Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:
Картина маслом что такое Картина маслом.

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

СКАСУВАННЯ КРІПАЦТВА (1861 р.)
Селянська реформа 1861 р. — буржуазна реформа, що скасувала кріпацьке право в Росії і поклала початок розвитку капіталізму в країні. Основною причиною селянської реформи виявилася криза фео дально'кріпацької системи. Кримська війна 1853—1856 рр. виявила гнилість і безсилля кріпацької Росії. В обстановці селянських заво рушень, що особливо посилилися під час війни, царат пішов на ска сування кріпацтва.
19 лютого 1861 р. у Петербурзі Олександр II підписав «Маніфест про скасування кріпацтва» й «Положення про селян, що виходять з кріпацької залежності», що складалися з 17 законодавчих актів. Ос новний акт — «Загальне положення про селян, що вийшли з кріпаць кої залежності» — містив головні умови селянської реформи: селяни одержували особисту волю й право вільно розпоряджатися своїм май ном; поміщики зберігали власність на всі землі, що належали їм, од нак зобов’язані були надати в користування селянам «садибну осілість» і польовий наділ «для забезпечення їхнього побуту й для виконання їхніх обов’язків перед урядом і поміщиком». За користування надільною землею селяни повинні були відбувати панщину або платити оброк і не мали права відмовитися від неї протягом 9 років. Розміри польового наділу й повинностей мали фіксуватися в статутних грамотах 1861 р., що складалися поміщиками на кожен маєток і перевірялися мирови ми посередниками. Селянам надавалося право викупу садиби та за згодою з поміщиком — польового наділу, до здійснення цього вони іменувалися тимчасовозобов’язаними селянами. «Загальне положен ня» визначало структуру, права й обов’язки органів селянського гро мадського управління (сільського і волосного) та волосного суду.
У «Місцевих положеннях» визначалися розміри земельних наді лів і повинностей селян за користування ними в 44 губерніях Євро пейської Росії. Перше з них — «Великоросійське» для 29 великоросій ських, 3 новоросійських (Катеринославська, Таврійська та Херсон ська), 2 білоруських (Могильовська і частина Вітебської) і частини Харківської губерній. Уся ця територія поділялася на 3 смуги (нечор ноземну, чорноземну і степову), кожна з яких складалася з «місцевос тей». У перших двох смугах встановлювалися в залежності від «місце вості» вищий (від 3 до 7 десятин; від 2 3/4 до 6 десятин) і нижчий (1/3 ви щого) розміри душових наділів. Для степової визначався один «указ ний» наділ (у великоросійських губерніях від 6 до 12 десятин; у ново російських від 3 до 6 1/2 десятин). Надільна земля надавалася «сільсь кій громаді» за числом душ (тільки чоловічих), до моменту складання статутних грамот тих, що мали право на наділ. Від землі, що знаходи лася в користуванні селян до 19 лютого 1861 р., могли бути зроблені відрізки, якщо душові наділи селян перевищували вищий розмір, уста новлений для цієї місцевості (ст. 18), або якщо в поміщиків при збере женні існуючого селянського наділу залишалося менше 1/3 усієї землі маєтку (ст. 20). Наділи могли зменшуватися за спеціальними угодами селян з поміщиками (ст. 9 і 121), а також при одержанні дарчого наділу (ст. 123). При наявності в користуванні селян наділів менших за нижчий розмір поміщик зобов’язаний був або «прирізати» відсут ню землю, або знизити повинності (ст. 19). За вищий душовий наділ встановлювався оброк від 8 до 12 руб. на рік (ст. 168) або панщина — 40 чоловічих і 30 жіночих робочих днів на рік (ст. 189). Якщо наділ був меншим за вищий, то повинності зменшувалися, але не пропорційно (ст. 169 і 190).
Інші «Місцеві положення» в основному повторювали «Великоро сійське», але з урахуванням специфіки своїх районів. Так, «Малоро- сійське» (для Чернігівської, Полтавської і частини Харківської губе рній) передбачало наділення селян землею на основі спадково'сімей ного принципу. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Не муж між мужами, якщо ним жона володіє.

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка