Спори грибків трапляються в повітрі, на продуктах і на слизових оболонках здорових людей, але хвороба розвивається далеко не завжди. Мікоз стравоходу виникає тоді, коли грибки роду Candida отримують сприятливі умови для розмноження: слизова оболонка пошкоджена, місцевий захист ослаблений, а імунна система не стримує ріст патогена. Запальний процес охоплює стравохід і може поширюватися на шлунково-кишковий тракт.
Підступність цього захворювання в тому, що на ранніх стадіях симптоматика майже непомітна. Людина не відчуває погіршення самопочуття, відкладає візит до лікаря, і саме тому подальше лікування ускладнюється. Нині відомо близько ста різновидів грибків, здатних спровокувати різні патології, тож точний збудник визначають лише лабораторно.
Причини захворювання
Головний фактор виникнення мікозу — ослаблений імунітет. У такому стані організм не в змозі самостійно стримувати інфекцію, і для шкідливих мікроорганізмів утворюється сприятливе середовище. Другий важливий чинник — травма травної системи: хірургічне втручання, потрапляння в стравохід хімічних речовин, опік слизової.
Важка, жирна й гостра їжа спричиняє застій вмісту, а застій, у свою чергу, створює умови для розмноження грибкової інфекції. До інших факторів, що провокують розвиток патології стравоходу, належать:
- період відновлення після операції;
- туберкульоз;
- патології нирок, печінки, ендокринної системи;
- емоційні переживання та хронічний стрес;
- робота на шкідливому виробництві;
- неправильне харчування;
- прийом деяких лікарських засобів.
Спори грибка часто перебувають у навколишньому середовищі, але за сильного імунітету хвороба не розвинеться. Саме тому лікування мікозу не обмежується протигрибковими препаратами — лікар обов’язково оцінює стан імунної системи та супутні захворювання.
Фактори ризику
У зоні підвищеного ризику — діти. Їхні внутрішні органи ще не повністю сформувалися, а імунна система постійно зазнає атак ззовні, тому мікоз стравоходу в дітей трапляється частіше.
Розвиток грибка в стравоході можуть спровокувати алергічні реакції або порушення роботи надниркових залоз. Нерідко розлад виникає у вагітних жінок: під час виношування плоду жіночий організм перебудовується й готується до пологів, а плід у процесі росту тисне на певні внутрішні органи. На тлі інших патологій це й стає поштовхом до розвитку мікозу.
Зараження хвороботворними грибками може статися під час контакту з уже хворою людиною — якщо користуватися з нею одними засобами особистої гігієни або їсти зі спільного посуду. Найнебезпечніше те, що грибки можуть перебувати в продуктах харчування. Перша ознака хвороби — дискомфорт при ковтанні; у цьому разі потрібно звернутися по допомогу до лікаря, а не займатися самолікуванням.
Симптоми
Прояв симптоматики залежить від ступеня тяжкості недуги. На початковій стадії скарг майже немає, і хворий не відчуває погіршення самопочуття. У міру розвитку хвороби з’являються проблеми з ковтальним рефлексом, під час їжі в горлі відчувається біль. На цьому тлі людина починає їсти значно менше, що призводить до різкої втрати маси тіла.
Інші симптоми патології:
- пронос, за якого кал супроводжується виділенням слизу;
- біль у ділянці грудей;
- печіння та дискомфорт за грудниною під час їди.
При тяжкій формі захворювання в органі з’являється ерозія, що провокує кровотечу. Тому лікуватися потрібно своєчасно: наслідки можуть бути найсерйознішими. Перша ознака ураження стравоходу — болісне ковтання, і саме з нею найчастіше приходять до лікаря.
Чим небезпечний мікоз стравоходу
Грибки, які розвиваються в системі травлення, вкрай небезпечні для життя пацієнта. При виявленні перших ознак нездужання потрібно звернутися по кваліфіковану медичну допомогу. Будь-яке зволікання негативно позначається на стані здоров’я.
Без своєчасної терапії грибок розвивається в стравоході, і поступово ураження охоплює весь організм. Можливі наслідки мікозу:
- омертвіння м’яких тканин стравоходу;
- запальний процес у сполучних тканинах органа;
- виразки на стінках травної системи;
- крововилив і внутрішня кровотеча.
На останній стадії розвитку мікозу у хворого спостерігається сильна набряклість, яка змінює розмір стравохідного просвіту. Зменшення прохідності стравоходу ставить життя людини під загрозу — у цьому стані потрібне термінове лікування.
Діагностика
Щоб поставити правильний діагноз, лікарю недостатньо огляду та скарг пацієнта. Найчастіше люди з мікозом скаржаться на проблеми з ковтанням і біль у ділянці живота, але при візуальному огляді визначити ступінь патології неможливо. Основний вид діагностики — езофагоскопія та біопсія. Ця методика дозволяє побачити наявність грибків, визначити зону ураження, встановити ступінь розвитку патології та чутливість збудника до протигрибкових препаратів.
При тяжкому перебігу хвороби пацієнту призначають рентгенографію із застосуванням контрастної речовини. Вона дає змогу встановити розвиток і ділянку ураження езофагіту.
Лікування
У терапії мікозу слизової оболонки стравоходу застосовують препарати протигрибкової дії. За потреби лікар призначає також імуномодулювальні засоби. Після встановлення точного виду грибка підбирають конкретний протимікотичний препарат; при сильному зниженні імунітету додають ліки, які його зміцнюють.
Препарати
Після підтвердження діагнозу мікоз стравоходу лікар призначає медикаменти з групи фунгіцидів. До найпоширеніших лікарських засобів належать протигрибкові препарати системної дії. До їхнього складу входять речовини, здатні руйнувати елементи клітин грибка.
Однак терапія не завжди обмежується прийомом таблеток. Якщо через деякий час стан хворого не поліпшується, лікар обирає інший метод: препарат вводять в організм ендоскопічним способом. Це досить неприємний варіант лікування, але після нього пацієнт відчуває полегшення швидше, і одужання проходить активніше.
Важливо розуміти межу між загальною інформацією та індивідуальною порадою: конкретний препарат, його дозування і тривалість курсу визначає лише лікар після підтвердження діагнозу. Самопризначені ліки можуть зашкодити, а неповний курс — призвести до рецидиву.
Народні засоби
Існує чимало рецептів народної медицини, якими намагаються лікувати мікоз. Застосовувати їх можна тільки після консультації з лікарем, адже самостійний вибір такого лікування може призвести до негативних наслідків. Наприклад, настоянка здатна вплинути на дію основного препарату, і терапія втратить ефективність.
При мікозі готують настоянки й відвари з трав’яних зборів: рослини містять багато корисних речовин і вітамінів, які сприятливо впливають на шлунково-кишковий тракт. Часто терапевтичний курс поєднують із розчином харчової соди, яким систематично полощуть горло. Для приготування потрібна скляна ємність: у неї наливають 200 мл води й додають 1 столову ложку харчової соди. Такий розчин п’ють щоразу після прийому їжі.
Розчин харчової соди створює середовище, несприятливе для грибка, але він не замінює призначених ліків і не гарантує одужання сам по собі.
Протигрибкова дієта
Харчування — одна з найважливіших частин терапії. Без дотримання певних правил повністю позбутися недуги й відновитися неможливо. Щоденний раціон має бути поживним і збалансованим, а важкі вуглеводи, які ускладнюють травлення й довго перетравлюються, з нього виключають. Хворому варто відмовитися від куріння та вживання спиртних напоїв — вони лише погіршують стан здоров’я.
За дотримання дієти до раціону включають такі продукти:
- кефір із низьким вмістом жирності;
- натуральні йогурти;
- відварені та приготовані на пару овочі;
- фрукти, багаті на вітаміни й мінерали різних груп.
Якщо ковтати тверду їжу важко, страви перед вживанням дрібно подрібнюють до консистенції пюре. Усі страви готують на пару або просто відварюють. У раціоні не повинно бути жирної та гострої їжі, спеції виключають повністю. Температура страв не має бути надто гарячою або холодною — це допомагає знизити подразнення слизової.
Поліпшити роботу травлення може звичайний кисіль або вівсяний відвар. Хворому обов’язково потрібно стежити за тим, щоб у щоденному раціоні були присутні всі необхідні для нормального функціонування вітаміни й мікроелементи, і намагатися їсти продукти, які не подразнюють кишечник і стравохід.
Профілактика
Мікоз стравоходу — серйозне захворювання внутрішніх органів, тому краще запобігти його розвитку, ніж потім лікувати ускладнення. Щоб не допускати розмноження хвороботворних мікробів, достатньо дотримуватися кількох умов.
- Під час курсу лікування антибіотиками пацієнту призначають пробіотики та протигрибкові препарати, адже антибіотики руйнують мікрофлору кишечника й підшлункової залози.
- Солодке негативно впливає на стравохід і провокує утворення шкідливих бактерій, тому його кількість варто контролювати.
- Систематично відвідуйте стоматолога незалежно від стану зубів: своєчасний огляд допомагає виявити захворювання на ранній стадії або взагалі запобігти його розвитку.
- Дотримуйтеся норм особистої гігієни: не їжте з чужого посуду, регулярно чистьте зуби й порожнину рота.
- Дбайте про імунну систему. Коли організм захищений, він здатен самостійно боротися зі шкідливими бактеріями.
Окремо варто згадати людей із цукровим діабетом, онкологічними захворюваннями та тих, хто тривало приймає гормональні препарати: їм слід особливо уважно ставитися до будь-якого дискомфорту при ковтанні й не відкладати звернення до лікаря.
