Тиск при інфаркті міокарда: як він змінюється у жінок і чоловіків

Інфаркт міокарда — гостра форма ішемічної хвороби серця, за якої просвіт судини перекриває згусток крові: тромб або ембол. Кров із киснем не доходить до ділянки серцевого м’яза, тканина зазнає кисневого голодування й поступово відмирає — розвивається некроз. Серце саме по собі є щільним пучком судин, що відходять від своєрідного насоса. Варто одній з артерій закупоритися, як кровотік обмежується або зупиняється, а серцева діяльність слабшає. На тлі цих процесів змінюється і кров’яний тиск.

Питання «який тиск при інфаркті» не має однієї правильної цифри. Значення коливаються залежно від робочого тиску конкретної людини, її віку, супутніх хвороб і того, наскільки глибоко уражений міокард. Саме тому орієнтуватися варто не на універсальну норму, а на власні звичні показники.

Класифікація інфаркту міокарда

Лікарі описують інфаркт за кількома ознаками одночасно, і кожна з них впливає на прогноз та обсяг лікування.

За місцем ураження стінки серцевого м’яза

Локалізація некрозу визначає, які саме ділянки серця постраждали. Іноді трапляються й поєднані форми — наприклад, передньозадній інфаркт міокарда, коли ураження охоплює кілька зон.

За ступенем тяжкості та перебігом

  • Гострий інфаркт міокарда — серцевий напад, який безпосередньо загрожує життю. У коронарних артеріях виявляють множинні блокування або закупорки, часто над місцем розгалуження судини. Ступінь пошкодження серцевого м’яза в такому разі значно вищий.
  • Перенесений (його ще називають старим) інфаркт підтверджують лише появою патологічних Q-зубців на послідовних ЕКГ, знятих у різний час.
  • Трансмуральний інфаркт (Q-інфаркт) діагностують за патологічними Q-зубцями, змінами ST-сегмента й зубця T на ЕКГ разом із підвищеними значеннями ферментів.
  • Нетрансмуральний (не Q-інфаркт) проявляється лише змінами ST і зубця T на ЕКГ за підвищених ферментів.

Гострий інфаркт міокарда визначають як типове підвищення з подальшим зниженням біохімічних маркерів некрозу — тропоніну T або I, а також КФК-МВ — за наявності щонайменше одного з таких критеріїв:

  • клінічні ознаки ішемії;
  • поява патологічних Q-зубців на ЕКГ;
  • зміни ЕКГ, що свідчать про ішемію: підйом або депресія сегмента ST;
  • зв’язок із коронарним втручанням — ангіопластикою чи стентуванням.

Інфаркт і значення тиску

Показники тиску під час інфаркту міокарда часто суттєво не відрізняються від звичних для людини. Тому напад цілком може статися і за нормального тиску, і на тлі незначного його підвищення, і за стійкої гіпертонії.

Інфаркт і значення тиску

Найнебезпечніший варіант — інфаркт на тлі низького тиску. Він супроводжується вираженою слабкістю, запамороченням і порушенням частоти серцевих скорочень, яка може як прискорюватися, так і сповільнюватися.

Загалом можливі три сценарії коливань артеріального тиску при інфаркті міокарда:

Варіант Орієнтовні показники Що відчуває людина
Помірне підвищення до 160/100 мм рт. ст. Часто нічого не помічає, особливо якщо такі цифри для неї звичні
Виражене підвищення до 190/100 мм рт. ст. Головний біль, важкість, тривога, посилене серцебиття
Тиск у межах норми близько 130/90 мм рт. ст. Скарги зосереджені на болю чи дискомфорті в грудях, а не на тиску

Окремо виділяють зниження тиску після перенесеного нападу. Про нього — далі.

Як змінюється тиск при інфаркті у жінок

Головний біль, проблеми зі сном і шлунком, утруднене дихання — на ці скарги жінка рідко думає: «це серце». Особливо якщо вона молода. Але інфаркт уражає жінок дедалі частіше, а його симптоми часто виглядають зовсім не так, як «обов’язковий» біль у грудях.

За даними National Institutes of Health, жінки нерідко відчувають симптоми задовго до самого нападу. 95 % опитаних жінок повідомили, що попереджувальні ознаки з’явилися щонайменше за місяць до нападу. Понад 70 % вказували на незвичну сильну втому, майже 50 % мали порушення сну, 40 % страждали від дихальної недостатності. І лише у 30 % жінок при інфаркті спостерігався біль у грудях, який зазвичай вважають головним симптомом нападу.

Коливання тиску при інфаркті у жінок можуть бути взагалі відсутні, а больові відчуття під час нападу — менш вираженими. Саме ці особливості підвищують небезпеку: стан часто діагностують несвоєчасно.

Крім можливих змін тиску, при інфаркті міокарда у жінок бувають і інші прояви:

  • біль у животі — симптом, типовіший саме для жінок, який відрізняє «жіночі» інфаркти від «чоловічих»;
  • порушення координації;
  • задишка без навантаження;
  • незвична втома, що не минає після відпочинку.

Як змінюється тиск при інфаркті у чоловіків

У чоловіків тиск при інфаркті міокарда часто підвищується до високих меж. Це дає типову симптоматику й допомагає вчасно діагностувати хворобу.

Деякі фахівці припускають, що вираженіші коливання тиску та яскравіша симптоматика у чоловіків пов’язані з кращою пристосованістю їхнього організму до навантажень, зокрема серцевих. Це лише одна з гіпотез, а не доведений факт, тож не варто покладатися на неї як на гарантію.

Низький тиск після інфаркту

Після гострого періоду з високими показниками АТ тиск зазвичай знижується. Це відбувається і в людей із гіпертонією, і в тих, чий тиск до нападу був нормальним.

Низький тиск після інфаркту

Причина — погіршення функції серцевого м’яза та судинного тонусу. Іноді це спричиняє тимчасову діастолічну гіпертензію. Знижений тиск після інфаркту супроводжується втомою, сонливістю, відчуттям слабкості. Якщо він тримається довго, зберігається ризик рецидиву стенокардичного болю.

Швидка стабілізація тиску після інфаркту — добрий індикатор: судини й серце відновлюються.

Вимірювання тиску при інфаркті міокарда

Артеріальний тиск — важливий показник тяжкості стану. Від того, підвищується він чи знижується, залежить вибір терапевтичного методу. Постійний моніторинг АТ — основа лікування. Вимірювання проводять у максимально зручній для хворого позі.

Лікування

Оскільки причина інфаркту міокарда — згусток крові, який закупорює одну з коронарних артерій, лікування полягає в якнайшвидшому відновленні прохідності ураженої судини. Існує три способи гострої терапії.

Фармакологічна терапія

Терапевтичні заходи починаються відразу після прибуття невідкладної допомоги. Після вимірювання АТ і ЧСС, зняття ЕКГ та попереднього визначення інфаркту міокарда вводять ліки й готують пацієнта до швидкого транспортування в медичний заклад. Життєво важливі функції організму постійно контролюють, забезпечують венозний доступ — периферичну венозну канюлю, переважно в ділянці ліктьового згину, — щоб вводити препарати відповідно до стану.

Фармакологічна терапія включає:

  • аналгоседацію — зняття болю та заспокоєння пацієнта;
  • антиагрегацію й антикоагуляцію — розчинення тромбу або зупинку його росту;
  • інші методи, що відповідають поточному стану людини.

У більшості випадків потрібна киснева маска. Після цих кроків і транспортування хворого до медичного закладу контроль життєво важливих ознак не припиняється, адже зберігається ризик шоку та зупинки серця.

У лікарні продовжують спостереження, кисневу й медикаментозну терапію, дотримуються абсолютного постільного режиму. Після усунення болю в грудях починається період реабілітації, у якому важливу роль відіграє вторинна профілактика.

Тромболітична терапія

Це 30–60-хвилинна інфузія одного з препаратів, здатних розчинити згусток крові. Метод ефективний, але розчинення тромбу не відбувається миттєво.

Катетеризація (ангіопластика)

Метод полягає в механічному відновленні прохідності закупореної ділянки коронарної артерії спеціальним тонким дротом, який вводять через катетер — здебільшого через прокол стегнової артерії в правій пахвинній ділянці. Далі, щоб розширити звужену ділянку з тромбом, використовують ангіопластичний балон, а для утримання судини відкритою — коронарний стент, металевий каркас.

Сенс цього втручання є лише за умови, що пацієнта доставили до лікарні вчасно. Підвищити успішність терапії допомагає моніторинг стану хворого, застосування препаратів, які впливають на згортання крові, а також контроль пульсу й артеріального тиску.

Реабілітація та зміни способу життя

Серцевий напад не оминає навіть людей, які дотримуються принципів здорового способу життя. Проте саме ці принципи лягають в основу реабілітації.

Реабілітація та зміни способу життя
  • Відмовитися від куріння — а краще ніколи не починати.
  • Утримувати вагу в прийнятних межах.
  • Зменшити кількість алкоголю й кави.
  • Контролювати тиск, рівень холестерину та цукру — зниження цих показників є важливою частиною терапевтичного плану.
  • Регулярно оглядатися в кардіолога або терапевта.

Після перенесеного інфаркту міокарда кожна людина має серйозно переглянути свій спосіб життя — або принаймні ті його звички, які підвищують ризик повторного нападу.

Сьогодні пацієнтів виписують із медичного закладу вже за 3–6 днів після нападу, і подальше лікування відбувається вдома. Лікарі рекомендують санаторне лікування, яким користується приблизно третина хворих.

Пацієнти отримують ліки, а лікарські інструкції включають зміну харчування. Коригуючи раціон, більшість хворих стають «наполовину вегетаріанцями»: з м’ясних продуктів допускають лише рибу й птицю, і то 2–3 рази на тиждень. Щоденне меню має включати овочі та фрукти. Не менш важливий регулярний рух — фахівці з реабілітації радять велосипед або плавання.

Перший контрольний огляд у кардіолога проводять через 4–6 тижнів після перенесеного інфаркту міокарда, а далі, залежно від стану здоров’я, приблизно через півроку.

Правильне лікування та дотримання терапевтичного плану забезпечують хороший довгостроковий прогноз.

Як допомогти хворому до прибуття лікаря

Якщо є підозра на інфаркт, одразу телефонуйте на екстрений номер — 103. Далі дійте спокійно й послідовно.

  1. Надайте людині напівсидячого положення та розстебніть одяг у ділянці шиї.
  2. Забезпечте максимальний спокій: будь-яка фізична активність потребує підвищеного надходження кисню, а при інфаркті його й так бракує.
  3. До прибуття медиків дайте хворому таблетку аспірину, якщо в нього немає алергії на ацетилсаліцилову кислоту.
  4. Не залишайте людину саму та будьте готові повідомити диспетчеру, коли почався біль і які ліки вона вже приймає.

Ці поради стосуються першої допомоги, а не самолікування. Остаточне рішення про препарати, їхні дози та подальшу тактику ухвалює лікар після обстеження. Самодіагностика за цифрами тонометра тут небезпечна: тиск при інфаркті може бути будь-яким, і саме тому вирішальними залишаються клінічна картина, ЕКГ та аналіз біомаркерів.

Pagan.com.ua