Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

СУДОВА РЕФОРМА
Судова реформа 1864 р. — реформа судової системи й судочинства; найбільш послідовна з буржуазних реформ 60—70'х років ХІХ ст. Проводилася на основі судових статутів, прийнятих 20 лис топада 1864 р.: «Запровадження судових установлень», статути кар ного й цивільного судочинства, устав про покарання, що накладають ся мировими суддями. На окраїнах Росії статути вводилися зі знач ними змінами; остаточно процес був завершений лише в 1896 р. У судових статутах відбито ряд буржуазних принципів судоустрою й судочинства: відокремлення суду від адміністрації, незмінюваність суддів і слідчих, створення суду присяжних, запровадження адвока тури, проголошення гласності, усності й змагальності процесу, віль на оцінка доказів; виборність деяких судових органів (мирових су дів). Разом з тим судова реформа зберегла ряд елементів колишнього станового суду: участь у процесі станових представників, особлива підсудність справ вищих посадових осіб, збереження селянських, «іно родницьких» і духовних судів тощо.
Були створені дві системи судів — мирові й загальні. Мирові суди розглядали дрібні карні й цивільні справи. Створювалися мирові суди в містах і повітах. Як правило, кожен повіт складав мировий округ (усього було створено 108 округів), що розділявся на мирові ділянки. Дільничні мирові судді здійснювали правосуддя одноосібно. Виби ралися мирові судді (дільничні й почесні) повітовими земськими зборами (у столицях — міськими думами) і затверджувалися на по саді першим департаментом Сенату. Апеляційною інстанцією для дільничних суддів був з’їзд мирових суддів, що складався з усіх мирових суддів (у тому числі й почесних) округу. Нагляд за органа ми мирової юстиції здійснювали міністр юстиції, судові палати й касаційний департамент Сенату.
Система загальних судів уключала окружні суди й судові палати (одна на кілька судових округів). Окружний суд розглядав карні й цивільні справи, що перевищували підсудність мирових суддів, од нак з їхньої компетенції були вилучені справи про посадові злочини, учинені особами, що мали чин вище титулярного радника. Справи про злочини або провини, за які законом були призначені покарання, поєднані з позбавленням усіх прав стану або всіх особисто привласне них прав і переваг, слухалися за участю присяжних засідателів. Апе ляційною інстанцією для окружного суду була судова палата (апеля ція з приводу вироку, винесеного судом присяжних, не допускала ся). Верховним і касаційним судом, а також вищим органом судово го нагляду був Сенат, де існувало два касаційні департаменти — цивільний і карний. Сенат міг також розглядати деякі справи за пер шою інстанцією. При окружних судах і судових палатах були судові слідчі, судові пристави, прокуратура; крім того, при судових пала тах — рада присяжних повірених. Судові слідчі проводили попереднє слідство під наглядом прокуратури й підкорялися окружному су дові й судовій палаті. Прокуратура була при загальних судах і при Сенаті (при окружному суді — прокурор окружного суду і кілька помічників прокурора, при судовій палаті — прокурор судової пала ти і його помічники, при касаційних департаментах Сенату — обер прокурор і його помічники). Вищий нагляд за прокуратурою здійс нював генерал'прокурор (з 1802 р. ним був міністр юстиції). [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Добра-бо жона - вінець мужу свойому без печалі, а погана - люта печаль і руїна домові.

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка