Свербіж у вусі, відчуття закладеності, а потім біль і виділення — цю послідовність пацієнти часто списують на звичайне забруднення слухового проходу або на отит, який «пройде сам». Тим часом за такими скаргами нерідко стоїть отомикоз — грибкова інфекція вуха. Вона не має специфічної симптоматики, тому її легко сплутати з іншими патологічними процесами, а підтвердити діагноз можна лише після обстеження. Розберемо, як виникає захворювання, за якими ознаками його розпізнають, які види розрізняють і як його лікують.
Що таке отомикоз
Отомикоз — це грибкова інфекція, яка вражає вуха. Хвороба заразна, її викликає інфекційний патоген. Збудниками можуть бути різні види грибів, і саме тому точний діагноз неможливий без лабораторного підтвердження.
За даними, наведеними у джерелі, захворювання найчастіше діагностують у дітей — 27% випадків, у дорослих — 18%. Найбільш схильні до патології мешканці жарких регіонів із вологим кліматом. У 90% випадків ураження має односторонній характер: патогенна мікрофлора поширюється в порожнині лише одного органа слуху.
Причини розвитку захворювання
Отомикоз вуха можуть спровокувати різні чинники. До його розвитку призводять такі несприятливі умови:
- зловживання чищенням вуха ватяними паличками;
- випадкове або навмисне травмування вушного проходу;
- наявність стороннього предмета в органі слуху;
- нехтування правилами особистої гігієни;
- часте відвідування місць громадського користування — басейнів, відкритих водойм;
- часте носіння навушників і слухових апаратів;
- тривале лікування антибіотиками;
- гнійні захворювання;
- виражена схильність до стресових ситуацій;
- гіпергідроз ділянки навколо вух;
- вроджені аномалії органів слуху.
У більшості випадків хвороба вражає одне вухо. Лише зрідка грибок виявляють одразу в обох органах слуху.
Код МКХ-10 і стадії отомикозу
У Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду для отомикозу виділено окремий код — Н62.2. Він позначає зовнішній отит, спричинений мікотичним ураженням. Іноді захворювання відносять до поверхневих мікозів — тоді його можна знайти під кодом В36.
У процесі розвитку захворювання проходить три стадії:
- Стадія провісників. Пацієнти скаржаться на свербіж у вусі та відчуття його закладеності. Видимих ознак об’єктивних змін при цьому може не бути.
- Гостра стадія. З’являються ознаки гострого запалення: почервоніння, набряклість м’яких тканин, біль і виділення з органа слуху.
- Хронічний перебіг. Вираженість клінічної картини стихає. Періодично пацієнти почуваються значно краще, проте поліпшення змінюється загостреннями.
Види отомикозу та їхні симптоми
Класифікація патології враховує локалізацію запального процесу в органах слуху. Кожен різновид має свої особливості.
Зовнішній отомикоз
Зовнішня форма починається зі зникнення захисної жирової плівки на поверхні шкіри слухового проходу. Така зміна може бути пов’язана з підвищеною вологістю або з мікротравмуванням шкіри, яке відбувається час від часу. Тоді пацієнти помічають набряклість вуха; не виключена й закупорка залоз, розташованих у його шкірному покриві.
При зовнішньому отомикозі люди часто скаржаться на закладеність вуха та свербіж усередині нього. Зазвичай ці ознаки більшість пацієнтів пов’язують не з хворобою, а з банальним забрудненням вушного проходу. Через самостійне очищення вуха захисний шар пошкоджується, і грибку простіше проникнути в глибші структури.
Якщо вчасно не почати лікування, хвороба переходить у гостру форму. Тоді до попередніх симптомів додаються інші ознаки нездужання:
- виділення зі слухового проходу;
- повне перекриття просвіту проходу через набряклість тканин;
- порушення проведення звуків до вушної перетинки.
Зовнішня форма супроводжується також вираженим больовим синдромом. Він посилюється під час ковтання та гоління обличчя. Роздивляючись виділення з вуха, пацієнти помічають зліпки, що складаються зі шкірних клітин і міцелію грибів.
Середній отомикоз
Середній отомикоз у дітей і дорослих розвивається через приєднання мікотичної інфекції до вже наявного запального процесу в ділянці барабанної порожнини. Ідеться насамперед про хронічну форму гнійного середнього отиту. У такому стані пацієнти можуть скаржитися на погіршення загального самопочуття, їх турбують біль в ураженому вусі та виділення з нього. Додатково спостерігаються зниження слуху й посилення шуму в проблемній ділянці.
Грибковий мірингіт
Якщо мікотична інфекція переходить зі шкірного покриву слухового проходу на барабанну перетинку, у пацієнта діагностують грибковий мірингіт. Цей стан досить небезпечний: він супроводжується помітним зниженням слуху через порушення рухливості барабанної перетинки.
Отомикоз післяопераційної порожнини
Патологія може розвиватися у вухах пацієнтів, яким провели радикальну мастоїдектомію. Так називають операцію, суть якої полягає у видаленні комірок соскоподібного відростка через гнійний мастоїдит. При цьому хворі скаржаться на посилення болю в ділянці вух і за ними, а обсяг виділень зростає.
Післяопераційна форма отомикозу може розвинутися й після тимпанопластики. Причина в тому, що після процедури пацієнтам доводиться тривалий час утримувати в слуховому проході тампон, змочений у комбінованому розчині.
Діагностика: чому без обстеження не обійтися
Дієві способи позбутися захворювання може підказати лише лікар. Тому з питанням, як лікувати отомикоз, потрібно звертатися до фахівця. Перед призначенням терапії лікар пропонує пацієнтові пройти обстеження: його результати дають змогу підтвердити діагноз, виявити причину проблеми та підібрати правильне рішення.
Поставити коректний діагноз пацієнтові з підозрою на отомикоз може лише грамотний спеціаліст, знайомий із захворюваннями органа слуху. Підтверджують діагноз шляхом посіву грибка. Щоб лікар міг повноцінно оцінити стан ураженого вуха, пацієнтові призначають такі діагностичні дослідження:
- проста та порогова аудіометрія;
- акустична імпедансометрія;
- отоакустична емісія;
- обстеження за допомогою камертона;
- вивчення прохідності слухової труби.
Отримавши результати посіву, лікар зможе точно сказати, яке саме захворювання турбує пацієнта і як із ним упоратися.
Лікування отомикозу
Отомикоз призведе до серйозних проблем зі здоров’ям, якщо вчасно не почати його лікування. Процес тривалий, адже впоратися з грибковою інфекцією у вушному проході досить складно. Оптимальну схему терапії лікар підбирає на основі результатів діагностики. Усе лікування полягає в послідовному проведенні етапів:
- обробка вушного проходу антисептиком;
- видалення грибка, залишків вушної сірки та злущених частинок епітелію;
- повноцінне промивання порожнини вуха протигрибковим розчином.
Це лише частина процедур, потрібних пацієнтові для одужання. Докладний план дій розписує лікуючий лікар, після чого пацієнт може відправлятися додому.
Медикаментозне лікування
У комплекс лікувальних заходів, спрямованих на придушення активності та повне знищення збудника грибкової інфекції, обов’язково входить обробка ураженого органа медикаментозними засобами. Саме з їх застосування й починають терапію.
Після підтвердження діагнозу лікар може призначити такі лікарські препарати:
- антибіотики з протигрибковою дією (наприклад, натаміцин, гризеофульвін, амфотерицин В);
- мазі для зовнішнього застосування (клотримазол, ністатинова мазь, пімафукорт, ламізил);
- системні медикаменти (ірунін, флуконазол, амфотерицин, дифлюкан).
Ці препарати входять до комплексної терапії, тому використовувати їх слід одночасно. Прискорити одужання допомагають вушні краплі з вираженим протигрибковим ефектом. При отомикозі рекомендують:
| Препарат | Дія | Як застосовувати |
|---|---|---|
| Клотримазол | Протигрибкова, антибактеріальна та протимікробна | Закопувати в хворе вухо 2 рази на день протягом 30 діб |
| Кандибіотик | Антибактеріальна та протигрибкова, сприяє усуненню алергічних реакцій і запалення | По 4 краплі в хворе вухо 3 рази на день протягом тижня |
| Сангвіритрин | Протимікробна, допомагає при болю у вухах, сприяє відновленню ураженої шкіри | Не закопувати: змочити тампон і вставити у вушний прохід двічі на добу |
Які саме ліки найкраще використовувати в боротьбі з отомикозом конкретному пацієнтові, варто з’ясовувати у фахівця. Дозування, тривалість курсу та поєднання препаратів визначає лікар, а не самостійно обрана схема.
Народна медицина як доповнення
Як допоміжні методи лікування можна використовувати народні засоби. Але на це обов’язково потрібен дозвіл лікаря: неправильні дії пацієнта можуть знизити ефективність терапії та погіршити стан.
Серед засобів нетрадиційної медицини, які згадують у зв’язку з отомикозом, зокрема:
- сік цибулі. Цибулину подрібнюють на великій тертці, з отриманої маси вичавлюють сік і закопують у хворе вухо по 5 крапель перед сном;
- сік чистотілу або його настій — застосовують подібним чином.
Такі засоби не замінюють основну терапію і не гарантують результату. Будь-яке втручання у вушний прохід без згоди лікаря підвищує ризик ускладнень.
Що важливо пам’ятати
Отомикоз рідко проявляється одразу яскраво: спершу це лише свербіж і відчуття закладеності, які легко проігнорувати. Саме тому спроби «прочистити» вухо ватяною паличкою чи закапати щось на власний розсуд лише погіршують ситуацію — пошкоджена шкіра слухового проходу відкриває грибковій інфекції шлях углиб.
Якщо дискомфорт у вусі не минає за кілька днів, з’являються виділення, біль посилюється під час ковтання або помітно знижується слух, потрібна консультація лікаря та лабораторне підтвердження діагнозу. Лікування грибкової інфекції вуха тривале й вимагає послідовності, але за правильно підібраної схеми прогноз сприятливий.
Матеріал має довідковий характер і не замінює консультацію фахівця. Діагноз, препарати та їхні дозування визначає лікар за результатами обстеження.
