Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 р.
У XVI ст. питання про об’єднання Литви й Польщі в єдину держа ву стало надзвичайно актуальним. Цьому сприяли як зовнішньополі тичні причини, так і поглиблення процесу еволюції феодальних від носин у цих державах.
У березні 1569 р. король Сигізмунд II Август приєднав до Польщі Підляське і Волинське воєводства; місцева шляхта юридично зрів нювалася в правах з польською. Услід за шляхтою присягу на вір ність польській короні принесли й місцеві магнати. Потім Сигізмунд оповістив про включення до складу Польщі Київського й Брацлав ського воєводств. У такий спосіб завершилося захоплення поляками майже всіх українських земель.
1 липня 1569 р. посли Великого князівства Литовського підписали в Любліні акт про унію Литви та Польщі. Створювалася дуалістична держава з назвою Річ Посполита.
Відповідно до Люблінської унії обиралися спільний король, сейм і сенат. Уводилася єдина грошова система, ліквідовувалися митні ко рдони. Польська й литовська шляхта одержала право володіти зем лями в будь'якій частині Речі Посполитої. Незважаючи на досить твердий польський тиск, Литва все'таки зберегла певну автономію у вигляді власного права (Литовський статут), суду, війська, адмі ністрації, скарбниці, герба, печатки й офіційної («руської») мови.
Козацтво — військово'промисловий стан, що сформувався на півдні України в XV—XVI ст. Сам термін «козак» — тюркського по ходження. У «Таємній історії монголів» (1240 р.) так називається вільна людина, не зв’язана сімейними узами, схильна до завоювань. У словнику половецької мови (1303 р.) козаком іменується воїн'страж. На землях Русі козаками почали називати вільних людей, що сели лися в прикордонних районах Московської держави, Великого кня зівства Литовського й Польщі. В умовах прикордоння, знаходячись між двома ворожими соціокультурними світами — світом христи янства й світом ісламу, козаки від самого початку змушені були об’єд нуватися в збройні ватаги на чолі з виборними отаманами, готові в будь'який момент дати відсіч тим, хто зазіхав на їхню незалежність. Свої ряди вони поповнювали за рахунок селян'втікачів, кріпаків і каторжників, людей, переслідуваних за релігійними або політични ми мотивами тощо. Співтовариство їх було багатонаціональним. Так, польський посол Пясочинський, розмовляючи в 1601 р. з представ никами турецького уряду, відзначав, що серед козаків були «і поля ки (читай: українці — В. Г.), і москвитяни, і волохи, і турки, і татари, і євреї, і взагалі люди всякої мови».
Оскільки основні поселення козаків на території Південної Русі знаходилися в районі Черкас і за Дніпровськими порогами, їх часто називали черкасами або запорожцями. Не підкоряючись нікому у світі, запорізькі козаки в повсякденному житті керувалися своїми власними законами й звичаями, жили за рахунок полювання, риба льства, бортництва, а також здобичі, загарбаної під час грабіжниць ких сухопутних і морських походів.
На межі XV—XVI ст. козацькі поселення — зимовники та слобо- ди — виникли на Південному Бузі, Синюсі, Росі, Тясмину, а також на лівому березі Дніпра — уздовж Трубежа, Сули і Псла. За цією великою козацькою територією на окраїнних, прикордонних землях незабаром міцно закріпилася нова географічна назва — Україна.
Перші документальні згадки про українських козаків датуються 1489 і 1492 рр. Уже в цей час литовська влада намагалася взяти коза ків під свій контроль. Великий князь литовський Олександр Ягеллон у грамоті київському воєводі (1499 р.) вимагав: «Ті козаки, що з верхі в’їв Дніпра і з наших сторін ходять водою на низ до Черкас і далі, із усього того, що там добудуть, десяту частину повинні віддавати».
Для захисту прикордонних поселень козаки зводили укріплені городища — так звані «січі». Перша велика козацька фортеця — Запорізька Січ — була побудована між 1553 р. і 1556 р. на острові Мала Хортиця князем Д. Вишневецьким, якого козаки визнали своїм гетьманом (головнокомандувачем). З тих пір Запорізька Січ з її постійним гарнізоном, що жив в окремих куренях, розглядалася ко заками як їхнє головне укріплення й притулок; себе ж козаки почали офіційно називати Військом Запорізьким низовим. Жінки й діти сюди не допускалися.
Вище управління на Січі належало козацькій, або військовій раді. У роботі ради брали участь усі запорожці. На її засіданнях вибирали гетьмана або кошового отамана, військову й паланкову (полкову) ста ршину, судили, укладали договори з різними державами, затвер джували плани військових походів тощо. Рішення приймалося після того, як за нього проголосує більшість. Під час голосувань справа часто доходила до відкритих зіткнень — із бійками й смертельними випадками. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Вище багатство - відсутність жадібності.
Сенека Луций Анней Молодший

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка