Півонія — рослина, у якої кількість сортів давно перевищила п’ять тисяч, і щороку селекціонери додають нові. Розібратися в цьому розмаїтті допомагає класифікація: спочатку за групами, потім за типом квітки, а вже потім за строками цвітіння. Нижче — орієнтири для вибору та описи сортів, які найчастіше згадують на спеціалізованих форумах і включають до добірок найкращих.
Загальний опис півонії
Півонії бувають трав’янистими багаторічниками або листопадними чагарниками. Рослини зазвичай невисокі — до 1 м, з прямими стеблами, що утворюють пишний кущик. Підземна частина — кореневища з великими потовщеннями.
Листя загострене, глибоко розсічене, гладке. Його шкіряста, соковито-темно-зелена поверхня видає напівтропічне походження рослини. Бутони майже ідеально круглі, а з них розпускаються великі квітки із зовнішніми шовковистими пелюстками та виразним центром.
Класифікація півоній
Найпростіший поділ — на деревоподібні та трав’янисті. Окремо виділяють ІТО-гібриди: це результат схрещування деревоподібних і трав’янистих півоній. Також у класифікації фігурують гібриди жовтої півонії та півонії Делавея.
Для зручності садівників культуру додатково класифікують за типом квітки та терміном цвітіння.
Сорти за типом квітки
- Махрові — найпишніші, майже досконалої сферичної форми. Тичинки в них перетворилися на повноцінні пелюстки. В одних сортів тичинки й маточки відсутні повністю, в інших вони приховані пелюстками.
- Напівмахрові — мають п’ять і більше пелюсток, тичинки присутні, але частина з них набула вигляду вузьких пелюсток. Такі квітки схожі на махрові, проте легші, і зовнішня «кайма» з великих пелюсток читається добре.
- Прості, або немахрові — лише 5–10 пелюсток по краю широкого центру, який виглядає декоративно завдяки великій кількості великих тичинок. Стебла прямі, стійкі, зручні для зрізання.
- Анемоновидні — квітки з великими шовковистими пелюстками (від п’яти) і виразним центром. Тичинки втратили пильовики й перетворилися на вузькі пелюстки — стамінодії. Маточки добре розвинені, але їх не видно.
- Японські — проміжний тип між простим і махровим. Тичинки видозмінені й схожі на вузькі пелюстки, які бувають прямими або трохи кучерявими, як у хризантеми. Стебла прямі, добре стоять у зрізанні.
Любов Арістархова, господиня колекційного саду «Півоновий рай» і кандидат у члени клубу «Квіткарі Москви», член співдружності «Півонії Росії», пояснює, як розрізняти ці дві групи: «Дуже часто японську та анемоновидну групу плутають. Але відрізнити їх не складно. У анемоновидних півоній стамінодії ширші й добре виражені, вони зібрані в щільну подушку і сильно виділяються на тлі зовнішніх пелюсток. Японські півонії справляють менш контрастне враження, іноді вони можуть бути схожими на махрові, якщо стамінодії того ж кольору, що й зовнішні пелюстки».
Класифікація сортів за періодом цвітіння
За строками цвітіння півонії поділяють на сім груп. Межі між ними рухливі: у описах сорт не завжди віднесено до точної групи, а на практиці сусідні групи часто об’єднують — наприклад, дуже ранні зараховують до ранніх.
| Група | Строки цвітіння |
|---|---|
| Дуже ранні | травень — до першої декади червня |
| Ранні | 5–10 червня |
| Середньоранні | 10–15 червня |
| Середні | 15–20 червня |
| Середньопізні | 20–25 червня |
| Пізні | 25 червня — кінець місяця |
| Дуже пізні | початок липня |
Трав’янисті півонії
До групи трав’янистих належить більшість сучасних сортів — близько 4500. Нижче — популярні сорти з описами.
Брайдл Шауер
Середньоранній сорт із кущем заввишки до 1 м. Квітки немахрові, білі з вершковим, дуже пухнастим центром, діаметром до 20 см; зовнішні пелюстки укладені у два ряди. На кожному стеблі по чотири бутони. Аромат легкий і приємний.
Пам’яті Гагаріна
Махровий рожево-білий сорт із квітками до 18 см у діаметрі. На окремих пелюстках помітні червоні сплески. Висота куща — до 80 см. Цвіте в середні строки.
Сара Бернар
Класика родом із Франції. Квітки пишні, махрові, рожеві, з бузковим відтінком, діаметром до 20 см. Кущ — до 95 см. Зацвітає пізно.
Ред Грейс
Старий перевірений ранній сорт із дрібним ажурним зеленим листям і бездоганними круглими махровими квітками до 18 см у діаметрі, яскравого червоно-вишневого кольору. Привертає увагу загальна акуратність і статність куща.
Генрі Бокстос
Кущ заввишки до 90 см, квітки густомахрові, схожі на величезні троянди, діаметром до 22 см, темно-червоного інтенсивного кольору. На одному пагоні — одне суцвіття, але воно дуже густе: навіть у повному розпуску квітка лишається щільною. Ранній сорт.
Назви та фото трав’янистих півоній зазвичай демонструють класичну картину: лаконічні кольори, пишні суворі форми. Проте останніми роками дедалі частіше з’являються двоколірні й екзотичні форми, сорти з родзинкою.
Чи потрібна квітам опора
Любов Арістархова, господиня колекційного саду «Півоновий рай» і кандидат у члени клубу «Квіткарі Москви», член співдружності «Півонії Росії», радить підходити до цього питання диференційовано: «ІТО-гібриди не потребують опори. Якщо ми вирощуємо трав’янисті півонії, особливо пізні та густомахрові сорти, то до стебел з квітами можна для страховки підставити опору. Навіть якщо вони міцні, їх здатні зламати або покласти на землю злива та град. Опору можна зробити з арматури, пофарбованої в зелений колір, і закріпити її так, щоб вона не виднілася в листі. Кущ виглядатиме охайніше».
Деревоподібні півонії
Деревоподібних півоній налічується близько 500 сортів. Вони помітно відрізняються від трав’янистих: вишуканіші, автентичні, з азійським колоритом. І самі рослини кардинально інші — не відмирають на зиму, вищі, з міцними гілками, можуть рости на одному місці до 50 років.
Синій сапфір
Квітки пишні, ніжні, до 18 см; у центрі пелюсток є яскраві фіолетові сплески, тичинки яскраво-жовті. Через таку гаму суцвіття виглядає екзотично. Кущ — до 120 см.
Весняна верба
Рідкісний сорт, що інтригує зелено-жовтими великими кулями суцвіть діаметром до 18 см. Кущі — до 1,5 м.
Сестри Кіао
Квітки контрастні, драматичні, з білими та яскраво-малиновими сегментами. Для півонії не надто великі — до 15 см, але численні. Висота куща — до 150 см.
Білий нефрит
Старовинний сорт із чудовими білими квітками до 17 см. Пелюстки великі, вишукано обрамляють маленький жовтий центр. Аромат дуже ніжний, а відтінок ніби світиться. Кущ — до 170 см.
Зелена куля
У повному розпуску квітки цього сорту рожеві, а на початку розпускання — світло-зелені. Суцвіття густомахрові, великі, до 20 см у діаметрі. Кущ — до 1,5 м.
Краще зрізати відцвілі півонії чи залишати
Любов Арістархова, господиня колекційного саду «Півоновий рай» і кандидат у члени клубу «Квіткарі Москви», член співдружності «Півонії Росії», пояснює: «Коли півонія відцвіла, усе засохле в неї треба обірвати. Квітконоси можна обрізати до верхнього листка. У рослини не буде неохайного вигляду, залишиться декоративна зелень. Також відцвілі суцвіття не забиратимуть на себе силу рослини. Зрізати під корінь відцвілі півонії не можна, це сильно послабить кущ. Листя живить корінь доти, поки в ньому є хоч трохи зеленого кольору. Прибирати повністю листя можна лише восени, коли воно пожухне, засохне й ляже на землю».
Японські півонії
Японських півоній не так багато. Найцікавіші сорти з описами:
- Ізі Лавандер — рожево-лавандові яскраві пелюстки та такий самий центр.
- Рейнголд — білі зовнішні пелюстки, центр яскраво-жовтий. Пелюстки в центрі густі, досить товсті.
- Голден Браслет — сорт цікавий не лише сам по собі, а й тим, що належить до махрових корончастих японських сортів, тобто є проміжним різновидом у цій групі. У нього кілька рядів великих білих пелюсток, стамінодії ніжно-золоті та високий центр, у якому видно знову білі, але вужчі пелюстки. Квітка схожа на екзотичну хризантему.
- Уайт-Сендс — його іноді відносять до анемоновидної групи. Квітки білі, із жовтим центром, пишні.
- Неон — оригінальний сорт яскравого бузково-рожевого кольору. Стамінодії такого ж кольору, але з нюансом: у кожної з них є дуже яскравий контрастний золотисто-жовтий край, ніби кожну пелюстку обвели олівцем.
Японські сорти зазвичай дуже ароматні, а їхній аромат може мати фруктові чи східні відтінки.
ІТО-гібриди
Дуже популярний різновид, адже він поєднує міць деревоподібних півоній і легкість трав’янистих.
Бордер Шарм
Жовті махрові квітки діаметром до 16 см, кущ — до 70 см. В основі пелюсток — червоні мазки. У добірках жовтих півоній часто згадують також Барзелла, Санні Бой і Голд Майн. На фото вони виглядають пишніше, але всі вони трав’янисті, тоді як Бордер Шарм витриваліший і екзотичніший.
Кора Луїза
Дуже великі квітки — до 25 см, кущі високі — до 90 см. Квітки блідо-лілові з екстремально яскравим фіолетово-бордовим центром. Контрастний і яскравий сорт.
Кеннері Діамантс
Квітки складного, але популярного забарвлення: коралові сорти півонії нині в моді. У цього сорту напівмахрові квітки діаметром до 20 см, мінливого забарвлення, що поєднує жовті, абрикосові та рожеві тони. Кущ — 90 см.
Лоліпоп
Екзотичні махрові квітки до 17 см, кущ — 85 см. Забарвлення видатне: по світло-жовтому фону струмками розтікаються бризки кольору фуксії.
Хіларі
Махрові квітки до 17 см, ще ближчі до справжнього коралу. Забарвлення мінливе: теплий рожевий тон може переходити у світліші вершкові відтінки й майже вишневі. Кущ — 90 см.
Двоколірні півонії
Екзотичне забарвлення в сучасних сортів півонії не рідкість, а гостроти йому додає те, що поєднання кольорів можуть обігравати по-різному: розлучення, штрихи, смуги, плями, різнобарвні пелюстки.
Один із найвідоміших прикладів — Пічес енд Крим. Його назва легко плутається зі схожими, тож під час купівлі варто уточнювати повне найменування сорту в продавця: у двоколірній групі трапляються близькі за звучанням назви, які позначають різні рослини.
Як обрати сорт під свій сад
Вибір варто починати не з фото, а з умов ділянки та бажаного строку цвітіння. Якщо потрібна безперервна хвиля квітів, добирають сорти з різних груп за строками — від дуже ранніх до дуже пізніх. Для зрізання зручніші прості, немахрові та японські сорти: у них прямі стійкі стебла. Густомахрові пізні трав’янисті півонії варто убезпечити опорою, бо злива або град здатні покласти навіть міцні стебла на землю.
Деревоподібні та ІТО-гібриди виграють там, де потрібна довговічна рослина: деревоподібні можуть рости на одному місці до 50 років. Натомість вони вищі, тож їм потрібно більше простору. Трав’янисті сорти — найчисленніша група, і саме серед них найлегше знайти класичні лаконічні кольори або, навпаки, двоколірні екзоти.
І ще одне практичне правило, яке стосується будь-якого сорту: після цвітіння не зрізайте кущ під корінь. Квітконоси обрізають до верхнього листка, а листя лишають до осені — воно живить корінь, поки в ньому є хоч трохи зеленого кольору.
