Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
Велике князівство Литовське — феодальна держава, що існу вала в XIII—XVI ст. на території частини сучасної Литви, Білору сії й України. Основним заняттям населення було землеробство й скотарство. Полювання й промисли відігравали підсобну роль у господарстві. Розвиток ремесла, заснованого на залізоробному ви робництві, внутрішня і зовнішня торгівля (із Руссю, Польщею тощо) сприяли росту міст (Вільнюс, Тракай, Каунас тощо). У IX—XII ст. на території Литви розвивалися феодальні відносини, складалися стани феодалів і залежних людей. Окремі литовські політичні об’єднання — землі (Аукштайтія, Жемайтія, Делтува та інші) — мали неоднаковий рівень суспільно'економічного розвитку. Розклад первіснообщинних відносин і виникнення феодального ладу приве ли до утворення держави в литовців. Згідно з Галицько'Волин ським літописом, у русько'литовському договорі 1219 р. згадуєть ся союз литовських князів на чолі з «найстаршими» князями, що володіли землями в Аукштайтії. Це свідчить про наявність держа ви в Литві.
Посилення великокнязівської влади привело до об’єднання основ них литовських земель у Велике князівство Литовське під владою Міндовга (середина 30'х рр. XIII ст. — 1263 р.), який захопив також деякі білоруські землі (Чорну Русь). Утворення Великого князівства Литовського було прискорене необхідністю об’єднатися для бороть би з агресією німецьких хрестоносців, що посилилася з початку XIII ст. Литовські війська здобули великі перемоги над лицарями в боях при Шяуляї (1236 р.) і Дурбі (1260 р.).
У XIV ст., за князювання Гедиміна (1316—1341 рр.), Ольгерда (1345—1377 рр.) і Кейстута (1345—1382 рр.), Велике князівство Литовське значно розширило свої володіння, приєднавши всі білору ські, частину українських і російських земель (волинські, вітебські, турово'пінські, київські, переяславські, подільські, чернігово'сівер ські землі). Їхнє включення полегшувалося тим, що Русь була ослаб лена монголо'татарським ярмом, а також боротьбою з агресією німецьких, шведських і датських загарбників. Входження до складу Ве ликого князівства Литовського російських, українських, білорусь ких земель з більш розвинутими суспільними відносинами й куль турою сприяло подальшому розвиткові суспільно'економічних від носин у Литві. У приєднаних землях литовські великі князі зберег ли місцевим магнатам значну автономію й імунітетні права. Це, а також розходження в рівні суспільно'економічного розвитку й етніч на неоднорідність окремих частин Великого князівства Литовського обумовили відсутність централізації в державному управлінні.
На чолі держави стояв великий князь, при ньому — рада з пред ставників знаті й вищого духівництва. З метою об’єднання сил для боротьби з наступом німецьких лицарських орденів і посилення сво єї влади великий князь Ягайло (1377—1392 рр.) уклав із Польщею Кревську унію 1385 р. Однак унія приховувала небезпеку перетворен ня Литви в провінцію Польщі. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Майбутнє стає сьогоденням, лише ставши минулим.
Валерій Афонченко

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка