Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
Велике князівство Литовське — феодальна держава, що існу вала в XIII—XVI ст. на території частини сучасної Литви, Білору сії й України. Основним заняттям населення було землеробство й скотарство. Полювання й промисли відігравали підсобну роль у господарстві. Розвиток ремесла, заснованого на залізоробному ви робництві, внутрішня і зовнішня торгівля (із Руссю, Польщею тощо) сприяли росту міст (Вільнюс, Тракай, Каунас тощо). У IX—XII ст. на території Литви розвивалися феодальні відносини, складалися стани феодалів і залежних людей. Окремі литовські політичні об’єднання — землі (Аукштайтія, Жемайтія, Делтува та інші) — мали неоднаковий рівень суспільно'економічного розвитку. Розклад первіснообщинних відносин і виникнення феодального ладу приве ли до утворення держави в литовців. Згідно з Галицько'Волин ським літописом, у русько'литовському договорі 1219 р. згадуєть ся союз литовських князів на чолі з «найстаршими» князями, що володіли землями в Аукштайтії. Це свідчить про наявність держа ви в Литві.
Посилення великокнязівської влади привело до об’єднання основ них литовських земель у Велике князівство Литовське під владою Міндовга (середина 30'х рр. XIII ст. — 1263 р.), який захопив також деякі білоруські землі (Чорну Русь). Утворення Великого князівства Литовського було прискорене необхідністю об’єднатися для бороть би з агресією німецьких хрестоносців, що посилилася з початку XIII ст. Литовські війська здобули великі перемоги над лицарями в боях при Шяуляї (1236 р.) і Дурбі (1260 р.).
У XIV ст., за князювання Гедиміна (1316—1341 рр.), Ольгерда (1345—1377 рр.) і Кейстута (1345—1382 рр.), Велике князівство Литовське значно розширило свої володіння, приєднавши всі білору ські, частину українських і російських земель (волинські, вітебські, турово'пінські, київські, переяславські, подільські, чернігово'сівер ські землі). Їхнє включення полегшувалося тим, що Русь була ослаб лена монголо'татарським ярмом, а також боротьбою з агресією німецьких, шведських і датських загарбників. Входження до складу Ве ликого князівства Литовського російських, українських, білорусь ких земель з більш розвинутими суспільними відносинами й куль турою сприяло подальшому розвиткові суспільно'економічних від носин у Литві. У приєднаних землях литовські великі князі зберег ли місцевим магнатам значну автономію й імунітетні права. Це, а також розходження в рівні суспільно'економічного розвитку й етніч на неоднорідність окремих частин Великого князівства Литовського обумовили відсутність централізації в державному управлінні.
На чолі держави стояв великий князь, при ньому — рада з пред ставників знаті й вищого духівництва. З метою об’єднання сил для боротьби з наступом німецьких лицарських орденів і посилення сво єї влади великий князь Ягайло (1377—1392 рр.) уклав із Польщею Кревську унію 1385 р. Однак унія приховувала небезпеку перетворен ня Литви в провінцію Польщі. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Обережний оптиміст вірить, що доживе до світлого майбутнього; необережний - переживе його.
Валентин Доміль

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка