Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

СКАСУВАННЯ КРІПАЦТВА (1861 р.)
Селянська реформа 1861 р. — буржуазна реформа, що скасувала кріпацьке право в Росії і поклала початок розвитку капіталізму в країні. Основною причиною селянської реформи виявилася криза фео дально'кріпацької системи. Кримська війна 1853—1856 рр. виявила гнилість і безсилля кріпацької Росії. В обстановці селянських заво рушень, що особливо посилилися під час війни, царат пішов на ска сування кріпацтва.
19 лютого 1861 р. у Петербурзі Олександр II підписав «Маніфест про скасування кріпацтва» й «Положення про селян, що виходять з кріпацької залежності», що складалися з 17 законодавчих актів. Ос новний акт — «Загальне положення про селян, що вийшли з кріпаць кої залежності» — містив головні умови селянської реформи: селяни одержували особисту волю й право вільно розпоряджатися своїм май ном; поміщики зберігали власність на всі землі, що належали їм, од нак зобов’язані були надати в користування селянам «садибну осілість» і польовий наділ «для забезпечення їхнього побуту й для виконання їхніх обов’язків перед урядом і поміщиком». За користування надільною землею селяни повинні були відбувати панщину або платити оброк і не мали права відмовитися від неї протягом 9 років. Розміри польового наділу й повинностей мали фіксуватися в статутних грамотах 1861 р., що складалися поміщиками на кожен маєток і перевірялися мирови ми посередниками. Селянам надавалося право викупу садиби та за згодою з поміщиком — польового наділу, до здійснення цього вони іменувалися тимчасовозобов’язаними селянами. «Загальне положен ня» визначало структуру, права й обов’язки органів селянського гро мадського управління (сільського і волосного) та волосного суду.
У «Місцевих положеннях» визначалися розміри земельних наді лів і повинностей селян за користування ними в 44 губерніях Євро пейської Росії. Перше з них — «Великоросійське» для 29 великоросій ських, 3 новоросійських (Катеринославська, Таврійська та Херсон ська), 2 білоруських (Могильовська і частина Вітебської) і частини Харківської губерній. Уся ця територія поділялася на 3 смуги (нечор ноземну, чорноземну і степову), кожна з яких складалася з «місцевос тей». У перших двох смугах встановлювалися в залежності від «місце вості» вищий (від 3 до 7 десятин; від 2 3/4 до 6 десятин) і нижчий (1/3 ви щого) розміри душових наділів. Для степової визначався один «указ ний» наділ (у великоросійських губерніях від 6 до 12 десятин; у ново російських від 3 до 6 1/2 десятин). Надільна земля надавалася «сільсь кій громаді» за числом душ (тільки чоловічих), до моменту складання статутних грамот тих, що мали право на наділ. Від землі, що знаходи лася в користуванні селян до 19 лютого 1861 р., могли бути зроблені відрізки, якщо душові наділи селян перевищували вищий розмір, уста новлений для цієї місцевості (ст. 18), або якщо в поміщиків при збере женні існуючого селянського наділу залишалося менше 1/3 усієї землі маєтку (ст. 20). Наділи могли зменшуватися за спеціальними угодами селян з поміщиками (ст. 9 і 121), а також при одержанні дарчого наділу (ст. 123). При наявності в користуванні селян наділів менших за нижчий розмір поміщик зобов’язаний був або «прирізати» відсут ню землю, або знизити повинності (ст. 19). За вищий душовий наділ встановлювався оброк від 8 до 12 руб. на рік (ст. 168) або панщина — 40 чоловічих і 30 жіночих робочих днів на рік (ст. 189). Якщо наділ був меншим за вищий, то повинності зменшувалися, але не пропорційно (ст. 169 і 190).
Інші «Місцеві положення» в основному повторювали «Великоро сійське», але з урахуванням специфіки своїх районів. Так, «Малоро- сійське» (для Чернігівської, Полтавської і частини Харківської губе рній) передбачало наділення селян землею на основі спадково'сімей ного принципу. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Коли я вступив на посаду президента, більш за все мене вразило те, що справи дійсно були такі погані, як ми стверджували.
Джон Кеннеді

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка