Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

ПОЛЯНИ
 Прип’яті, Горині, Случі й Тетерева. Ім’я древляни, як пояснює літо писець, дане їм тому, що вони жили в лісах. Описуючи характер
Поляни (поли) — назва слов’янського племені, що оселилося в епоху розселення східних слов’ян уздовж течії Дніпра, на його право му березі.
Зважаючи на відомості з літописів і новітні археологічні дослі дження, територія землі полян перед християнською епохою обме жувалася течією річок Дніпра, Росі й Ірпеня; на північному сході вона прилягала до Древлянської землі, на заході — до південних по селень дреговичів, на південному заході — до тиверців, на півдні — до уличів. Називаючи слов’ян, що тут оселилися, полянами, літопи сець додає: «занеже в поле седяху». Поляни різко відрізнялися від сусідніх слов’янських племен і за моральними рисами, і за формами громадського побуту: «Поляни до своїх батьків звичаї мали тихі й лагідні, і стид до невісток своїх, і до сестер, і до матерів своїх... шлюбні звичаї мали», тоді як древляни, радимичі й в’ятичі жили в лісах, як звірі, і шлюбів у них не було.
Історія застає полян уже на досить пізньому щаблі політичного розвитку: суспільний лад складається з двох елементів — общинного й князівсько'дружинного, причому перший значною мірою подавле ний останнім. При звичайних і найдавніших заняттях слов’ян — по люванні, рибальстві й бортництві — у полян, більше ніж в інших слов’ян, були поширені скотарство, землеробство, деревообробка і торгівля. Остання була досить активною не тільки зі слов’янськими сусідами, але й з іноземцями на Заході й Сході: за монетними скар бами видно, що торгівля зі Сходом почалася ще у VIII ст. — припи нилася ж під час уособиць удільних князів. Спочатку, близько сере дини VIII ст., поляни, які платили данину хазарам, завдяки культур ній і економічній перевазі з оборонного положення щодо сусідів неза баром перейшли в наступальне; древляни, дреговичі, жителі півночі та інші до кінця IX ст. були вже під владою полян. У них раніше інших прижилося й християнство. Центром Полянської землі був Київ; інші її населені пункти — Вишгород, Білгород, Звенигород, Трипіль, Василів тощо.
Земля полян, з містом Києвом, зробилася центром володінь Рю риковичів з 882 р. Востаннє в літописі ім’я полян згадується під 944 р., із нагоди походу Ігоря на греків, і заміняється, ймовірно вже наприкінці X ст., ім’ям русь (рось) і кияни.
ДРЕВЛЯНИ
Древляни — слов’янський племінний союз, що мешкав уздовж
древлян, літописець виставляє їх народом украй грубим («живуть по'скотськи, убивають один одного, їдять все нечисте, і шлюбу в них не буває, але умикають біля води дівиць»). Ані археологічні розкоп ки, ані дані, що містяться в самому літописі, не підтверджують такої характеристики. Міцно усталений обряд поховання свідчить про іс нування певних релігійних уявлень про загробне життя; відсутність зброї в могилах свідчить про мирний характер племені; знахідки серпів, черепків і посуду, залізних виробів, залишків тканин і шкур указують на існування в древлян хліборобства, гончарського, коваль ського, ткацького і шкіряного промислів; безліч кісток домашніх тва рин і шпори вказують на скотарство і конярство; безліч виробів зі срібла, бронзи, скла і сердоліку іноземного походження, свідчать про існування торгівлі, а відсутність монет дає привід вважати, що торгі вля була мінова.
З літописної розповіді про помсту Ольги видно, що в древлян у X ст. були міста, князі й стани. За даними літопису, за давніх часів древляни пригноблювали своїх сусідів полян; але вже Олег підкорив їх Києву і наклав на них данину. У числі племен, підлеглих Олегові, які брали участь у його поході на греків, згадуються і древляни; але вони скорилися не без завзятої боротьби. Після смерті Олега вони здійснили спробу звільнитися; Ігор переміг їх і наклав ще більшу данину; не задовольняючись і цією даниною, він пішов у Древлян ську землю за новими поборами; древляни обурилися й убили його. Удові Ігоря, Ользі, літопис приписує остаточне підкорення древлян. Святослав Ігорович посадив у Древлянській землі свого сина Олега. Володимир Святославович, роздаючи волості своїм синам, посадив у Древлянській землі Святослава, що був убитий Святополком Окаян ним. З часу Ярослава Древлянська земля входить до складу Київ ського князівства. Політичним центром древлян в епоху їхньої само стійності було місто Іскоростень.
СІВЕРЯНИ
Сіверяни — група східнослов’янських племен, що заселяла на прикінці I тис. н. е. поріччя Десни, Сейму і Суди. Східна і південна границі розселення жителів півночі, що лежали на окраїнах степів, зайнятих кочівниками, не були постійними, часом вони досягали верхів’їв Сіверського Дінця. У VIII — початку IX ст. жителі півночі платили данину хазарам. Наприкінці IX ст. разом з полянами вві йшли до складу Київської Русі. У 907 р. жителі півночі брали участь у поході Олега на Візантію. Востаннє жителі півночі згадуються в літописі під 1024 р. Центрами жителів півночі були Чернігів, Курськ, Новгород'Сіверський тощо. Відомі залишки численних сільських поселень жителів півночі VIII—X ст. і кургани, що містять залишки трупоспалень. Жителі півночі займалися орним землеробством, ско тарством, різними ремеслами.
ДУЛІБИ (ВОЛИНЯНИ)
Дуліби — східнослов’янське племінне об’єднання на території Західної Волині. За літописом, у VII ст. дуліби важко постраждали від навали аварів; у 907 р. їхня дружина брала участь у поході Олега на Царгород. Дуліби та їхній «цар» згадуються в арабського географа аль'Масуді. У X ст. об’єднання дулібів, очевидно, розпа лося, і вони ввійшли до складу Київської Русі під іменем волинян і бужан. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Майбутнє виникло тоді, коли людина уперше відчула прагнення до кращого.
Валентин Борисов

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка