Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ГЕТЬМАН Д. МНОГОГРІШНИЙ
Многогрішний Дем’ян Гнатович (близько 1630 — після 1701) — гетьман Лівобережної України (1669—1672 рр.). Народився в м. Кар пі (тепер Чернігівська обл.). Походив з козацької родини. Учасник Національно'визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. У до кументах уперше згадується в Зборівському реєстрі (близько 1649 р.) на посаді військового осавула. У 1665—1669 рр. — полковник черні гівський. У 1668 р. Многогрішний, як супротивник Андрусівського миру 1667 р., узяв участь в антимосковському повстанні, що почало ся під керівництвом І. Брюховецького. Підтримував політику геть мана П. Дорошенка. У 1668 р. призначений П. Дорошенком наказним гетьманом Лівобережної України. Наступ московських військ під командуванням Г. Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової допомоги від П. Дорошенка, сильні московські гарнізони в містах, тиск із боку промосковської частини старшини й православного духівництва (особливо архієпископа чер нігівського Л. Барановича) змусили Многогрішного піти на перего вори з царським урядом.
17 грудня 1668 р. на старшинській раді в Новгороді'Сіверському Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом». Переговори між московським урядом і гетьманом завершилися укладенням Глухів ських статей 1669 р. і проголошенням Многогрішного 9(19) березня 1669 р. гетьманом Лівобережної України. Після обрання гетьманом Многогрішний намагався проводити політику, спрямовану на захист державних інтересів України. Він добився, щоб Київ з округою, не зважаючи на умови Андрусівського миру 1667 р., залишився в скла ді Лівобережжя. Спираючись на полки компанійців, Многогрішний прагнув зміцнити гетьманську владу, поступово послабляючи полі тичну роль козацької старшини. Вів таємні переговори з П. Дороше нком про можливості переходу Лівобережної України під протекто рат Туреччини. Така політика викликала невдоволення як частини старшинської верхівки, так і московського уряду.
У ніч з 12 на 13 березня 1672 р. у Батурині козацька старшина за підтримкою начальника московського гарнізону заарештувала Д. Мно гогрішного та видала представникам царського уряду. Гетьман був вивезений до Москви, де в середині квітня 1672 р. над ним почався суд. Його звинуватили в державній зраді, катували, а потім засуди ли до страти. Згодом страта була замінена на довічне заслання.
Д. Многогрішний був вивезений з родиною до Сибіру і кинутий до Іркутської в’язниці. З 1688 р. звільнений з в’язниці Многогрішний перебував на військовій службі в Селенгінську (Забайкалля). У 1696 р. постригся в ченці. Помер в Іркутську. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

При гарних засобах цілі не потрібні.
Володимир Голобородько

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка