Хоста — багаторічник, який тримає форму клумби навіть там, де більшість квітів втрачає декоративність: у тіні, під деревами, уздовж північної стіни. Саме тому її так охоче садять у садах, де сонця мало, а хочеться зеленого об’єму. Розмаїття тут справді велике: до видів, що ростуть у природі, додалися численні гібриди селекціонерів, і щороку з’являються нові сорти.
Щоб не загубитися в цьому різноманітті, варто спершу розібратися з класифікацією, потім — із видами, і вже потім підбирати конкретні сорти під свої умови.
Класифікація хост: розмір, форма та поверхня листя
Основою для поділу хост на групи слугують зовнішні ознаки. Найзручніший критерій — висота куща: за американською класифікацією хости поділяють на шість груп за розміром у сантиметрах.
- Мініатюрні — заввишки 7–15 см.
- Середні — 30–60 см.
- Супервеликі — понад 90 см.
Між цими групами трапляються рослини, які складно віднести до однієї категорії: вони займають проміжне положення. Тому на практиці орієнтуються не лише на висоту, а й на розмах куща. Діаметр найкрихітніших хост — усього 9–10 см, тоді як великі екземпляри розкидаються на метр і більше.
Окрім розмірів, під час класифікації враховують будову листкової пластини:
- форма листка — кругла, овальна, вузька або серцеподібна;
- тип поверхні — рифлена, матова, глянсова, хвиляста, бронзово-металева тощо;
- забарвлення — тут хости представлені в надзвичайному розмаїтті, яке регулярно поповнюється новими різновидами.
Ці три параметри разом і визначають, як рослина виглядатиме в композиції: чи працюватиме вона як щільний ґрунтопокривний акцент, чи як великий солітер, що тримає всю клумбу.
Види хости: від компактних розеток до метрових кущів
Рід налічує понад 20 видів. Частину з них можна побачити лише в природних умовах — у саду їх не вирощують. Нижче — види, які найчастіше прикрашають ландшафт.
Хоста білоокаймлена
Цей різновид спершу випускає розетку зеленого листя з білою облямівкою, а в липні–серпні зацвітає. Кущі настільки компактні, що їх можна висаджувати у вазон і переносити туди, де саме зараз потрібне зелене доповнення.
Хоста подорожникова
Батьківщина цього виду — Японія та Китай. Рослина утворює кругле листя завдовжки до 40 см, пофарбоване в соковитий зелений колір. Разом воно складається у пишну «подушку», що ніби ширяє над квітником. Цвіте у серпні, випускаючи метрові квітконоси з трубчастими квітками.
Хоста ланцетолиста
Прибула з Китаю та півдня Примор’я і прижилася в садах любителів екзотики. Ланцетне листя сягає 25 см завдовжки й утворює пишний кущ. У липні або серпні на метрових квітконосах розпускаються бузкові бутони.
Хоста здута
Потужна рослина з широким листям у формі великого серця. Заввишки сягає 80 см, у діаметрі розкидається на 75–80 см. На квітконосах завдовжки 120 см розпускаються квіти ніжного бузкового відтінку. Забарвлення листя буває різним — не лише зеленим.
Хоста хвиляста
Назву отримала за подовжене листя з хвилястими краями. Квітки мають світло-фіолетовий відтінок, а на зеленому тлі листка помітні білі смуги.
Хоста Форчуна
Названа на честь британського ботаніка Р. Форчуна. У середині XIX століття, подорожуючи Китаєм, Японією та Тайванем, він побачив рослини, небачені в Європі, й був вражений формою їхнього листя. Згодом з’явилися нові види цієї екзотичної культури. Садівники й дизайнери полюбили її за красу та невибагливість.
Хоста прямолиста
Вирізняється прямим листям, яке міцно тримається на подовжених черешках. У Японії цей вид використовують для приготування різних страв, а народні лікарі застосовують його для лікування багатьох захворювань.
Хоста кучерява
Міцний чагарник із дуже великим яйцевидним листям, по краях якого утворюються хвилі. У Японії цю рослину вважають священною — нею прикрашають навіть статую Будди. Довгий час вивезти хосту з Японії було неможливо; лише у XVIII столітті вона потрапила до Європи, а згодом з’явилася в багатьох садах інших країн.
Хоста ауреум макулата
Вирізняється найстрокатішою листковою пластиною: у центрі вона світла або жовтувато-зелена зі смужками, а по краях проходить зелена облямівка. До кінця сезону кущі стають зеленими.
Хоста Зібольда
Вражає широким пружним листям завдовжки 30 см, укритим сизим восковим нальотом. Квітучі рослини вкриваються блідо-ліловими або світло-фіолетовими квітками на коротких квітконосах.
На сонці «шапка» куща стає зеленою й втрачає сизий наліт — це варто врахувати, обираючи місце. Назву дано на честь колекціонера з Німеччини Ф. Зібольда, який деякий час жив у Японії.
Хоста мала
Через маленьке зростання її зазвичай використовують для прикраси альпійських гірок. Кущик виростає всього до 15 см, зате кореневище в нього настільки довге, що дістає вологу з нижніх шарів ґрунту. Саме завдяки цьому навіть у посушливе літо рослина не втрачає привабливості. Цвіте гарними фіолетовими квітками, що теж прикрашає кам’янисті сади.
Сорти хости: орієнтири для вибору
Сорти й види хости разом вражають різноманіттям: сьогодні налічують близько 600 сортів цієї культури, і квітникарі щороку виводять нові. Нижче — добірка, що дає уявлення про діапазон розмірів, забарвлень і вимог до умов.
| Сорт | Висота | Особливості листя | Умови |
|---|---|---|---|
| «Черрі Беррі» | до 25 см | поєднання зеленого та молочного відтінків | півтінь або сонце |
| «Альбопікту» | до 70 см | жовте листя, зібране в густу «шапку» | морозостійкий, витримує до −30 °C |
| «Біг дедді» | до 60 см | сизе листя з виразним гофруванням | вологі місця, добра імунність |
| «Блакитний янгол» | до 1 м | рифлена пластина 30–40 см | ароматні квіти, схожі на гіацинт |
| «Джун» | до 50 см | влітку жовте з темною смугою, восени блакитне | тінь, стійкий до слимаків |
| «Патріот» | 60–70 см | темно-зелене з хвилястим краєм і світлою смугою | вологий родючий ґрунт |
| «Фест Мейт» | 20–30 см | жовта середина, смарагдові краї | невеликі палісадники |
| «Брим кап» | 40–45 см | чашоподібне, рельєфне | тінь протягом більшої частини дня |
| «Голден медоуз» | понад 60 см | гофроване, жорстке; жовте, згодом зеленіє | не цікаве для слимаків |
«Черрі Беррі»
Популярність цього сорту забезпечує поєднання кількох відтінків в одному кущі. Переважають зелений і молочний, завдяки чому рослина стає центральним елементом саду. Кущ сягає 25 см і часто входить до складених композицій. Висаджувати можна і в півтіні, і на сонячних місцях.
«Альбопікту»
Куполоподібна рослина, яку видно здалеку завдяки жовтому листю, зібраному в густу «шапку». Зазвичай не витягується вище 70 см, проте росте й розвивається досить активно. Залежно від ділянки забарвлення листя може змінюватися. Сорт належить до морозостійких: не втрачає життєздатності навіть за зниження температури до −30 °C.
«Біг дедді»
Попри назву, кущ середній — зазвичай не перевищує 60 см. Його часто висаджують у групових клумбах, поблизу водойм, в альпінаріях. Листя сизе, з виразним гофруванням. Рослина любить вологу, має добрий імунітет і стійкість до низьких температур.
«Блакитний янгол»
Деякі екземпляри сягають і 1 метра. Листкова пластина розвивається до 30–40 см, поверхня рифлена. Великий кущ цвіте квітами, що нагадують гіацинт, і до зовнішньої привабливості додає приємний аромат.
«Халціон»
Кущ середнього розміру з щільним блакитним листям серцеподібної форми.
«Джун»
Рослина, здатна змінювати забарвлення листя залежно від клімату та сезону. Улітку вона зазвичай жовта, з темною смугою по краю. З приходом осені кущ набуває блакитного відтінку, а середина листка залишається у світлих тонах зеленого.
Сорт виростає до півметра заввишки, ширина куща — близько метра. Він морозостійкий, його не атакують слимаки та інші шкідники. Щоб максимально зберегти декоративність, таку хосту краще вирощувати в тіні: на сонці вона втрачає насиченість барв.
«Патріот»
Затребуваний сорт серед садівників. Нарощує широке темно-зелене листя з хвилястим краєм, уздовж якого проходить світла смуга. Доросла рослина зазвичай сягає 60–70 см заввишки, а ширина куща у відкритому ґрунті іноді перевищує 120 см. Сорт цінують не лише за декоративність в одиночних і групових посадках, а й за стійкість до багатьох хвороб і морозів. Найкраще розвивається на вологому та родючому ґрунті.
«Біле пір’я»
Хоста, потрібна для композицій, побудованих на незвичайному забарвленні листя: спочатку зелена маса має білий колір, а згодом рослина зеленіє.
«Медіоварієгата»
Популярний сорт, який цінують за привабливість листя. Зелена маса росте з білою смугою посередині, а саме листя має привабливу хвилю.
«Ауреомаргінату»
Різновид, що належить до жовтих хост. Кущ добре розвивається у висоту: у відкритому ґрунті може сягати метра. Росте не лише вгору — дорослі рослини цього сорту розростаються в діаметрі до півтора метра.
«Фест Мейт»
Рослина з подовженою формою листя, зелена маса хвиляста. Цей варіант найкраще підійде для невеликих палісадників, адже культура не вирізняється великими розмірами: висота рідко перевищує 20–30 см. Забарвлення дозволяє віднести сорт до жовтих хост — листки мають жовту середину та широку смарагдову смугу по краях.
«Брим кап»
Кущ середніх розмірів, у якого висота й ширина перебувають в одному діапазоні — 40–45 см. Листя чашоподібної форми з рельєфною поверхнею. Сорт стійкий до низьких температур. Квітникарі радять укорінювати таку хосту там, де протягом більшої частини дня тримається тінь.
«Голден медоуз»
Приваблива рослина з гофрованим листям. Завдяки жорсткій поверхні вона не становить інтересу для слимаків і більшості інших шкідників. Сорт належить до великих різновидів, оскільки здатен витягуватися більш ніж на 60 см. Протягом літа листя кілька разів змінює забарвлення — з жовтого на зелене.
«Стриптиз»
Рослина з ланцетоподібною формою листя та хвилястим краєм. Забарвлення насичено-зелене, з широкою білою смугою, яка ділить кожен листок на дві частини.
Як обрати хосту під свою ділянку
Найпростіший підхід — рухатися від умов, а не від фотографії сорту. Спочатку визначте, скільки сонця отримує місце, потім — скільки простору ви готові віддати під кущ, і лише після цього обирайте конкретний сорт.
- Тінь і півтінь. Більшість хост почуваються тут найкраще. Сорти з сизим і блакитним листям («Джун», «Біг дедді», «Халціон») саме в тіні зберігають характерний відтінок, тоді як на сонці він тьмяніє.
- Сонячні ділянки. Витримують далеко не всі хости, але «Черрі Беррі» можна висаджувати й на сонці. У будь-якому разі рослинам потрібен вологий ґрунт.
- Малі площі. Для альпійських гірок, вазонів і вузьких палісадників підійдуть мініатюрні форми: хоста мала (15 см), «Фест Мейт» (20–30 см), «Черрі Беррі» (до 25 см).
- Великі акценти. Якщо потрібен кущ, що тримає композицію, орієнтуйтеся на «Ауреомаргінату» (до 1,5 м у діаметрі), «Патріот» (ширина понад 120 см) або «Блакитний янгол» (до 1 м).
- Стійкість. Якщо ділянка відкрита вітрам і морозам, зверніть увагу на «Альбопікту» (витримує до −30 °C), «Біг дедді» та «Брим кап».
Окремо варто подумати про шкідників. Слимаки — головна проблема вологих тінистих куточків, і найуразливіше саме ніжне, тонке листя. Сорти з жорсткою гофрованою поверхнею, як-от «Голден медоуз», для них менш привабливі, а «Джун» і «Біг дедді» вирізняються добрим імунітетом.
І ще один практичний момент: забарвлення багатьох хост не є сталим. «Джун» змінює колір від жовтого влітку до блакитного восени, «Голден медоуз» кілька разів за літо переходить із жовтого в зелене, «Альбопікту» реагує на ділянку, а «Біле пір’я» з віком узагалі втрачає білизну. Тому композицію варто планувати з урахуванням того, як кущ виглядатиме не в момент покупки, а за два-три сезони.
