Загальні відомості

Офіційна мова - українська

Державний устрій - президентсько-парламетська республіка

Площа - 603 628 км?

Населення - 46,3 млн.

Валюта - гривня (UAH)

Допомога проекту

Ці сайти нам допомогають:

Різні цікавості

Лінки на інші ресурси


Історія України

Зростання кам’яновугільної і металургійної промисловості сприя ло розвиткові металообробного виробництва. Виникли ливарно'меха нічні заводи в Юзівці й у Дебальцевому, сталепрокатні й машинобудів ні заводи в Костянтинівці, Горлівці, казановий завод у Таганрозі. Най більшим машинобудівним підприємством був Луганський паровозо будівний завод, побудований наприкінці 90'х років XIX ст. німецьким підприємцем Гартманом; саме там, у Луганську, знаходився великий казенний патронний завод. Великий паровозобудівний завод був також у Харкові. У Києві в 90'ті роки працювало 8 машинобудівних заводів, на яких було встановлено 14 парових двигунів. Росло суднобудування. Якщо в 1861 р. кораблебудівники Херсона спустили на воду 10 суден різних типів, то в 1890 р. — уже 82 судна. У 1897 р. почав працювати великий суднобудівний завод у Миколаєві.
Хімічна промисловість була представлена содовими заводами в Лисичанську й поблизу Слов’янська. Там у 1900 р. вироблялося 63 % усієї (у Російській імперії) соди. Донбас давав кухонну сіль, що добу вається рудниковим способом у районі Бахмута (нині Артемівськ), кислоти, скло й скляні вироби. Біля Микитівки знаходилося єдине в імперії підприємство з виробництва ртуті.
Швидкими темпами розвивалися харчова й легка промисловість. У 1887 р. виник синдикат цукропромисловців, що об’єднав 91 % усіх цукрових заводів і контролював виробництво й збут цукру в усій Україні. До кінця XIX ст. виробництво цукру виросло в 5 разів; укра їнські заводи давали приблизно 84 % усієї цукрової продукції Росій ської імперії. У борошномельному виробництві парові млини прихо дять на зміну традиційним вітряним і водяним млинам. У Харків ській, Київській і Подільській губерніях росло виробництво лікеро горілчаної продукції.
Центр суконного виробництва знаходився в Клинцях Чернігів ської губернії. Сім місцевих фабрик у 1895 р. давали 71 % усього українського сукна.
Розвиток капіталізму призвів до комерціалізації сільського госпо- дарства. Невеликому прошаркові дворянства разом з підприємця ми з інших станів удалося перетворити свої маєтки на великі агропід приємства, що поставляли продукцію на імперський і закордонний ринки. До початку XX ст. на частку України припадало 90 % основ ного експортного продукту імперії — пшениці. На Правобережжі зро стало виробництво цукрового буряка, а на Лівобережжі цінною това рною культурою залишався тютюн, що покривав 50% усього вироб ництва в імперії.
Значна частина української сільськогосподарської продукції над ходила на російські ринки. Вивозили, насамперед, зерно, цукор, тютюн, овочі, фрукти й продукцію тваринництва. Крім того, із промислових регіонів в усі частини імперії йшли вагони з вугіллям, рейками, залізом, чавуном, сталлю й іншими промисловими товара ми. У свою чергу з Росії в Україну ввозили машини, текстиль, мета леві й хімічні вироби, лісоматеріали, природний газ, мазут і нафту. Через азовські й чорноморські порти, а також сухопутні митниці ак тивний торговельний обмін відбувався й із закордонними країнами.
За період з 1863 р. по 1897 р. населення десяти українських губе рній збільшилося з 13,4 млн чоловік до 23,4 млн чоловік. З них робіт ників з їхніми родинами було 4 млн чоловік, або 17 %; дрібних торгов ців, кустарів, ремісників — 6,7 млн, або 29 %; представників вели кої буржуазії, поміщиків, вищих чиновників й інтелігенції — 585 тис., або 2,5 %.
До найважливіших соціальних наслідків промислової революції слід віднести появу двох нових класів у суспільстві — промислового пролетаріату та промислової буржуазії, зміну національного скла ду населення, виникнення так званого «робітничого питання» (поча ток боротьби пролетаріату за свої права), наростання революційно демократичного руху. [...]
Початок
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189] [190] [191] [192] [193] [194] [195] [196] [197] [198] [199] [200] [201] [202] [203] [204] [205] [206] [207] [208] [209]

Інші ресурси

Український Портал Європейської Традиції

У статті 20 розділу I Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Герб та Гімн». Кожна країна світу обов’язково має ці три символи.

Далі буде!

Цитатник

Не соромтеся признаватися у своїх бажаннях, особливо собі.
Валерій Афонченко

Український портал

Корисні посилання

Спонсори нашого проекту

Довідка