Попрілість під грудьми, яку в побуті називають грибком, — це запалення шкіри в складці під молочною залозою, спричинене грибковим збудником. Умови для його розмноження прості: тепло, волога й тертя. Саме тому проблема найчастіше заявляє про себе в спеку, при підвищеному потовиділенні, носінні тісного або синтетичного бюстгальтера та недотриманні гігієни. Розібратися, де закінчується звичайне подразнення і починається мікоз, важливо, адже від цього залежить і швидкість одужання, і вибір засобу.
Причини та провокуючі фактори
Мікоз під грудьми виникає там, де шкіра тривалий час залишається вологою. Складка під молочною залозою майже не вентилюється, а якщо до цього додається тертя шкіри об шкіру або об бюстгальтер, епідерміс пошкоджується й стає вразливим для грибків. Найчастіше з проблемою стикаються жінки з пишним бюстом та люди із зайвою вагою.
Серед факторів, які підвищують ризик, виділяють:
- великий розмір грудей, через який утворюється глибока складка;
- спадкове або набуте надмірне потовиділення;
- рецидив молочниці;
- інфекційні захворювання, що послаблюють організм;
- ендокринні розлади, зокрема порушення вуглеводного обміну;
- знижений імунітет.
Окремо варто сказати про білизну. Синтетичні тканини не пропускають повітря, а тісний бюстгальтер додатково травмує шкіру. Якщо людина не дотримується правил особистої гігієни, патологія швидко набуває важчої форми.
Під час лактації ситуація потребує особливої уваги. Годувати дитину грудьми при підтвердженій грибковій інфекції не можна, поки лікар не підтвердить безпечність годування, адже збудник може передатися малюкові й спричинити серйозні проблеми зі здоров’ям. Рішення про тимчасове припинення або продовження годування ухвалює виключно лікар.
Симптоми грибка під грудьми
Симптоматика мікозу виражена, і не помітити її складно. У складці під грудьми з’являються свербіж і печіння, шкіра червоніє. Дотик до ураженої ділянки може бути болючим. Поступово на поверхні утворюється білий наліт, який супроводжується неприємним кислуватим запахом.
Ігнорувати ці ознаки небезпечно. З часом на шкірі з’являються тріщини, мікоз поширюється на сусідні ділянки тіла, а в пошкоджені тканини легко потрапляє бактеріальна інфекція. Тоді лікування затягується на тривалий період, а курс терапії доводиться будувати з урахуванням одразу двох збудників. Тому при перших симптомах варто не експериментувати з домашніми засобами наосліп, а звернутися по медичну допомогу.
Діагностика: до якого лікаря йти
При перших ознаках мікозу потрібна консультація дерматолога. Саме він визначає, чим лікувати захворювання. При тяжких формах додатково призначають огляд мамолога, щоб виключити інші проблеми з молочними залозами.
Стандартне обстеження включає:
- аналіз крові на рівень цукру — порушення вуглеводного обміну часто супроводжує грибкові ураження;
- загальний аналіз крові та калу для оцінки запального процесу;
- зішкріб з ураженої ділянки шкіри — він показує вид збудника та його чутливість до протигрибкових препаратів.
Цього набору зазвичай достатньо, щоб поставити точний діагноз і підібрати курсову терапію. Самодіагностика за фото з інтернету тут поганий помічник: схожі картини бувають при бактеріальних ураженнях і алергічних реакціях, а лікування в них різне.
Загальні правила лікування
Лікування грибка під грудьми — процес тривалий, і місцеві засоби працюють лише в комплексі з доглядом за шкірою. Увесь терапевтичний курс варто дотримуватися кількох правил:
- після водних процедур обробляти шкіру дитячою присипкою, щоб запобігти скупченню вологи під грудьми;
- ретельно просушувати складку після душу, не залишаючи її вологою;
- обробляти уражену ділянку антисептичними засобами;
- проводити гігієнічні процедури регулярно, обираючи косметику з підсушувальною дією;
- носити білизну за розміром, переважно з натуральних тканин, які дають шкірі дихати.
Якщо дотримуватися рекомендацій лікаря, позбутися грибкової хвороби вдається швидше й з меншим ризиком повернення. Регулярний душ, обробка ураженої шкіри та свіжа білизна з натуральної тканини — обов’язкова умова одужання, а не додаткова опція.
Медикаментозне лікування
Терапія має бути комплексною. На початковій стадії, коли ураження обмежене, зазвичай достатньо мазей і кремів. У складніших випадках лікар додає системні препарати. Усі дозування, тривалість курсу й поєднання засобів визначає лікар — самостійний прийом протигрибкових таблеток може спричинити нудоту, мігрень і біль у животі через порушення роботи травного тракту.
Засоби місцевої дії
- Екзодерил — мазь для зовнішнього застосування. Курс становить від 14 до 30 днів залежно від ураження, у деяких випадках допускається використання крему до двох місяців. Тривалість обов’язково узгоджують із лікарем.
- Клотримазол — випускається у різних формах; найчастіше лікар призначає таблетки й гель одночасно. Засіб наносять на шкіру тричі на добу, а тривалість прийому таблеток залежить від ступеня розвитку патології.
- Тербінафін — ефективний засіб, який заважає поширенню грибкової інфекції на інші ділянки тіла та знімає неприємну симптоматику.
- Ламізил — мазь, здатна боротися з різними видами паразитів. Курсова терапія з її використанням триває близько тижня.
Якщо мікоз не перейшов у запущену стадію, зазвичай вдається обійтися місцевими препаратами.
Системні препарати
При тяжкій формі захворювання без прийому таблеток не обійтися. Найчастіше застосовують такі засоби:
- Ламізил — таблетки приймають після їди, добова доза становить близько 250 мг. При вагітності препарат заборонений.
- Флуконазол — курс лікування триває від 8 до 15 днів, щодня по 50 мг. Після одужання протягом кількох місяців раз на тиждень приймають 150 мг для запобігання рецидиву.
- Ірунін — терапія триває два тижні, дозування призначає лікар, зазвичай 1–2 таблетки на день.
- Гризеофульвін — виписують індивідуально, оскільки він має чимало протипоказань і побічних ефектів. Курс може тривати 6–8 місяців.
Жоден із цих препаратів не можна призначати собі самостійно: різні збудники чутливі до різних діючих речовин, а неправильна доза лише подовжує лікування.
Народні засоби як доповнення
Медикаментозну терапію можна поєднувати з рецептами народної медицини, але перед використанням будь-якого методу потрібна консультація лікаря. Народний засіб приносить користь лише в комплексі з лікарськими препаратами, а не замість них.
- Содовий розчин. 1 чайна ложка харчової соди на склянку води. У розчині змочують бавовняну тканину й прикладають до ураженої ділянки на 5–7 хвилин. Курс — 5 днів, по дві процедури на добу. Сода створює середовище, несприятливе для грибка.
- Календула з оливковою олією. Настоянку готують близько 20 днів, наносять на шкіру до 5 разів на добу.
- Алое. Рослина має антисептичну дію. Листок розрізають уздовж, вичавлюють сік і наносять ватним диском на уражену шкіру. Також роблять примочки на 15–20 хвилин.
Ці засоби допомагають зменшити свербіж і підсушити шкіру, але вони не знищують збудника повністю. Якщо через кілька днів полегшення не настає або площа ураження зростає, самолікування варто припинити.
Дієта та допоміжні методи
Харчування під час лікування відіграє помітну роль. Раціон варто переглянути й прибрати продукти, які сприяють розвитку шкідливих бактерій: гостру та жирну їжу, копченості, хлібобулочні вироби, фастфуд, газовані напої, солодощі. Шкідливі звички знижують імунітет і підживлюють хворобу, тому на час лікування краще відмовитися від куріння й алкоголю.
Для підсушування шкіри використовують засоби з цинком або міддю, подібний ефект має розчин резорцину. Коли мікоз запущений і на тілі з’явилися тріщини, незначні рани обробляють маззю Пантенол, а після загоєння шкірного покриву переходять до дьогтьової мазі.
Профілактика рецидивів
Запобігти захворюванню завжди легше, ніж лікувати його. Регулярні водні процедури залишаються найефективнішим профілактичним заходом проти розмноження шкідливих бактерій. Не варто забувати й про зміцнення імунної системи, особливо в міжсезоння, коли організм особливо вразливий до інфекцій.
Практичні звички, які знижують ризик повернення грибка:
- після душу ретельно висушувати складку під грудьми, а не просто промокати її рушником;
- щодня змінювати бюстгальтер, давати шкірі «відпочивати» від білизни вдома;
- обирати моделі з натуральних тканин за розміром, без твердих кісточок, які тиснуть;
- у спеку використовувати підсушувальні присипки;
- контролювати рівень цукру в крові, якщо є схильність до ендокринних порушень;
- не користуватися чужими рушниками й білизною.
При перших ознаках недуги — свербежі, почервонінні, нальоті — потрібно терміново звернутися по лікарську допомогу. Раннє звернення до дерматолога скорочує курс лікування з місяців до тижнів і знижує ймовірність того, що мікоз перейде у хронічну форму.
