Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

З літа 1943 р. почастішали сутички УПА з радянськими партиза нами. Спроби переговорів із представниками з’єднань О. Сабурова, С. Ковпака, Д. Медведєва, А. Бегми і П. Вершигори не увінчалися
успіхом. Радянська сторона вважала партизанів з УПА бандитами, «ворогами народу», підсобниками німецько'фашистських окупан тів. У свою чергу, і український націоналізм був послідовно антира дянським.
Навесні 1944 р. відбулися перші збройні сутички УПА з регуляр ними радянськими частинами. 12 лютого 1944 р. Перший секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов підписав офіційне звернення до УПА з пропо зицією добровільно скласти зброю. Однак УПА продовжувала боро тьбу. У квітні 1944 р. неподалік с. Гурби Мизоцького р'ну Рівненсь кої області відбулося велике зіткнення між загонами НКВС (30 тис. чоловік під командуванням ген. Марченка) і УПА'Південь (5 тис. чо ловік під командуванням М. Свистуна'«Ясена»). Радянські війська завдали відчутної поразки УПА, що втратила в цьому бою 3588 чоло вік. Унаслідок каральних акцій радянської армії УПА'Північ скоро тилася до 11 куренів, УПА'Південь — до 3 куренів.
У нових умовах була проведена реорганізація командування УПА і змінена тактика дій у нових умовах. Насамперед вирішено було об’єднати посади провідника ОУН і головного командира УПА.
27 січня 1944 р. Д. Клячківський передав свої повноваження Р. Шу- хевичу («Тарас Чупринка»), а сам залишився командувачем УПА Північ (після загибелі Клячківського 12 лютого 1945 р. цю посаду зайняв майор І. Литвинчук — «Дубовий»). Командування УПА поча ло переговори з німецько'фашистськими військами про припинення конфронтації. Представник УПА Іван Гриніх («Герасимовський») зустрівся 5 березня 1944 р. у Тернополі з представником команду вання охоронної поліції та СД кримінал'комісаром Паппе, а 28 берез ня — з оберштурмбанфюрером СС Вітіском. Під час переговорів мова йшла про можливості українсько'німецького співробітництва в спі льній боротьбі проти Червоної Армії, забезпеченні УПА німецькою зброєю, обміні інформацією, що становила інтерес для обох сторін, звільненні німцями українських повстанців, що потрапили в полон.
Улітку 1944 р. особовий склад УПА значно поповнився за рахунок розгромленої радянськими військами в бою під Бродами української дивізії «Галичина». Наприкінці 1944 р. Р. Шухевич відмовився від тактики широкомасштабних бойових операцій. Виросла роль зв’яз кових, що підтримували зв’язок між командуванням і тактичними одиницями, а також між окремими сотнями. УПА однозначно ви знала себе загальноукраїнською армією, що з липня 1944 р. форма льно підкорилася Українській головній визвольній раді. Основною тактичною одиницею УПА став не курінь, а сотня, що давало можли вість діяти більш мобільно й ефективно. Служба безпеки УПА почала боротьбу з прихильниками радянської влади.
З 1945 р. основний тягар боротьби УПА припав на УПА-Захід, а бойові дії перенеслися з Волині й Полісся в Галичину і на Буковину, де діяла Буковинська українська самооборонна армія. Більшість по літичних і збройних акцій УПА було спрямовано проти дій радянсь ких органів.
На початку 1946 р. з метою ліквідації УПА в західні області Укра їни були перекинені частини Червоної Армії, прикордонних і внутрішніх військ з танками, артилерією і літаками. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Блага мета може повідомити цінність тільки таким засобам, які достатні й дійсно ведуть до мети.
Девід Юм

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка