Історія України
Виділені в бюджеті убогі кошти не дозволили здійснити широкі
проекти соціального розвитку. Проте, оскільки рівень освіти молоді
в роки війни сильно знизився, було відновлено обов’язкову початкову
освіту й здійснені заходи щодо введення загальної обов’язкової непо
вної середньої освіти. Значно збільшилося число вищих навчальних
закладів. Були розпочаті заходи щодо укріплення і розширення ме
режі дошкільних установ. Основні витрати за утримання дітей у них
брали на себе державні органи й підприємства. Була цілком віднов
лена та розширена система будинків відпочинку, санаторіїв і курор
тів. Перебування в місцях відпочинку та лікування в санаторіях опла
чували профспілкові організації.
ЛІКВІДАЦІЯ ПОВСТАНСЬКОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ
УКРАЇНІ
Мабуть, найсерйознішим «головним болем» для сталінського ре
жиму в Західній Україні залишалася Українська повстанська ар-
мія. Головним джерелом поповнення її рядів була ОУН. У ліс у 1944—
1945 рр. ішли ті, хто рятувався від мобілізації у Червону армію і від
переслідувань радянських каральних органів, хто противився колек
тивізації або мстив «комунякам» за репресованих родичів. Після
закінчення Великої Вітчизняної війни сталінське керівництво одер
жало можливість перекинути в Західну Україну додаткові загони
військ НКВС і підсилити тиск на ОУН'УПА. У 1945—1946 рр. радян
ські війська за підтримкою міліцейських формувань і добровольців з
числа місцевих жителів (так званих «яструбків») організували бло
каду і прочісування лісових районів Волині, Галичини й Прикарпат
тя. Усіх, хто підозрювався у зв’язках з партизанами, заарештовува
ли та депортували до Сибіру. З 1946 р. по 1949 р. до Сибіру й на
крайню Північ було депортовано близько 500 тис. жителів Західної
України. Зі свого боку, Служба безпеки (СБ) ОУН і партизани з УПА
нещадно розправлялися з прихильниками радянського режиму. Го
ловнокомандувач УПА Р. Шухевич, за даними А. С. Чайковського,
жадав від своїх підлеглих: «Домагатися, щоб жодне село не визнало
радянської влади. ОУН має діяти так, щоб усі, хто визнав радянську
владу, були знищені. Не залякувати, а фізично знищувати! Не потріб
но боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай з 40 мільйо
нів українського населення залишиться половина — нічого страшно
го в цьому немає». За офіційними радянськими даними, українські
націоналісти здійснили 14,5 тис. диверсій і терористичних актів, в
яких загинуло майже 30 тис. військовослужбовців, працівників дер
жавних і правоохоронних органів, лікарів, учителів й інших. Таким
чином, цивільне населення стало заручником сформованої ситуації;
люди боялися терору і з боку військ НКВС, і з боку повстанців.
УПА діяла як на території УРСР, так і в сусідніх країнах. На тери
торії Польщі нараховувалося до 2 тис. партизанів і 3 тис. членів під
пілля ОУН. У березні 1947 р. повстанці вбили відомого польського
генерала, заступника міністра оборони К. Сверчевського. Ця акція
була використана польським урядом для проведення великомасшта
бної операції під кодовою назвою «Вісла». У квітні того ж року поль
ські війська чисельністю до 30 тис. чоловік, підтримані численними
чехословацькими й радянськими армійськими підрозділами, ото
чили та знищили велику частину загонів УПА. Частина повстанців
змогла пробитися на територію Радянської України, ще кілька со
тень людей пішли з боями через Чехословаччину в Західну Німеччи
ну й там були інтерновані. Українські лемки (140,5 тис. чоловік) були
насильно виселені польською владою з їхніх споконвічних земель і
розсіяні по всій території Польщі. Так поляки вирішили «українсь
ку проблему».
Окремі загони УПА продовжували партизанити в західних райо
нах УРСР до початку 50'х років. 5 березня 1950 р. на Львівщині в
одній із сутичок загинув головнокомандувач УПА Р. Шухевич. Піс
ля цього повстанський рух починає загасати й до смерті Сталіна
(1953 р.) був остаточно ліквідований. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]
Інші ресурси
Український Портал Європейської Традиції
У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.
Далі буде!