Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ЗАПОРІЗЬКА СІЧ порту знаходився грецький будинок, у якому жили іноземні посли
Запорізька Січ — військово'політична організація українського козацтва. Виникла внаслідок стихійної колонізації земель Середньо го і Нижнього Подніпров’я в середині XVI ст. Назву свою одержала від способу захисту козацьких поселень від зовнішньої небезпеки — «засіки», «січі» — невеликі укріплені поселення в плавнях і на ост ровах басейну Дніпра. Перша частина назви вказує на місце розта шування укріплення за течією Дніпра — за порогами, що у декількох місцях перетинали Дніпро на відрізку між сучасними Дніпропетров ськом і Запоріжжям. Першими організаторами січей були уходни ки, яких черкаські й канівські старости відпускали на Середнє і Ни жнє Подніпров’я для промислу, оскільки там були райони, що аж кишіли рибою, птицею та звіром. Щорічно ватаги уходників на чолі з обраними отаманами йшли на промисел за пороги, де в захищених від раптових нападів ворога місцях будували тимчасові житла і при міщення для переробки і збереження продуктів промислу. Ватаги формувалися переважно з людей однієї місцевості, про що свідчать назви куренів на Січі.
До середини XVI ст. історія Запорізької Січі переважно легендар на, тільки приблизно з 1552 р., коли вона розташувалася на о. Мала Хортиця, про неї є достовірні історичні відомості. Причиною виник нення Запорізької Січі як організованого військово'політичного центра була необхідність протидії колонізації вже освоєних козаками земель і постійна турецько'татарська агресія. Поняття Запорізька Січ вжи вається у двох значеннях: у широкому — це всі землі, що знаходили ся в управлінні й володінні козаків, у вузькому — це центральне посе лення, де знаходилося адміністративне управління Січі. Козацькі володіння ще називалися Вольності Війська Запорізького, а центра льне поселення — Кіш. Запорізька Січ була добре укріплена. Посере дині укріплення знаходилася велика площа, у центрі її — церква св. Покрови, неподалік, з одного боку, — колодязь, з іншого — стовп, біля якого карали винних у порушенні січових звичаїв.
На січовій площі півколом розташовувалися курені — довгі буди нки, покриті очеретом, а також будинки старшини, канцелярія, пу шкарня, склади, арсенал. Кожен курінь мав назву, що утворювалася переважно від назви місцевості, відкіля були родом засновники ку ренів: Корсунський, Полтавський, Уманський, Стеблівський, Бату ринський, Інгульський тощо. Були також назви від імен засновників куренів: Васюренський, Тимошівський тощо. Число куренів було ста більним з часів документальної історії Січі до кінця існування Заду найської Січі й переселення колишніх запорожців на Кубань напри кінці XVIII століття. За фортечними укріпленнями біля річкового
та купці. Фортецю оточував пригород, де жили козаки'ремісники.
Під впливом різних обставин Січ часто змінювала своє місце знаходження. Відомі Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Мики тинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Підпільненська (Нова Покровська), Задунайська. Уся територія Січі поділялася на 8 (спочатку на 5) паланок (округів): Кодацьку, Самарську, Орельсь- ку, Інгульську, Бугогардівську, Прогноївську, Протовчанську, Каль- міуську. Таким чином, володіння Запорізької Січі охоплювало зе млі сучасної Дніпропетровської і Запорізької областей, частково — Кіровоградської, Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької областей.
На першому етапі існування Січі козацтво поповнювалося перева жно за рахунок уходників і військових служивих людей. Вони і пра вославна, переважно українська, шляхта йшли на Подніпров’я в по шуках щастя, багатства і лицарської слави. Після Люблінської унії 1569 р., захоплення українських земель Польщею і різкого посилен ня соціального і національно'релігійного гніту на українських зем лях Запорізька Січ перетворилася на місце, куди тікали від гноблен ня кріпаки і міщани. Січ стала могутнім оплотом соціального захис ту для пригноблених, військовою перешкодою для турецько'татар ської агресії, що загрожувала не тільки українським землям, але й усій Східній і Центральній Європі. За своїм характером Запорізька Січ була незалежним багатонаціональним чоловічим співтовари ством, що керувалося своїми власними законами та звичаями, мало вигляд самоврядної громади з окремими ознаками державності, влас ну територію і військо, що охороняло його кордони, свій уряд, що виконував законодавчі, виконавчі й судові функції, свою символіку (прапор і герб) і скарбницю. Виникнення військово'політичної орга нізації козацтва на «нічийних», прикордонних землях між христи янськими (Велике князівство Литовське, Польща, Московське цар ство) і мусульманськими (Кримське ханство, Османська імперія) дер жавами дало можливість запорожцям самим обрати для себе суспі льно'політичний уклад. На Січі діяло звичаєве право, перед яким усі були рівні незалежно від соціального походження, національної при належності й місця в козацькій ієрархії.
Вищий орган влади на Січі — козача рада. На січовій раді вирі шувалися всі найважливіші питання внутрішнього життя Січі, пи тання війни і миру, дипломатичних відносин, обрання козацької стар шини, розподілу земель між куренями тощо.
Очолював Запорізьку Січ виборний гетьман (після 1648 р. — ко шовий отаман). У період свого правління він мав необмежену владу й авторитет, але в будь'який момент військова рада могла позбавити його цієї влади. Для більш оперативного управління справами існу вала рада старшини. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Багатство йде на користь, тому що заощаджує час.
Чарльз Лем

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка