Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

статут 1588 р., у якому значною мірою зберігалися основні положен ня давньоруського права. Цей статут, що діяв, зокрема, у Київській, Подільській і Волинській губерніях до 1840 р., юридично затвердив кріпосне право на Брацлавщині (тепер Вінницька і частина Хмельни цької обл.) і в Подніпров’ї. Написаний старою білоруською мовою, він у 1614 р. був перекладений і виданий польською, згодом — фран цузькою, латинською та іншими мовами. Статут 1588 р. закріплю вав феодальну власність на землю, передбачаючи в той же час влас ність на неї і селян. Третій статут оформив створення єдиного прошар ку кріпаків шляхом злиття закріпачених слуг з іншими розрядами залежних селян. Договори, як правило, оформлялися в писемній формі. Іноді була потрібна їхня реєстрація в суді й присутність свід ків. Найбільш розповсюдженими були договори закупівлі'продажу, позички, майнової позики. Для забезпечення зобов’язань застосову валася застава. Право спадщини належало синам, дочки могли оде ржати не більше чверті майна у вигляді приданого. За навмисні зло чини винний відповідав повною мірою. Наприклад, за навмисне вбив ство злочинця карали смертю, а з його майна забиралася так звана головщина. При ненавмисному вбивстві винний звільнявся від пока рання, але зобов’язаний був сплатити родичам убитого головщину. Суд мав ураховувати й вік злочинця. Так, не несли карного покаран ня неповнолітні особи (за статутом 1568 р. — ті, котрі не досягли 14 років, а починаючи з 1580 р. — не досягли 16 років).
Карне законодавство знало просту й складну співучасть. Статут 1588 р. встановив, що при простій співучасті всі винні мають бути покарані однаково. При складній співучасті злочинці поділялися на виконавців, помічників і підбурювачів. Приховування й недонесен ня за деякими злочинами також підлягали покаранню. Наприклад, у випадку державної зради батька повнолітні сини, що знали про підготовку зради, підлягали покаранню. Значна увага приділялася злочинам проти особистості й майнових прав. Основним покаран ням за них був штраф на користь постраждалого й великого князя. Суворе покарання передбачалося за крадіжку: так, за крадіжку коня — повішення. У той самий час злочин, зроблений шляхтичем, карався легше, ніж такі ж протизаконні дії простої людини. Зокре ма, у випадку нанесення ран шляхтичем шляхтичеві винний кара вся відрубуванням руки. За подібний злочин, зроблений щодо про стої людини, винний шляхтич карався грошовим штрафом. Якщо ж простолюдин поранив шляхтича, він підлягав смертній карі. Покарання розглядалося як розплата за злочин і засіб для заляку вання злочинців.
«Устава на волоки» 1557 р. — правовий документ, затвердже ний 1 квітня 1557 р. польським королем, великим князем литов ським Сигізмундом II Августом, про проведення аграрної й фінансо во'податкової реформи на території Великого князівства Литовсько го. Містила 49 артикулів. 20 жовтня 1557 р. за розпорядженням ко роля до деяких артикулів були внесені зміни, доповнення й виправ лення. Реформу провели у великокнязівських володіннях у Литві, Білорусії й частково в Україні — у Кременецькому повіті, Ратненсь кому і Ковельському староствах на Волині. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Коли зістаришся, звички стають тиранами.
Гюстав Флобер

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка