Інжир налічує понад тисячу сортів, але для регіонів із холодними зимами придатні одиниці. Браун Туркей (Brown Turkey) належить саме до цієї невеликої групи: він приживається там, де літо коротке, а морози сягають позначки, небезпечної для більшості субтропічних культур. Нижче — що це за сорт, як його вирощують у діжці та у відкритому ґрунті, як розмножують і що кажуть садівники, які вже мали з ним справу.
Що являє собою сорт Браун Туркей
Інжир — одна з найдавніших культурних рослин, відома людству тисячоліттями. Найкраще він почувається в субтропічному кліматі, де дерево за сприятливих умов виростає до 12 метрів. Це листопадна рослина з родини Тутових: на зиму вона скидає листя, а навесні відростає знову.
Сорт Brown Turkey, який українською часто називають «турецьким коричневим», виведений у Туреччині. Він належить до партенокарпічних сортів — для зав’язування плодів запилення не потрібне, тому поряд не обов’язково мати запилювача. Саме ця особливість робить його зручним для приватних садів і горщикової культури.
За розмірами це компактна деревна рослина. У приміщенні вона зазвичай не перевищує 2 метрів, а у відкритому ґрунті може вирости до 4 метрів. Головна перевага сорту — висока зимостійкість: рослина витримує зниження температури повітря до -20 °С. Для регіонів, де інжир зазвичай не зимує, це вирішальний показник.
Характеристика плодів
Плоди мають правильну грушоподібну форму й майже не утворюють шийки. Дозрілий плід забарвлений у червоно-коричневий колір, його вага сягає 100 грамів. М’якоть усередині біло-рожева, з невеликою кількістю насіння. Смак не приторний, а приємно солодкий — саме те, за що цінують столовий інжир.
Рослина здатна плодоносити двічі за сезон. Перший урожай незначний, другий — рясний. Дозрівання плодів триває від 25 до 40 діб залежно від кліматичних умов у місці виростання.
Орієнтовні терміни вегетації
| Етап | Період |
|---|---|
| Висаджування | березень — листопад |
| Цвітіння | травень — червень |
| Плодоношення | липень — вересень |
Ці рамки орієнтовні. У холоднішому регіоні цвітіння може зсунутися, а дозрівання затягнутися — саме тому на півночі ареалу інжир частіше тримають у діжці, а не у відкритому ґрунті.
Як вирощують інжир у помірному кліматі
Там, де зими холодні, найнадійніший варіант — діжкова культура. У теплу пору року діжку виносять на грядку й прикопують, щоб коріння не перегрівалося на сонці та не пересихало. З наближенням холодів її відкопують, а рослину зберігають у гаражі або підвалі. Оптимальний об’єм діжки для молодого деревця — від 15 до 20 літрів.
Виростити інжир у домашніх умовах цілком реально, якщо дотримуватися кількох правил догляду. Посадка й подальший догляд не потребують великих витрат сил, уваги чи часу. Є два шляхи: з насіння або вегетативним розмноженням. Садівники-практики одностайні — другий спосіб простіший і надійніший.
Вирощування з насіння
Спочатку готують ємність із ґрунтом. Для проростання насіння цієї культури найкраще підходить піщаний ґрунт, змішаний із перегноєм у рівних обсягах. Процес росту помітно покращується, якщо в підготовленому ґрунті є гумінові кислоти.
На дно ємності кладуть керамзит як дренаж. Насіння висівають по 2–3 штуки в одну ємність, закладаючи на невелику глибину — 5–7 см. Після посіву ємність накривають банкою або поліетиленовою плівкою й витримують 2–3 тижні за температури +23…+25 °С. Коли з’являються сходи, залишають найміцніші.
Розмноження живцями
Живцювання садівники вважають зручнішим. Перед посадкою живці витримують у розчині біостимулятора — точний час витримки зазначений в інструкції до препарату.
Субстрат готують пошарово:
- нижній шар — дренаж із керамзиту або гальки, товщиною не менше 5 см;
- середній шар — пухкий ґрунт, товщиною 7–12 см;
- верхній шар — пісок, товщиною близько 4 см.
Після біостимулятора живці промивають проточною водою, а зрізи присипають деревною золою. Піщаний шар злегка зволожують, роблять у ньому поглиблення й висаджують підготовлений живець. Ємність накривають поліетиленом і тримають за температури +21…+25 °С приблизно півтора місяця. Увесь цей час живці потрібно щодня провітрювати й зволожувати пісок водою кімнатної температури.
Догляд: світло, полив, підживлення
Інжир — світлолюбна рослина, тому тримати його в темному приміщенні не варто. Улітку він потребує рясного поливу та підживлення сумішшю органічних і мінеральних добрив — кілька разів на місяць. Дорослі дерева пересаджують раз на рік.
Перед висаджуванням у відкритий ґрунт кореневу систему занурюють у гнійно-глиняну бовтанку. У холодний період рослину вкривають або переносять у теплицю.
Щодо поливу є важливий нюанс: інжир добре переносить посуху, але за недостатнього зволоження врожайність падає. У регіонах із помірною кількістю опадів рослині зазвичай вистачає природного зволоження, тож додатковий полив потрібен переважно в посушливе літо.
Підживлення за сезоном
Від початку вегетації до кінця літа раз на три тижні вносять рідкі підживлення на основі гною. У серпні як мінеральне добриво використовують зольний настій: 1 літр деревної золи на 10 літрів води, настоювати 3–4 доби.
Місце для посадки у відкритий ґрунт вибирають з огляду на те, що інжир віддає перевагу легким і середнім суглинним ґрунтам. Ґрунт, збагачений органікою, помітно покращує показники врожайності.
Обрізування та формування крони
Регулярне обрізування — не примха, а умова нормальної зимівлі. Частину однорічних пагонів, що загущають крону, видаляють. Дерево росте швидко, тому важливо вчасно прищипувати пагони.
На молодому інжирі залишають 3–4 найпотужніші гілки, решту вирізають. Гілкам краще не давати виростати довше 40–50 см. За такого формування дерево не переросте своє зимове укриття — а це вирішальний момент для регіонів із морозними зимами.
Підготовка до зими
Якщо рослина зимує у відкритому ґрунті, її висаджують у неглибоку траншею — 30–40 см — під нахилом 45°. Після опадання листя гілки можна пригнути до землі й укрити, захистивши від морозу. Під час підготовки гілки розташовують так, щоб вони не торкалися ґрунту.
Для збереження рослини взимку готують короб із пінопласту з товщиною стінок не менше 100–130 мм. Узимку його додатково обсипають снігом для утеплення й притискають зверху важкими предметами, щоб вітер не зірвав конструкцію з дерева.
Цінність сорту та його обмеження
Головна цінність Браун Туркей — відмінна приживлюваність у відносно холодних регіонах. Сорт самоплідний, тому не потребує запилювачів. Живцюється легко, а догляд не вимагає великих витрат часу, сил і коштів. За вегетаційний період рослина здатна плодоносити двічі.
Досвід висаджування цього сорту у ґрунт свідчить про відсутність шкідників. Це один із найзимостійкіших сортів: він витримує мороз до -20 °С.
Водночас варто тверезо оцінювати межі. Показник -20 °С — це межа витривалості, а не гарантія, що рослина перезимує без укриття. Тривалі морози, різкі перепади температур і безсніжна зима здатні завдати шкоди навіть цьому сорту. Саме тому в холодних регіонах його вирощують переважно в діжці або з обов’язковим укриттям, а не покладаються лише на природну стійкість.
Відгуки садівників
Практичний досвід красномовніший за опис. Одна садівниця розповідає, що виписала інжир Браун, одразу посадила його в ємність, і рослина добре прижилася. Улітку, коли виставила її на вулицю, дерево зацвіло й дало чотири великі темно-сині плоди. Дозрілі плоди були соковитими та солодкими, а зимувало деревце в гаражі.
Інша розповідь — про обережніший старт. Садівниця давно мріяла виростити інжир удома, замовила саджанець і отримала рослину з товстими гілочками й живими бруньками на кінцях. Попри відмінний посадковий матеріал, успіху вона не очікувала, бо не вважає себе фахівцем у садівництві. Приблизно місяць інжир стояв у великому горщику на лоджії, верхні бруньки засохли. Але ще за місяць з’явилися перші листочки. Висновок господині: рослина не потребує ані великої уваги, ані значних коштів на догляд.
Обидва випадки показують одну закономірність: інжир може «завмерти» після переїзду чи пересадки, втратити частину бруньок і все одно відновитися. Поспішати з висновками про невдачу не варто — варто дати рослині час на адаптацію.
Що варто врахувати перед посадкою
Кілька практичних моментів, які допоможуть уникнути розчарування:
- У регіонах із холодними зимами починайте з діжки об’ємом 15–20 літрів — її легко перенести в підвал чи гараж.
- Якщо плануєте зиму в ґрунті, заздалегідь продумайте траншею під нахилом 45° і пінопластовий короб.
- Формуйте крону з 3–4 сильних гілок і не давайте пагонам переростати 40–50 см.
- Не забувайте про підживлення раз на три тижні влітку та зольний настій у серпні.
- Дайте рослині час на адаптацію після посадки — втрата частини бруньок не означає загибелі.
Браун Туркей не перетворить холодний регіон на субтропіки, але за розумного підходу цілком здатен давати два врожаї за сезон навіть там, де інжир здається екзотикою. Успіх тут визначають не стільки характеристики сорту, скільки послідовність у догляді та вчасна підготовка до зими.
