Історія України
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 р.
У лютому 1996 р. конституційна комісія передала на розгляд парла
ментові проект нової Конституції України. Він обговорювався протягом
трьох місяців, відбулися три офіційні читання цього документа. Зреш
тою конституційний процес зайшов у тупик. Щоб зрушити справу з
мертвої точки й уникнути відкритого конфлікту між Верховною Радою
й Президентом України, у травні була створена тимчасова спеціальна
депутатська комісія. Нарешті в ніч з 27 на 28 червня 1996 р. парламент
затвердив Конституцію — основний закон держави. День 28 червня був
оголошений державним святом — Днем Конституції України.
Конституція України визначає основи суспільного й економічно
го ладу республіки, форму правління, державного й територіального
устрою; регулює стосунки між особою й державою; визначає права й
обов’язки громадян; закріплює основні принципи, порядок організа
ції й компетенцію органів законодавчої, виконавчої й судової влади
управління на місцях; визначає принципи виборчої системи, держав
ну символіку України; містить норми, що регулюють порядок дії
Конституції і порядок внесення до неї змін і доповнень.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади Конституція ви
знає народ України, що здійснює державну владу безпосередньо, а
також через систему державних органів і органів місцевого самовря
дування. Основний Закон закріпив принцип верховенства права. Ні
хто не може бути примушений робити те, що не передбачене законо
давством. Державною мовою визнана українська мова; одночасно га
рантується вільний розвиток, використання й захист російської та
інших мов національних меншин.
Громадське життя в республіці ґрунтується на принципах політич
ного, економічного й ідеологічного плюралізму; держава гарантує волю
політичної діяльності, не забороненої Конституцією й іншими закона
ми України. Найважливішими функціями держави, справою всього
народу є захист суверенітету й територіальної цілісності України, за
безпечення її економічної й інформаційної безпеки.
АГРАРНА РЕФОРМА
У середині 90'х років в Україні визріли умови для проведення аг3
рарної реформи. На початок 1995 р. свій статус змінили 8,8 тис. кол
госпів (94 % загальної чисельності). Серед них розпаювання майна
здійснили 8,3 тис. господарств. На їхній основі виникло 6,5 тис. ко
лективних підприємств із правом власності їхніх членів на частину
майна (пай), а також 1,2 тис. селянських спілок і кооперативів, 175 ак
ціонерних товариств. Однак усі ці процеси не привели до створення
ефективних фермерських господарств, тому що з акціонування був
виключений головний засіб виробництва — земля. Продуктивність
праці в колективних сільськогосподарських підприємствах за 10 ро
ків скоротилася більше ніж удвічі. Середньорічні темпи скорочення
виробництва в КСП у 1991—1994 рр. складали 9,5 %.
У листопаді 1994 р. Президент Л. Кучма видав указ «Про негайні
заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». У ньому передбачалося вирішення трьох основних проблем аграрної реформи: приватизації, оцінки й ринку землі.
[...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]
Інші ресурси
Український Портал Європейської Традиції
У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.
Далі буде!