Вітрянка у дорослих рідко минає так само легко, як у дітей. Людина, яка в дитинстві не хворіла на вітряну віспу й не була щеплена, залишається сприйнятливою до вірусу все життя, а з віком організм переносить інфекцію значно важче. Нижче — що саме відбувається в організмі, як змінюється висип, чим лікують дорослих і на які ускладнення варто зважати.
Збудник і шляхи зараження
Захворювання, яке побутово називають вітрянкою, спричиняє вірус варіцела-зостер. Він має незвичайну властивість: той самий збудник після перенесеної інфекції зберігається в організмі й за сприятливих умов може викликати вже інше захворювання — оперізувальний герпес.
Сприйнятливість до вірусу дуже висока. Хвора людина стає джерелом зараження приблизно за добу до появи перших висипань, тобто ще до того, як сама зрозуміє, що захворіла.
Інкубаційний період залежить від віку. У людей до 30 років він становить у середньому два тижні, після 30 років — від 11 до 21 дня. Між інкубацією та розгорнутою картиною хвороби є ще продромальний період, коли специфічного висипу ще немає.
Передається вірус кількома шляхами:
- повітряно-крапельним — збудник нестійкий у зовнішньому середовищі й виживає лише 10–15 хвилин, але за цей час може поширюватися з повітряними потоками на значні відстані;
- контактно-побутовим — через предмети спільного користування, на яких залишається вміст везикул;
- трансплацентарним — внутрішньоутробно через материнську плаценту.
Загальна тривалість захворювання разом з інкубаційним і продромальним періодами становить у середньому 19–23 дні.
Чим вітрянка у дорослих відрізняється від дитячої
Головна відмінність — тяжчий перебіг. Дорослий частіше має виражену інтоксикацію, сильніший головний біль, вищу температуру й рясніший висип. Водночас самі висипання, якщо їх не розчісувати й не пошкоджувати кірочки, зникають безслідно.
Висип проходить кілька стадій:
- папули — червоні плями;
- везикули — пухирці з прозорим вмістом;
- ерозії — поверхневі ушкодження, що утворюються на місці розкритих пухирців;
- кірочки, які з часом відпадають.
На одній ділянці шкіри нерідко можна побачити кілька типів елементів одночасно — це характерна риса вітряної віспи. Якщо під час розчісування в ушкодження потрапляє інфекція, виникає нагноєння, і на шкірі можуть залишитися віспини — рубці.
Повторне зараження вітряною віспою неможливе, однак на тлі ослабленого імунітету той самий вірус здатен спровокувати оперізувальний герпес.
Симптоми, які вказують на вітряну віспу
Тривалий інкубаційний період — одна з причин, чому погіршення самопочуття не одразу пов’язують із конкретною інфекцією. У дорослих клінічна картина зазвичай виражена сильніше, ніж у дітей.
До основних ознак належать:
- різкий занепад сил, слабкість;
- сильний головний біль;
- нудота й позиви до блювання;
- швидке підвищення температури, озноб;
- втрата апетиту, сонливість;
- болі в ділянці попереково-крижового відділу;
- висипання на тулубі, обличчі, волосистій частині голови, слизових оболонках ротової порожнини та статевих органів;
- збільшення завушних і шийних лімфавузлів — доволі показова ознака саме дорослого віку.
Поєднання цих симптомів дає змогу лікарю досить швидко запідозрити вітряну віспу ще до лабораторного підтвердження.
Діагностика
Діагноз ставлять насамперед клінічно — після огляду та розпитування пацієнта. Додатково можуть призначити загальний аналіз крові, щоб оцінити швидкість осідання еритроцитів. Цей етап пропускають, якщо доступне вірусологічне дослідження вмісту везикул для виявлення віріонів.
Серологічна діагностика передбачає визначення реакції зв’язування комплементу (РЗК) і реакції гальмування гемаглютинації (РГГА). Направлення на лабораторне дослідження видає лікар, який оглядав пацієнта.
Форми та ступені тяжкості
У дорослих вітряну віспу класифікують за типом перебігу та за тяжкістю клінічної картини. Це важливо, бо від форми залежить і обсяг лікування, і потреба в госпіталізації.
За типом перебігу
Типова форма — повний комплекс загальних симптомів, характерних для цього діагнозу. Атипова форма буває рудиментарною: температура підвищується незначно, висип представлений поодинокими дрібними вогнищами. Водночас до атипових належать і тяжкі варіанти перебігу, описані нижче.
За тяжкістю
| Форма | Як часто трапляється | Характерні прояви |
|---|---|---|
| Легка | менш ніж у 10% хворих | температура на помірному рівні, висип охоплює невеликі ділянки тіла |
| Середньої тяжкості | приблизно у 8 із 10 хворих | сильний жар, загальна інтоксикація, блювання, нудота, сплутаність свідомості |
| Тяжка | у кожного десятого хворого | рясний висип, приєднані інфекції, температура вище 40 °C, марення, виражена інтоксикація |
Серед тяжких варіантів окремо виділяють три різновиди:
- геморагічна вітряна віспа — супроводжується геморагічними проявами: тромбоцитопатією, кровотечами в кишечнику й легенях, гематомами, висипом із крововиливами;
- бульозна — на шкірі з’являються великі поширені пухирі з в’ялою поверхнею, заповнені каламутним вмістом; на їхньому місці згодом утворюються великі рани, що погано загоюються;
- гангренозна — некротизація папул унаслідок їх інфікування, що супроводжується сильною інтоксикацією та ознобом.
Як лікують вітрянку в дорослих
Лікування вітряної віспи у дорослих — симптоматичне, тобто спрямоване на полегшення конкретних проявів. Важливий організаційний момент: лікаря викликають додому. Самостійний похід у поліклініку створює ризик зараження інших пацієнтів і не допомагає самому хворому. Ізоляція триває три календарні тижні, на цей період медик видає лікарняний лист.
Комплекс заходів зазвичай включає:
- жарознижувальні препарати для контролю високої температури;
- антигістамінні засоби, що зменшують свербіж;
- антибактеріальну терапію — лише за потреби, коли приєдналася додаткова інфекція;
- противірусні препарати — при тяжкому перебігу;
- антисептичну обробку пустул і везикул;
- відновлювальні заходи під контролем лікаря: помірні сонячні ванни, збалансований раціон без алергенних продуктів, полівітаміни.
Під час обробки висипу важливо щоразу брати нову ватну паличку або тампон для кожного вогнища. Інакше вірус переноситься на здорові ділянки шкіри. Приймати душ під час хвороби не заборонено. Багатьом пацієнтам призначають трав’яні ванни для заспокоєння запалення й зменшення свербежу, але терти шкіру мочалкою не можна — після миття тіло лише промокають рушником.
Протизапальні та жарознижувальні засоби
Найбільший дискомфорт у перші дні завдають різке підвищення температури й озноб. Організм, атакований вірусом, намагається побороти його власними силами, тому збивати температуру нижче 38 °C не рекомендують. Якщо ж жар завдає сильних страждань або продовжує зростати, потрібен жарознижувальний протизапальний засіб — у таблетках, капсулах або супозиторіях.
Аспірин при вітряній віспі не рекомендований. Ібупрофен добре знімає ломоту в суглобах і озноб та чинить протизапальну дію, проте при вітрянці його призначають лише дорослим: у дітей зафіксовані випадки погіршення стану. Парацетамол має виражений жарознижувальний ефект, знімає біль, м’язові спазми й суглобові болі; дорослому зазвичай достатньо разової дози 500 мг, приймати його можна до чотирьох разів на добу. У будь-якому разі дозування підбирають за інструкцією до препарату.
Антигістамінні препарати
Сильний свербіж — один із найтяжчих симптомів. Його інтенсивність коливається хвилями й нерідко посилюється вночі. Іноді свербіж настільки виражений, що людина не припиняє розчісувати висип і навіть здирає кірочки. Наслідок — рубець-віспина, який залишається на шкірі на все життя. Саме тому призначають антигістамінні засоби, які зменшують свербіж і набряклість, спричинені підвищеним виробленням гістаміну.
Найчастіше згадують «Супрастин» і «Кларитин»; другий зручніший тим, що не викликає сонливості. Також використовують мазі й гелі з антигістамінною дією та гомеопатичні препарати — «Фенистил гель», «Гистан», «Ірикар».
Противірусні препарати
Поширена думка, ніби при вітряній віспі не варто приймати жодних додаткових засобів і хвороба «просто мине сама», хибна. Комплексна терапія включає противірусні препарати та засоби, що стимулюють імунітет: їхнє завдання — активізувати захисні функції організму й спрямувати їх на боротьбу з вірусом. Перелік таких медикаментів невеликий, і призначати їх має лікар, особливо при тяжкому перебігу.
Вітрянка й вагітність
Якщо жінка не перенесла вітрянку в дитинстві, питання імунітету варто з’ясувати ще на етапі планування вагітності. Ризики тут цілком конкретні: інфікування вірусом варіцела-зостер у першому триместрі призводить до розвитку аномалій у плода.
Окрема небезпечна ситуація — захворювання за тиждень до пологів. У такому разі дитина теж може бути інфікована, і ймовірність цього сягає 17%. Смертність новонароджених від уражень внутрішніх органів у таких випадках перевищує 30%. Саме тому жінкам без сформованого в дитинстві імунітету рекомендуют вакцинацію до настання вагітності.
Профілактика
Якщо ви не хворіли на вітрянку в дитинстві, розумно пройти вакцинацію. Причин принаймні дві. По-перше, дорослі переносять захворювання значно важче й належать до групи ризику щодо ускладнень. По-друге, при плануванні вагітності відсутність імунітету вимагає врахування всіх ризиків для здоров’я матері й майбутньої дитини.
Загальні запобіжні заходи під час контакту з хворим прості: уникати спільного користування посудом, рушниками та іншими побутовими предметами, провітрювати приміщення, обмежити тісні контакти з людиною в період, коли вона заразна — від доби до появи висипу й до повного відпадання кірочок.
Коли потрібна невідкладна допомога
Вітрянка у дорослих може ускладнюватися, тому важливо не залишатися з хворобою наодинці. Привід негайно зв’язатися з лікарем — температура вище 40 °C, марення, сплутаність свідомості, повторне блювання, ознаки приєднаної бактеріальної інфекції (нагноєння елементів висипу, різке посилення болю), а також будь-яке погіршення стану після періоду, коли здавалося, що хвороба відступає.
Лікування вітряної віспи у дорослих потребує терпіння й дисциплінованості: не розчісувати висип, вчасно приймати призначені препарати, дотримуватися режиму ізоляції. За такого підходу більшість випадків минає без рубців і серйозних наслідків.
