Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

статут 1588 р., у якому значною мірою зберігалися основні положен ня давньоруського права. Цей статут, що діяв, зокрема, у Київській, Подільській і Волинській губерніях до 1840 р., юридично затвердив кріпосне право на Брацлавщині (тепер Вінницька і частина Хмельни цької обл.) і в Подніпров’ї. Написаний старою білоруською мовою, він у 1614 р. був перекладений і виданий польською, згодом — фран цузькою, латинською та іншими мовами. Статут 1588 р. закріплю вав феодальну власність на землю, передбачаючи в той же час влас ність на неї і селян. Третій статут оформив створення єдиного прошар ку кріпаків шляхом злиття закріпачених слуг з іншими розрядами залежних селян. Договори, як правило, оформлялися в писемній формі. Іноді була потрібна їхня реєстрація в суді й присутність свід ків. Найбільш розповсюдженими були договори закупівлі'продажу, позички, майнової позики. Для забезпечення зобов’язань застосову валася застава. Право спадщини належало синам, дочки могли оде ржати не більше чверті майна у вигляді приданого. За навмисні зло чини винний відповідав повною мірою. Наприклад, за навмисне вбив ство злочинця карали смертю, а з його майна забиралася так звана головщина. При ненавмисному вбивстві винний звільнявся від пока рання, але зобов’язаний був сплатити родичам убитого головщину. Суд мав ураховувати й вік злочинця. Так, не несли карного покаран ня неповнолітні особи (за статутом 1568 р. — ті, котрі не досягли 14 років, а починаючи з 1580 р. — не досягли 16 років).
Карне законодавство знало просту й складну співучасть. Статут 1588 р. встановив, що при простій співучасті всі винні мають бути покарані однаково. При складній співучасті злочинці поділялися на виконавців, помічників і підбурювачів. Приховування й недонесен ня за деякими злочинами також підлягали покаранню. Наприклад, у випадку державної зради батька повнолітні сини, що знали про підготовку зради, підлягали покаранню. Значна увага приділялася злочинам проти особистості й майнових прав. Основним покаран ням за них був штраф на користь постраждалого й великого князя. Суворе покарання передбачалося за крадіжку: так, за крадіжку коня — повішення. У той самий час злочин, зроблений шляхтичем, карався легше, ніж такі ж протизаконні дії простої людини. Зокре ма, у випадку нанесення ран шляхтичем шляхтичеві винний кара вся відрубуванням руки. За подібний злочин, зроблений щодо про стої людини, винний шляхтич карався грошовим штрафом. Якщо ж простолюдин поранив шляхтича, він підлягав смертній карі. Покарання розглядалося як розплата за злочин і засіб для заляку вання злочинців.
«Устава на волоки» 1557 р. — правовий документ, затвердже ний 1 квітня 1557 р. польським королем, великим князем литов ським Сигізмундом II Августом, про проведення аграрної й фінансо во'податкової реформи на території Великого князівства Литовсько го. Містила 49 артикулів. 20 жовтня 1557 р. за розпорядженням ко роля до деяких артикулів були внесені зміни, доповнення й виправ лення. Реформу провели у великокнязівських володіннях у Литві, Білорусії й частково в Україні — у Кременецькому повіті, Ратненсь кому і Ковельському староствах на Волині. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Воля - це відповідальність. Ось чому всі її так бояться.
Джордж Бернард Шоу

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка