Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
Галицько3Волинське князівство — назва князівства, утвореного Романом Мстиславичем у 1199 р. унаслідок об’єднання Галицького і
Волинського князівств. Галицько'Волинське князівство було найбі льшим і наймогутнішим серед удільних князівств, що виникли на українських землях після розпаду Київської Русі.
У 1203 р. Роман Мстиславич поширив свою владу на Київщину й Переяславщину. Після його смерті в 1205 р. єдність Галицько'Во линського князівства була тимчасово порушена. Почався майже со рокалітній період міжусобних воєн й іноземного втручання в справи галицьких і волинських земель. Не допустити відновлення єдності Галичини й Волині прагнули верхівка галицького боярства, окремі удільні князі й правлячі кола Угорщини й Польщі.
Першими почали боротьбу за владу в Галицькому князівстві Во лодимир, Святослав і Роман Ігоревичі, сини оспіваного в «Слові о полку Ігоревім» новгород'сіверського князя Ігоря Святославича. Вони протрималися тут протягом майже шести років (приблизно з 1206 до 1212 рр.). Однак у ході боротьби з боярською верхівкою зазнали по разки, і в 1213 р. на князівському престолі в Галичі опинився боярин Владислав Кормильчич, а після його вигнання в 1214 р. правителі Угорщини й Польщі домовилися про розділ галицьких земель.
У результаті довгострокової боротьби, що закінчилася в 1221 р., чужоземці були вигнані й князем став Мстислав Удалий, котрий походив із дрібних київських князів, а на той час княжив у Новгоро ді. На роки його князювання (1221—1228 рр.) припадає участь гали цьких і волинських полків у битві на Калці (1223 р.). У 1228 р. Мстис лав Удалий залишив Галицьке князівство і передав його угорському королеві. У цей час, зміцнівши на Волині, боротьбу за галицький престол починає Данило Романович. Але тільки в 1238 р. він остато чно оволодів Галичем, відновивши єдність Галицько'Волинського князівства.
Наприкінці 1239 р. кордони держави значно розширюються. Саме тоді Данило Романович поширив свою владу на Київ, де залишив воєводою свого тисяцького Дмитра, який очолював оборону міста від орд хана Батия в 1240 р. Після захоплення Києва монголо'татари продовжили свій похід на захід і зруйнували більшість міст Галичи ни й Волині. Ослаблення внаслідок цього князівської влади спричи нило нові міжусобиці. У внутрішні справи князівства знову втруча ються іноземці. Кінець цьому поклала битва під Ярославом, у якій 17 серпня 1245 р. Данило й Василько Романовичі розгромили війсь ка угорських і польських загарбників і загони заколотних галиць ких бояр. Боярська опозиція була остаточно знищена, а Данило став володарем Галицько'Волинського князівства. На цей час припадає період найвищого його підйому.
Ще в 1238 р. Данило Романович розгромив німецьких лицарів під Дорогочином і тим надовго припинив їхні спроби завоювати руські землі. Перестали втручатися в справи князівства і польських князів. Був укладений мирний договір з Угорщиною. Після поїздки в Золоту Орду (1245—1246 рр.), хоча Данило Романович і змушений був визнати верховенство хана, він добився підтвердження своїх прав на Галицько'Волинське князівство. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Коли б людина не бажала, то й не було б людини. Причиною будь-якої діяльності є бажання.
Лев Толстой

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка