Підвищений артеріальний тиск залишається однією з наймасштабніших медичних проблем: дослідження тривають, з’являються нові препарати, але остаточного розв’язання питання досі немає. Ниркова гіпертензія належить до вторинних форм — вона виникає не сама по собі, а як наслідок порушення роботи нирок. За різними оцінками, на її частку припадає приблизно 5–10% усіх випадків гіпертонічної хвороби в дітей і дорослих.
Ниркова гіпертонія — складне захворювання, за якого одночасно страждають функції органів виділення та тримається високий тиск. Систолічний показник зазвичай перевищує 140 мм ртутного стовпа, діастолічний — щонайменше 90 мм ртутного стовпа. Хвороба нерідко дебютує в молодому віці й має несприятливий прогноз: повне одужання малоймовірне. Водночас своєчасна діагностика та правильно підібране лікування дають змогу запобігти небезпечним ускладненням і стримати розвиток процесу.
Класифікація ниркових артеріальних гіпертензій
Сьогодні виділяють три основні форми ниркової гіпертензії. Вони різняться між собою механізмом виникнення, локалізацією ураження та віковими особливостями пацієнтів.
Паренхіматозна гіпертензія
Ця форма буває двосторонньою і односторонньою. Двосторонню гіпертензію спричиняють гломерулонефрит, діабетичний гломерулосклероз, нефросклероз, а також вроджені чи набуті захворювання нирок. Одностороння форма розвивається через пухлини, гідронефроз або загибель нефронів. Спільна риса обох варіантів — порушення функцій паренхіми, яка відповідає за регулювання відтоку рідини.
Вазоренальна гіпертензія
Тут ідеться про звуження ниркових артерій. Основні причини — тромби, атеросклероз, аневризми та руйнування стінок судин. Така форма трапляється майже у 90% дітей до 10 років і у 55% випадків у людей похилого віку. Її симптоми іноді плутають з проявами інших захворювань, тому розпізнати причину вдається лише під час цілеспрямованого обстеження.
Змішана нефрогенна гіпертензія
Виникає тоді, коли поєднуються ознаки попередніх форм. Відмінності реноваскулярної гіпертензії від звичайної артеріальної гіпертонії визначають саме в процесі діагностики — за результатами інструментальних і лабораторних досліджень, а не за скаргами пацієнта.
Причини та механізм розвитку
Основна функція нирок — фільтрація крові в ниркових клубочках, виведення надлишку рідини та продуктів обміну. Прогресування ниркової гіпертонії зачіпає саме ці процеси, і в його розвитку простежуються три ключові етапи.

Коли уражається паренхіма, до нирки надходить менше крові, її фільтрація в клубочках порушується, рідина затримується й з’являються набряки. Іони натрію не виводяться з органа — під їхнім впливом набухають стінки артерій, підвищується тонус ниркових судин і зростає опір току крові.
Наслідком звуження ниркових судин стає підвищення рівня реніну — ферменту, який виділяють спеціальні клітини й який бере участь у розщепленні білка. Ренін взаємодіє з альфа-2-глобуліном і сприяє утворенню ангіотензину II, а той провокує синтез альдостерону в корі надниркових залоз. У результаті гіпертонія ниркового походження лише посилюється.
Паралельно в нирках зменшується запас кінінів і простагландинів — речовин, які знижують високий артеріальний тиск. Утворюється замкнене коло, яке важко розірвати, бо один процес одночасно є причиною іншого.
Серед основних причин виникнення та розвитку гіпертензії називають:
- різні пошкодження судин;
- утворення емболів або тромбів;
- вади розвитку нирок і аорти;
- розвиток атеросклерозу.
Окремо виділяють умови, що сприяють появі хвороби: порушення обмінних процесів і високий рівень холестерину.
Ознаки та симптоми
Симптоми гіпертонічної хвороби та захворювань нирок об’єднуються в синдром ниркової артеріальної гіпертензії. Перебіг може бути злоякісним або доброякісним, і від цього залежить клінічна картина.
Для злоякісного перебігу характерні:
- різке підвищення артеріального тиску, коли діастола перевищує 120 мм ртутного стовпа;
- зниження або втрата гостроти зору;
- болючі відчуття в потиличній ділянці голови;
- зменшення когнітивних здібностей;
- напади серцебиття та перебої в роботі серця;
- підвищення тривожності.
При доброякісному перебігу різких стрибків тиску немає, але він тримається на стабільно високому рівні. Пацієнт може скаржитися на нудоту, слабкість, задишку, загальне нездужання, труднощі із запам’ятовуванням і головний біль.
Захворювання нирок нерідко доповнюють картину такими симптомами:
- болючі відчуття в ділянці попереку;
- підвищення температури тіла;
- збільшення об’єму сечі;
- набряклість кінцівок;
- частіші позиви до сечовипускання.
Діагностика
Навіть кілька з перелічених ознак — уже привід для повноцінного обстеження. Воно включає цілу низку досліджень, і кожне з них відповідає на своє питання.

- Лікар збирає анамнез, уточнює спадковість і час появи перших симптомів гіпертензії.
- Проводиться забір сечі та крові, зокрема крові з ниркової вени.
- Тонометром вимірюють тиск на обох руках і в різних положеннях тіла.
- У ділянці над пупком прослуховують систолічні шуми, створювані плином крові у звужених артеріях.
- Виконують ультразвукову діагностику нирок: вона дає інформацію про будову органа, його розміри, можливе запалення та наявність пухлин.
- Вводять контрастну речовину й спостерігають за швидкістю її поширення в нирках та особливостями струму крові.
- Пошарові зображення судинного малюнка нирки отримують під час комп’ютерної томографії та МРТ.
- Методом ангіографії визначають місце, вид і протяжність порушень ниркових судин. Одночасно проводять ренінові тести, які дають змогу підтвердити гіпертензію.
- Під час біопсії лікар бере пробу ниркової тканини й уточнює тяжкість гіпертензії.
- Досліджують лівий шлуночок серця.
- Обов’язково оцінюють судинний малюнок очного дна.
Підвищення артеріального тиску в молодих людей нерідко виявляють випадково — під час проходження медичної комісії перед призовом до армії. Саме тому такий огляд іноді стає першою можливістю помітити проблему й розпочати обстеження.
Лікування
Вибір методів залежить від форми гіпертензії, тяжкості, стадії та ступеня захворювання, виявлених під час діагностики. Перш ніж лікувати ниркову гіпертонію, слід обстежити надниркові залози.

Виділяють три основні стадії гіпертензії:
- Транзиторна. Одна з її ознак — періодичне підвищення артеріального тиску. Порушення в серці ще піддаються корекції.
- Стійка (стабільна). Перебіг характеризується постійно високим тиском, а анатомічні дефекти серця й нирок уже чітко виражені.
- Злоякісна. Показники артеріального тиску рідко опускаються нижче 170 мм ртутного стовпа, уражаються мозок, серце й очне дно.
Терапію призначає лише лікар, і самолікування тут абсолютно неприпустиме. Лікування гіпертонії при нирковій недостатності визначають за виявленими симптомами та результатами діагностики.
Умови медикаментозної терапії
Таблетки, які призначають пацієнтові, зазвичай стабілізують артеріальний тиск і допомагають тримати гіпертензію під контролем. Частина з них зупиняє синтез ангіотензину II, наприклад каптоприл. Інші знижують утворення реніну (пропранолол). Для зняття запалення та зменшення чутливості стінок артеріальних судин призначають глюкокортикоїди (преднізолон). Застосовують і сечогінні препарати (діакарб).
Обов’язкова умова при призначенні лікування — мінімальна кількість побічних ефектів для організму. Лікар має постійно спостерігати за перебігом терапії та вчасно коригувати призначення. Неправильно підібрані методи можуть призвести до серйозних порушень:
- захворювань серця й органів виділення;
- погіршення кровопостачання мозку;
- крововиливу в сітківку ока.
Апаратні методи
Коли консервативні методи недостатньо ефективні, застосовують апаратне лікування гіпертензії. Найпоширенішим сьогодні є фонирование: до тіла прикладають насадки віброакустичного апарата. Мікровібрації звуку, що виникають унаслідок скорочення клітинних м’язів, стимулюють виділення сечової кислоти та руйнують склеротичні бляшки, полегшуючи перебіг гіпертензії.
Хірургічне втручання
В особливо тяжких випадках, на стадії злоякісної гіпертензії, застосовують хірургічне лікування:
- Балонна дилатація — у судину вводять катетер із балоном на кінці, який розширюється й притискає бляшки.
- Стентування — також вводять катетер, але у стінці судини залишають металевий каркас, який запобігає повторному звуженню.
- Шунтування — у судини вставляють спеціальні протези, якими кров іде в обхід.
- Нефректомія — видалення органа.
Про народні засоби
Використання народних методів при лікуванні гіпертензії обов’язково потрібно узгоджувати з лікарем. Трави із сечогінним ефектом слід приймати обережно: вони можуть призводити до дефіциту калію, негативно впливати на серце та інші органи й викликати різні ускладнення.</n
Утім, щоб спробувати стримати розвиток гіпертензії, можна скористатися кількома простими рецептами:
- частіше їсти цибулю й часник;
- щодня приймати риб’ячий жир (одна чайна ложка);
- пити кефірний напій із зеленню, часником і морською капустою;
- вживати свіжі овочеві соки, наприклад із моркви, буряка й селери.
Велику роль у збереженні здоров’я відіграють фізичні вправи, помірний біг підтюпцем, упорядкований розпорядок дня, відмова від алкоголю й куріння та відсутність зайвої ваги.
Гіпертензія — дуже тяжке захворювання. Ігнорування симптомів, відсутність своєчасної та правильної діагностики, недотримання рекомендацій лікаря можуть призвести до непоправних наслідків.











