Спеції на кухні зазвичай виконують одну роботу — роблять страву смачнішою. Але довкола імбиру, орегано, куркуми й кориці вже десятиліттями точиться окрема розмова: їх називають природними антибіотиками, протизапальними засобами, мало не заміною аптечних препаратів. Звучить привабливо, особливо коли йдеться про звичайну приправу, яка вже стоїть на полиці.
Варто розібратися, що саме стоїть за цими твердженнями. Частина з них спирається на реальні лабораторні експерименти й досліди на тваринах, частина — на припущення, які ще потребують підтвердження. Нижче — огляд чотирьох спецій із найгучнішою репутацією, перелік рослин із найсильнішою антимікробною та антиоксидантною дією, а також пояснення, чому спеції не варто сприймати як ліки.
Чому спеції взагалі потрапили до розмови про антибіотики
Фізіолог Г. Г. Прейс, який займається медичними дослідженнями в медичному центрі Джорджтаунського університету й має науковий ступінь доктора філософії, звертає увагу на те, що про вплив спецій почали дізнаватися значно більше. Йдеться про їхню здатність діяти в певному сенсі як сильні антибіотики, як засоби, що розріджують кров, а також виявляти протиракові та протизапальні властивості.
Спеції можуть впливати на рівень інсуліну й працювати в організмі як антиоксиданти. Навіть у невеликих кількостях ароматні трави та приправи, що збагачують смак страв, стимулюють роботу органів і організму загалом. Саме з цієї тези й виростає вся подальша розповідь про «чудову четвірку» — імбир, орегано, куркуму та корицю.
Імбир: на чому тримається його протизапальна репутація
Хронічні запальні процеси в організмі розглядають як одну з можливих причин появи серйозних захворювань — інсульту, хвороби Альцгеймера, артриту, ракових пухлин і хвороб серця. Імбир у цьому контексті цікавий тим, що діє як інгібітор циклооксигеназ, тобто речовин, залучених до запальної реакції, і містить відповідні інгібітори у своєму складі.
Найпереконливіші свідчення протизапальних властивостей імбиру отримали фахівці Університету Маямі. Пацієнти з остеоартритом коліна приймали по 2,55 г екстракту імбиру вранці та ввечері щодня протягом півтора місяця. Усі учасники цієї групи відчули полегшення, біль зменшився. Як додатковий позитивний ефект дослідники відзначили дуже низький відсоток розладів шлунково-кишкового тракту.
Це важлива деталь: ідеться не про чайну ложку тертого кореня в чаї, а про стандартизований екстракт у визначеному дозуванні під наглядом дослідників. Переносити такий результат на щоденне приготування їжі напряму некоректно.
Орегано: антимікробний ефект і межі лабораторних дослідів
Те, що орегано здавна використовували для профілактики та лікування різних інфекцій, Прейса не дивує. У його дослідженнях при впливі на стафілококові інфекції в експериментальній групі мишей ефективність олії орегано виявилася такою ж високою, як у традиційних антибіотиків. Олія також добре справлялася з грибковими проявами інфекцій.
Окремий напрям — поєднання олії орегано з оліями кмину й пажитника та насінням гарбуза. У такій комбінації суміш знижувала артеріальний тиск. У щурів із діабетом вона нормалізувала рівень цукру в крові та інсулінову чутливість. Дослідження, проведені в Техасі, підтвердили й звільнення від паразитів під дією олії орегано.
Висновок Прейса звучить обережно, і це важливо: люди, які регулярно додають орегано до повсякденної їжі в незначних, але достатніх кількостях, мають добрий захист від паразитів і появи діабету. Водночас усі ці розробки потребують багаторазових додаткових підтверджень і фармацевтичних досліджень на людях. Іншими словами, мишей і щурів замало, щоб переносити дозування й ефекти на людину.
Куркума: куркумін проти ракових клітин
Жовта куркума входить до складу порошкової приправи каррі. Концентрація куркуміну з потужною антиоксидантною дією в ній дуже висока. Останні дослідження підтверджують здатність куркуміну пригнічувати ракові клітини: у пробірках клітини раку простати на 80% знищувалися при взаємодії з куркуміном.
Коли куркумін додавали в їжу мишам, яким імплантували клітини ракової пухлини простати людини, їхнє зростання різко сповільнювалося. Дослідники припускають, що куркумін здатен блокувати активність генів, які провокують розвиток раку. Схожу дію відзначили й щодо раку легень та товстої кишки.
Як додаткові властивості куркумін знижує активність запальних процесів і набряклість у суглобах, а в тварин перешкоджає прогресуванню ушкоджень у відділах головного мозку. Вчені Університету Каліфорнії під час досліджень на мишах зі щепленою хворобою Альцгеймера додавали в корм малі дози куркуміну. У результаті кількість S-бляшок скоротилася наполовину.
Пробірка й миша — це початок шляху, а не фініш. Результати такого рівня не означають, що порція каррі здатна лікувати пухлину чи зупиняти нейродегенерацію в людини, і подавати їх як готову рекомендацію було б нечесно.
Кориця: контроль цукру в крові та інсулінова чутливість
Річард Андерсон, науковець із Департаменту сільського господарства США, стверджує, що кориця в поєднанні з багатьма солодкими стравами здатна контролювати зміни показників цукру в крові. Молота кориця підвищує інсулінову чутливість і значно нормалізує цукор у крові. Дослідник зумів виділити активний метилгідроксихалкон (МГХП) — один із компонентів кориці. У пробірках цей компонент приблизно у двадцять разів прискорював процес перетворення цукру.
Додавання малої кількості кориці до будь-якого десерту стимулює дію інсуліну й дає позитивний результат. Замінити її певною мірою можуть лавровий лист, гвоздика та куркума, але їхня дія проявляється слабше.
Значення цього відкриття очевидне: можна вживати потрібні спеції та запобігати коливанням показників цукру й розвитку діабету. Доведено, що у випробуваних тварин рівень інсуліну, утримуваний на низькому значенні, сприяє уповільненню старіння й здатен продовжити життя. Але знову ж таки — це дані експериментів, а не гарантія для людини, яка просто любить корицю в каші.
Найсильніші спеції та антиоксиданти: два різні рейтинги
У Корнельському університеті склали список найсильніших природних антибіотиків, здатних знищити тридцять видів інфекцій. До нього потрапили всі відомі й доступні кожному спеції.
| Місце в рейтингу | Спеції та рослини |
|---|---|
| Перші три позиції | Цибуля (зелена й ріпчаста), часник, гострий ямайський перець |
| Середня частина списку | Майоран, насіння чебрецю, зелень естрагону |
| Завершують перелік | Молота гвоздика, насіння кмину, лавровий лист, кайєнський перець |
Окремо варто дивитися на спеції з антиоксидантною дією — це інший список із іншими лідерами. Очолюють його олія орегано, зелень розмарину, насіння чебрецю, кмину й шафрану, зелень базиліку та кінзи, а також куркума, імбир, мускатний горіх і естрагон. Вчені Каліфорнії порівнюють активність чебрецю з вітаміном Е.
Плутати ці два переліки не варто: антимікробна дія і антиоксидантна активність — різні речі, і лідерство в одному рейтингу не означає першості в іншому.
Як користуватися цими знаннями на кухні
Виходить, що, вживаючи пікантні приправи з улюбленими стравами, можна певною мірою убезпечити себе від багатьох захворювань. А той факт, що всі перелічені спеції мають ще одну спільну перевагу — у сушеному вигляді зберігають свої корисні властивості, — робить їх широко доступними.
Практично це означає кілька простих речей:
- додавайте спеції регулярно й потроху, а не разово у великій кількості;
- поєднуйте їх із різними стравами, щоб отримувати ширший спектр рослин;
- обирайте сушені приправи як робочий варіант на щодень — вони не втрачають властивостей;
- не розраховуйте на спеції як на заміну призначеним лікам.
Де закінчуються властивості спецій і починається медицина
Найважливіше застереження стосується будь-якої розмови про «природні антибіотики». Антибіотик — це препарат із доведеною дією, визначеним дозуванням і контрольованим застосуванням. Спеція — це харчовий продукт. Навіть там, де дослідження показують виразний ефект, ідеться про екстракти, олії чи виділені сполуки в конкретних концентраціях, а не про щіпку приправи в супі.
До того ж більшість наведених даних отримано в пробірках або на тваринах. Сам Прейс наголошує: розробки потребують додаткових підтверджень і фармацевтичних досліджень на людях. Тому інформація про імбир, орегано, куркуму й корицю — це привід урізноманітнити раціон, а не підстава скасовувати лікування чи замінювати ним візит до лікаря.
Якщо є діабет, артрит, онкологічний діагноз або ви приймаєте препарати, що впливають на зсідання крові, розмова про дози спецій і тим паче концентрованих олій має відбуватися з лікарем. Спеції чудово працюють на смак і як щоденна звичка харчування — і саме в цій ролі вони справді корисні.
