своїй основі мистецтво: декоративне, музичне, хореографічне. Уведення християнства зустрічало завзятий опір язичників, призво дило до масових народних повстань. До XIII ст. поширеність христи янської релігії обмежувалася в основному містами, лише після монго ло'татарської навали християнство широко розповсюдилось по селах. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманність здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу - це джерела мудрості. Книга - бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємось, вони - узда для тіла і душі. Мудрість - велика.

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка