Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ГЕТЬМАН І. ВИГОВСЬКИЙ
Виговський Іван Остапович (рік народження невідомий — 16(26).03.1664) — державний, політичний і військовий діяч, геть ман України (1657—1659 рр.). Походив з українського шляхетського роду Овруцького повіту на Київщині. Учився в Києво'Могилянській колегії, служив юристом у міському суді в Луцьку, згодом — наміс ник луцького старости. Брав участь у діяльності Луцького братства. На початку Національно'визвольної війни під проводом Б. Хмельни цького служив у польському війську. Під час битви на Жовтих Водах у 1648 р. потрапив у татарський полон, був викуплений Б. Хмельни цьким і незабаром обраний генеральним писарем. Виявивши дипло матичні здібності, І. Виговський виконував найважливіші доручен ня гетьмана й став одним з найближчих радників Б. Хмельницького. Вів переговори з Польщею, Росією, Швецією, Кримським ханством
й іншими державами. Після смерті Б. Хмельницького на Корсунсь кій раді 1657 р. обраний гетьманом України.
У жовтні 1657 р. уклав україно-шведський договір, умови якого були обговорені ще за життя Б. Хмельницького. Одночасно відновив союз із Кримським ханством, що був розірваний після висновку Бе резневих статей 1654 р., і почав переговори з Польщею. Активна зовнішня політика Виговського, спрямована на укріплення міжнарод ного авторитету України, викликала стурбованість московського уря ду. Одночасно внутрішня політика гетьмана, зорієнтована на поси лення ролі козацької старшини в українському суспільстві, призве ла до повстання проти гетьмана частини козаків і селян на чолі з полтавським полковником М. Пушкарем і запорізьким кошовим ота маном Я. Барабашем. У травні'червні 1658 р. війська І. Виговського придушили повстання Пушкаря'Барабаша і дейнеків. Незабаром пі сля цього гетьман пішов на укладання договору з Річчю Посполитою. 6(16) вересня 1658 р. після довгих переговорів між Україною й Поль щею був укладений Гадяцький трактат. Довідавшись про укладання Виговським договору з Польщею, Московська держава вирішила від правити проти гетьмана сильне військо. Навесні 1659 р. стоп’ятде сятитисячна армія під проводом князя Трубецького прибула на Ліво бережну Україну. У червні 1659 р., об’єднавши свої війська з польсь кою й татарською арміями, Виговський виступив назустріч Трубе цькому. 28—29(8—9) липня 1659 р. у Конотопській битві союзна ар мія розгромила московські війська. Однак І. Виговський не зміг ско ристатися результатами перемоги під Конотопом. Проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція, яку очолили полковни ки І. Безпалий, Т. Цюцюра, В. Золотаренко. Скориставшись новим виступом проти гетьмана, московські війська під командуванням Г. Ромодановського захопили Лівобережну Україну. У цих умовах Виговський у жовтні 1659 р. відрікся від булави й втік до Польщі. Через деякий час польські влади призначили Виговського сенатором і київським воєводою. З 1662 р. він брав участь у діяльності Львів ського братства. На початку 1664 р. Виговський був обвинувачений у зраді й без суду, за наказом полковника С. Маховського, розстріля ний недалеко від Лисянки (тепер Черкаська обл.). Похований у Вели кому Скиті біля с. Рудки Гніздичової на Галичині. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Виробнича травма — падіння з високої посади.
Юрій РИБНИКОВ

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка