Коли тонометр показує понад 180 мм рт. ст., а людина скаржиться на розпираючий головний біль, шум у вухах і запаморочення, ідеться про церебральний гіпертонічний криз. Це патологічний стан, за якого критичний рівень артеріального тиску порушує кровообіг у головному мозку й негативно позначається на роботі всієї нервової системи. Напад може тривати від кількох годин до кількох діб, після чого внутрішні органи поступово повертаються до звичного режиму роботи. І все ж перша поява такого кризу — це привід пройти повне обстеження й почати лікування виявлених патологій.
Як розвивається церебральний гіпертензивний криз
Такі напади виникають на тлі гіпертензії й належать до її можливих ускладнень. Причина — надмірне навантаження на систему, що контролює тонус і еластичність судин.
У нормі регуляція мозкового кровотоку самостійно підтримує стабільний рівень тиску: щойно він починає зростати, судини підвищують тонус і не пропускають надлишок крові. Якщо ж тонус не піднявся до потрібного рівня, виникає гіпертонічний криз. В його основі лежать застійні явища в судинах із надмірним накопиченням рідини, а це, своєю чергою, підвищує внутрішньочерепний тиск.
Раніше церебральний гіпертонічний криз діагностували переважно в людей старшого віку. Сьогодні лікарі фіксують іншу тенденцію: група ризику з кожним роком помітно молодшає, тому скарги на кризові підйоми тиску все частіше лунають від людей середнього віку.
Види церебрального гіпертонічного кризу
За механізмом розвитку виділяють три види: ангіогіпотонічний, ішемічний і складний. Кожен має власну симптоматику, а отже, й різну тактику лікування.

Ангіогіпотонічний різновид
Він виникає через застій крові у венозній системі та знижений тонус мозкових судин, що супроводжується різким стрибком внутрішньочерепного тиску. Типові ознаки цього стану:
- підвищене потовиділення;
- різкий головний біль переважно в потиличній ділянці;
- порушення координації рухів;
- посилена тривожність і відчуття страху;
- збої серцевого ритму.
Після завершення нападу виділяється велика кількість світлої сечі. Цей різновид зазвичай з’являється на початковій стадії розвитку гіпертензії.
Ішемічний різновид
Його провокує нестача кисню в клітинах головного мозку внаслідок рефлекторного спазму — так організм реагує на різке підвищення артеріального тиску. Найчастіше ішемічний криз виникає в жінок у період менопаузи, тому діагностують його рідше за ангіогіпотонічний.
Характерна особливість: на початковій стадії напад може минати безсимптомно й не завдавати вираженого дискомфорту. Помітити зміни зазвичай вдається близьким, які звертають увагу на невластиву людині поведінку:
- емоційне збудження;
- надмірна енергійність і ейфорія;
- підвищена дратівливість зі сльозливістю;
- агресивність і різкість без явних причин.
Якщо ситуація ускладнюється, приєднуються тривожніші симптоми: погіршення зору, порушення координації, асиметрія обличчя, розлади мовлення та зниження чутливості окремих ділянок тіла. Це криз середньої тяжкості, який найчастіше виникає на тлі гіпертонії середнього та тяжкого ступеня.
Складний різновид
Він поєднує ознаки двох попередніх. Спочатку розвиток нагадує ангіогіпотонічний криз, а згодом приєднується симптоматика, притаманна ішемічному. Характер мозкових симптомів прямо залежить від локалізації ушкоджених ділянок тканини.
Складний криз здатен розвиватися протягом кількох діб, посилюючись поступово. Спочатку людина відчуває сонливість і загальмованість, частішають нав’язливий головний біль, шум у вухах і погіршення гостроти зору.
Ускладнена та неускладнена форми
Окремо виділяють ускладнений і неускладнений криз. Ускладнена форма найнебезпечніша: вона може стати причиною транзиторної ішемічної атаки, розриву кровоносних судин, ішемічного інсульту та еклампсії під час вагітності.
За тривалістю нападу фахівці розрізняють три стадії:
| Стадія | Тривалість | Перебіг |
|---|---|---|
| Легка | 1–2 години | Симптоми виражені легко або помірно |
| Середня | до 4 годин | Симптоматика динамічніша, можливе ураження окремих ділянок мозку |
| Важка | доба і довше | Усі характерні ознаки явно виражені |
Причини та провокуючі фактори
Найчастіше церебральний гіпертонічний криз є реакцією організму на стресову ситуацію. Незалежно від виду напад можуть спровокувати:
- різкі перепади погоди;
- перегрівання або переохолодження;
- регулярне переїдання;
- безконтрольний прийом гормональних препаратів;
- зловживання алкоголем;
- підвищене фізичне навантаження;
- різка відмова від препаратів для зниження тиску;
- нестача калію в крові;
- незбалансований раціон із переважанням солоної, копченої та гострої їжі;
- порушення роботи ендокринної системи;
- доброякісні та злоякісні новоутворення;
- підвищений рівень цукру в крові;
- спадкова схильність;
- тривала терапія нестероїдними препаратами;
- ниркова недостатність, що порушує обмінні процеси в нирках;
- порушення роботи серцевого м’яза (серцева астма, коронарний синдром);
- дисциркуляторна енцефалопатія середньої та тяжкої стадії.
Помітно, що більшість цих факторів людина може контролювати — від режиму харчування до регулярного прийому призначених ліків. Саме тому профілактика кризу значною мірою залежить від щоденних звичок, а не лише від медикаментів.
Як діагностують гіпертонічний криз
Церебральний гіпертонічний криз потребує своєчасної та адекватної терапії незалежно від виду, тож самолікування тут неприпустиме — воно загрожує незворотними змінами в організмі.

Діагностикою має займатися досвідчений фахівець: терапевт, кардіолог або невролог. За наявності хоча б частини виражених симптомів зволікати не варто — будь-яке відхилення від норми лікувати легше на початковій стадії.
Спочатку діагноз встановлюють за клінічними симптомами та зафіксованим підвищеним рівнем тиску. Після надання необхідної допомоги проводять інструментальні дослідження, щоб оцінити фактичний стан серцево-судинної системи, прохідність кровотоку та вид патологічного стану.
Обстеження зазвичай охоплює:
- регулярний моніторинг рівня артеріального тиску;
- реоенцефалографію — метод, що показує еластичність, тонус і активність мозкових судин;
- електроенцефалографію — дає змогу відстежити найменші зміни в корі головного мозку;
- електрокардіографію — визначає стан серця за допомогою електричних імпульсів;
- МРТ — допомагає виявити патології судин і можливі проблеми нервової системи;
- ультразвукову доплерографію — неінвазивний спосіб дослідження кровотоку.
Додатково лікар може скерувати на консультацію офтальмолога з периметрією та офтальмоскопією: зміни органів зору належать до частих ускладнень гіпертонічного кризу.
За міжнародною класифікацією МКХ-10 церебральному гіпертонічному кризу присвоєно різні коди залежно від супутніх ускладнень, факторів розвитку та виду стану: I10–I15, O10–O11.
Принципи лікування різних видів кризу
Терапію підбирають, виходячи з тяжкості нападу, діагностованого виду та характерних симптомів. У кожному разі хворий потребує госпіталізації: у стаціонарі під наглядом лікарів стан стабілізують і нейтралізують негативний вплив кризу.

Водночас є кілька дій, які варто виконати ще до приїзду швидкої допомоги, незалежно від виду стану. Якщо в людини раніше діагностували гіпертонію, в аптечці мають бути препарати, що знижують тиск. Важливо знижувати його поступово, щоб не завдати шкоди організму.
До нормалізації стану людина має перебувати в напівсидячому положенні — це запобігає нападам задухи. Якщо стан не покращується, полегшити головний біль допомагають сечогінні препарати, які виводять надлишок рідини. За болю в ділянці серця приймають нітрогліцерин або валідол. Щоб зменшити озноб, хворого вкривають пледом, але водночас відчиняють вікно для доступу свіжого повітря.
Надаючи допомогу при гіпертонічному кризі, людині можна давати лише ті ліки, які раніше призначив лікар. Експерименти з іншими препаратами здатні погіршити стан, тому краще дочекатися медиків і чітко описати їм, які ліки вже прийнято та коли саме почався напад.
Профілактика та що робити після кризу
Найнадійніший спосіб уникнути повторного нападу — тримати гіпертонію під контролем, а не згадувати про неї лише в критичний момент. Практично це означає щоденний вимір тиску, регулярний прийом призначених препаратів без самостійних перерв і періодичні огляди в лікаря.
До базових заходів профілактики, підтверджених переліком провокуючих факторів, належать:
- Помірна фізична активність без різких перевантажень.
- Збалансований раціон із меншою кількістю солі, копченої та гострої їжі.
- Контроль ваги та рівня цукру в крові.
- Обережність із гормональними препаратами й нестероїдними протизапальними засобами — лише за призначенням лікаря.
- Відмова від надмірного алкоголю.
- Уникнення перегрівання та переохолодження.
- Своєчасне лікування захворювань нирок, ендокринної системи та серця.
Після перенесеного кризу важливо не повертатися до звичного ритму одразу. Лікар визначає, наскільки стан серцево-судинної системи стабільний, і за потреби коригує схему лікування. Якщо напади повторюються, це сигнал, що базове захворювання не контролюють достатньою мірою.
Криз будь-якого виду — ангіогіпотонічного, ішемічного чи складного — небезпечний саме ускладненнями: від транзиторної ішемічної атаки до інсульту. Тому найрозумніша стратегія полягає не в тому, щоб героїчно перечекати напад удома, а в тому, щоб якомога раніше звернутися по медичну допомогу й надалі системно працювати з причиною підвищеного тиску.











