Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

Виділені в бюджеті убогі кошти не дозволили здійснити широкі проекти соціального розвитку. Проте, оскільки рівень освіти молоді в роки війни сильно знизився, було відновлено обов’язкову початкову освіту й здійснені заходи щодо введення загальної обов’язкової непо вної середньої освіти. Значно збільшилося число вищих навчальних закладів. Були розпочаті заходи щодо укріплення і розширення ме режі дошкільних установ. Основні витрати за утримання дітей у них брали на себе державні органи й підприємства. Була цілком віднов лена та розширена система будинків відпочинку, санаторіїв і курор тів. Перебування в місцях відпочинку та лікування в санаторіях опла чували профспілкові організації.
ЛІКВІДАЦІЯ ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
Мабуть, найсерйознішим «головним болем» для сталінського ре жиму в Західній Україні залишалася Українська повстанська ар- мія. Головним джерелом поповнення її рядів була ОУН. У ліс у 1944— 1945 рр. ішли ті, хто рятувався від мобілізації у Червону армію і від переслідувань радянських каральних органів, хто противився колек тивізації або мстив «комунякам» за репресованих родичів. Після закінчення Великої Вітчизняної війни сталінське керівництво одер жало можливість перекинути в Західну Україну додаткові загони військ НКВС і підсилити тиск на ОУН'УПА. У 1945—1946 рр. радян ські війська за підтримкою міліцейських формувань і добровольців з числа місцевих жителів (так званих «яструбків») організували бло каду і прочісування лісових районів Волині, Галичини й Прикарпат тя. Усіх, хто підозрювався у зв’язках з партизанами, заарештовува ли та депортували до Сибіру. З 1946 р. по 1949 р. до Сибіру й на крайню Північ було депортовано близько 500 тис. жителів Західної України. Зі свого боку, Служба безпеки (СБ) ОУН і партизани з УПА нещадно розправлялися з прихильниками радянського режиму. Го ловнокомандувач УПА Р. Шухевич, за даними А. С. Чайковського, жадав від своїх підлеглих: «Домагатися, щоб жодне село не визнало радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати! Не потріб но боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай з 40 мільйо нів українського населення залишиться половина — нічого страшно го в цьому немає». За офіційними радянськими даними, українські націоналісти здійснили 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, в яких загинуло майже 30 тис. військовослужбовців, працівників дер жавних і правоохоронних органів, лікарів, учителів й інших. Таким
чином, цивільне населення стало заручником сформованої ситуації; люди боялися терору і з боку військ НКВС, і з боку повстанців.
УПА діяла як на території УРСР, так і в сусідніх країнах. На тери торії Польщі нараховувалося до 2 тис. партизанів і 3 тис. членів під пілля ОУН. У березні 1947 р. повстанці вбили відомого польського генерала, заступника міністра оборони К. Сверчевського. Ця акція була використана польським урядом для проведення великомасшта бної операції під кодовою назвою «Вісла». У квітні того ж року поль ські війська чисельністю до 30 тис. чоловік, підтримані численними чехословацькими й радянськими армійськими підрозділами, ото чили та знищили велику частину загонів УПА. Частина повстанців змогла пробитися на територію Радянської України, ще кілька со тень людей пішли з боями через Чехословаччину в Західну Німеччи ну й там були інтерновані. Українські лемки (140,5 тис. чоловік) були насильно виселені польською владою з їхніх споконвічних земель і розсіяні по всій території Польщі. Так поляки вирішили «українсь ку проблему».
Окремі загони УПА продовжували партизанити в західних райо нах УРСР до початку 50'х років. 5 березня 1950 р. на Львівщині в одній із сутичок загинув головнокомандувач УПА Р. Шухевич. Піс ля цього повстанський рух починає загасати й до смерті Сталіна (1953 р.) був остаточно ліквідований. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути.

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка