Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ (УНДО)
Українське національно3демократичне об’єднання (УНДО) — найбільша українська політична партія міжвоєнного періоду, що дія ла в Галичині в 1925—1939 рр. Ідейно стояла на програмних засадах Української національно'трудової партії (до 1919 р. — Українська національно'демократична партія). Установчий з’їзд, що пройшов 11 липня 1925 р., прийняв політичну платформу партії. Програму й статут УНДО прийняли на II з’їзді, що проходив у Львові 19—20 ли стопада 1925 р. Як вважає Я. Серкіз, програма нової партії майже не відрізнялася від програми УНДП і базувалася на ідеології соборності й державності. Ставилося завдання створити в майбутньому само стійну Українську державу. На міжнародній арені УНДО вело боро тьбу проти легалізації чужоземного панування в українських зем лях, а в сеймі й сенаті — за виконання Польщею її міжнародних і конституційних зобов’язань. Найвищим органом УНДО був Народ- ний з’їзд (скликався один раз на два роки), що вибирав Центральний (Народний) комітет; на місцях вибиралися повітові народні комі тети, серед селян — «мужі довіри». УНДО являло собою не стільки політичну організацію, скільки широкий національний рух без точ ної реєстрації своїх членів, членських внесків (за винятком Львова), але з досить суворою партійною дисципліною. Під впливом УНДО знаходилися господарські, культурно'освітні й спортивні організа ції: Ревізійний союз українських кооператорів, Центросоюз, «Дніс тер», «Просвiта», «Сокіл» (380 гуртків), «Луг» (520 гуртків), «Рідна школа» (1075 гуртків), Союз українок і найбільша галицька щоденна газета «Діло». З 1925 р. офіційним органом партії став щотижневик «Воля» (ред. М. Струтинський і О. Кузьма). Навколо УНДО було об’єд нано майже 3/4 громадських активістів Галичини. У 1928 р. УНДО брало участь у виборах до польського парламенту й одержала 26 ман датів у сеймі (з 40 українських мандатів) і 9 у сенаті (з 11). В обох законодавчих палатах польського парламенту партія мала свої клу би, а в президії сейму і сенату — представництва. Керівництво УНДО, намагаючись нормалізувати українсько'польські відносини, пішло на укладання компромісної угоди з польським урядом. Політика «нор малізації» викликала невдоволення серед населення і спричинила за собою гостру кризу в партії. У 1935 р. Д. Левицький зняв із себе обов’язки голови, і партію очолив редактор «Діла» В. Мудрий. Група на чолі з Д. Палієвим вийшла з УНДО і заснувала Фронт національної єдності. В УНДО сформувалася внутрішня опозиція, що об’єднувала ся навколо «Діла» (Д. і К. Левицькі, І. Кедрін'Рудницький, С. Баран та інші), і опозиція жіночої організації «Дружина княгині Ольги» на чолі з М. Рудницькою.
Проти політичної лінії УНДО почали активну кампанію УСПП і ОУН. Відмова В. Мудрого від політики «нормалізації» трохи стабілі зувала внутріпартійну ситуацію, але не зупинила падіння впливу УНДО серед українського населення Галичини. У вересні 1939 р. УНДО припинило своє існування. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Одне сьогодні коштує двох завтра.
Франклін Рузвельт

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка