Дисгідротичний грибок належить до рідкісних форм мікозного ураження шкіри — на нього припадає близько 9% випадків. Розпізнати його непросто: захворювання проявляється алергічними висипаннями та щільними бульбашками, які завдають відчутного дискомфорту, а до самого грибка часто приєднується бактеріальна чи вірусна інфекція. Саме тому лікування варто починати з перших днів, а не чекати, доки пухирі почнуть зливатися й нагноюватися.
Що таке дисгідротичний грибок
У дерматології дисгідротичним грибком називають один із різновидів мікозного ураження шкірного покриву. Його головна візуальна ознака — водяні бульбашки, заповнені прозорою рідиною. Вони з’являються на стопі, з нижнього боку пальців або в проміжках між ними, бувають одиничними й груповими.
У міру розвитку патологічного процесу рідина всередині везикул каламутніє. Пухирі поступово прориваються, і на шкірі утворюються ерозії з гнійним вмістом, а краї уражених ділянок виглядають ссохлими.
Ця форма мікозу піддається лікуванню, якщо почати його вчасно. Відкриті ранки легко інфікуються бактеріями й вірусами, тому зволікання майже завжди означає ускладнення. Визначити в себе саме дисгідротичну форму без консультації лікаря практично неможливо: її симптоми перегукуються з багатьма іншими дерматологічними порушеннями.
Причини та шляхи зараження
Зараження відбувається в момент контакту стопи з поверхнею, на якій перебувають збудники мікозу. Найбільш уразливі люди з ослабленим імунітетом — саме в них грибок приживається найшвидше.
Серед чинників, що сприяють розвитку дисгідротичної форми грибка пальців і стопи:
- тривале носіння незручного й тісного взуття, яке щільно прилягає до ноги та спричиняє пітливість; той самий фактор пояснює появу потертостей і мозолів;
- недотримання правил гігієни ніг;
- використання особистих речей людини, хворої на грибок.
Пітність у закритому взутті створює для збудника майже ідеальні умови: тепле вологе середовище без доступу повітря. Тому навіть за умови регулярного миття ніг тісні черевики чи кросівки, у яких стопа «не дихає», підвищують ризик зараження.
Як проявляється захворювання
Найвиразніша симптоматика припадає на період утворення везикул. Грибок видає себе такими ознаками:
- поява кількох бульбашок із рідиною, зазвичай по краях ступень; самі новоутворення мають щільну шорстку поверхню;
- поширення везикул на міжпальцеву ділянку — це свідчить, що хвороба перейшла в інтертригінозну форму; найуразливішою стає зона між середнім і великим пальцем;
- об’єднання кількох бульбашок у багатокамерне утворення, яке поширюється на всю практичну площу стопи;
- утворення виразок: на стопах може початися ерозійний процес, що протікає болісно;
- деформація нігтьових пластин і нігтьового ложа — спостерігається розшарування, з’являються нові бульбашки, не виключені алергічні висипання.
Це не вичерпний перелік. До грибка можуть долучатися супутні інфекції, і тоді з’являються додаткові ознаки нездужання, яких немає при неускладненому перебігу.
Чому ця форма піддається лікуванню краще
Дисгідротична форма грибка пальців і стопи вважається більш піддатливою терапії, ніж інші різновиди мікозів. Причина проста: уражуються зовнішні шари шкірного покриву — саме там утворюються виразки й пухирі. Активні компоненти лікарських засобів без особливих перешкод проникають в осередок ураження і пригнічують патологічний процес.
Водночас захворювання вражає не лише стопи. Його виявляють на волосяній частині тіла та в складках шкіри, найчастіше — у маленьких дітей. Малюки вкриваються пухирями й висипом, постійно розчісують сверблячі місця, через що на шкірі швидко з’являються виразки.
Чим небезпечний дисгідротичний грибок
Головний ризик — високий шанс інфікування висипань. Унаслідок цього окремі елементи нагноюються, епітелій у місці ураження нариває, а у важких випадках процес обертається сепсисом.
Сама хвороба спричиняє сильний дискомфорт: утворені бульбашки легко пошкоджуються, а шкіра нестерпно свербить. Якщо в лопнувший везикул потрапляє хоч крапля крові, людина відчуває біль і печіння.
Наявні пошкодження швидко зливаються, утворюючи великі нарости на шкірі. Вони вкриваються кіркою, під якою може відбуватися нагноєння. Такі процеси супроводжуються вираженим больовим синдромом, і людина на певний час може втратити здатність нормально пересуватися.
Методи лікування
Дисгідротична форма грибка, яким уражена поверхня стопи, лікується традиційними та народними методами. Перед зовнішньою обробкою уражених зон їх рекомендується підготувати — розпарити у лікувальній ванночці з марганцівкою або іншим розм’якшувальним засобом.
Традиційна терапія
Більшість пацієнтів віддають перевагу традиційній терапії грибкового ураження. Медики пропонують засоби для приймання всередину і для зовнішнього нанесення на інфіковані ділянки. Дисгідротичний грибок стопи відступить лише за умови грамотного лікування, підібраного досвідченим фахівцем.
Лікувальні процедури, мета яких — придушити грибкову інфекцію, мають проводитися в продезінфікованому кабінеті лікаря. Лікар може запропонувати такі заходи:
- розтин міхура — перед початком процедури стопу обробляють антисептиком, після чого висікають новоутворення, щоб вийшла рідина;
- обробка ранок — після розтину бульбашок на уражену ділянку наносять мазь із протигрибковою дією; таке лікування триває до 10 діб;
- приймання пероральних засобів — без них не обійтися, якщо до грибка приєдналася вторинна інфекція; лікарі можуть призначити антибіотики й антигістамінні препарати.
У складних випадках потрібні сильнодіючі медикаменти. Додатково призначають вітамінні комплекси, які допомагають відновити ослаблений імунітет.
Народні засоби
Прискорити одужання можуть і народні засоби. Їх можна поєднувати з традиційним лікуванням, але лише після згоди лікаря.
При цьому захворюванні рекомендують використовувати такі засоби нетрадиційної медицини:
- чистотіл — ножні ванночки;
- морська сіль — ножні ванночки;
- прополіс і горілка — зовнішня обробка стоп і пальців;
- оцтова кислота, олія та яєчний жовток — компреси;
- розчин йоду — зовнішня обробка стоп і пальців;
- господарське мило — ножні ванночки;
- харчова сода — ножні ванночки;
- борна кислота — ножні ванночки.
Усі ці засоби пригнічують активність патогенної мікрофлори, що спричинила інфікування стопи й пальців. Вони знезаражують уражене місце та прискорюють відновлення пошкоджених тканин.
Варто тверезо оцінювати можливості домашньої терапії. Народні методи працюють як допоміжний інструмент, а не як заміна протигрибкових препаратів, особливо коли вже є нагноєння або виражений больовий синдром. Компреси з оцтовою кислотою чи йодом на відкритих ерозіях можуть викликати додаткове подразнення, тому будь-яку домашню процедуру узгоджують із лікарем.
Пацієнт має бути готовий до того, що лікування займе чимало часу. Після завершення курсу рекомендується протягом кількох тижнів протирати раніше інфіковані стопи саліциловим спиртом — це попереджає повторну появу грибка. Не слід забувати й про регулярну дезінфекцію взуття.
Профілактика
Запобігти зараженню дисгідротичною формою грибка стопи допомагає дотримання простих профілактичних правил:
- заведіть окремий рушник, призначений виключно для ніг;
- не вдягайте чуже взуття, колготи й шкарпетки; те саме стосується інструментів із манікюрного набору, які не пройшли обов’язкову дезінфекцію;
- уникайте ходіння босоніж у громадських місцях;
- обирайте зручне взуття, яке пропускає повітря і підходить за розміром; періодично його знезаражуйте;
- ніколи не вдягайте взуття чи шкарпетки на вологі ноги;
- регулярно дезінфікуйте ванну кімнату, ванну та душову кабіну;
- робіть педикюр — оптимально не рідше одного разу на півтора місяця.
Якщо грибок виявили в одного з членів родини, іншим домочадцям разом із ним рекомендується пройти профілактичне лікування, щоб уникнути зараження. Спільні рушники, килимок у ванній, шльопанці та манікюрні ножиці — типові шляхи передачі збудника всередині оселі, і саме їх варто переглянути в першу чергу.
Коли не варто займатися самолікуванням
Дисгідротична форма мікозу має симптоми, схожі на екзему, контактний дерматит та інші дерматологічні порушення. Самостійно відрізнити їх без лабораторного підтвердження неможливо, а неправильно підібраний засіб лише затягує процес.
Звернутися до лікаря варто якомога раніше, якщо:
- бульбашки зливаються у великі утворення або вкриваються кіркою;
- з’явився гнійний вміст, набряк чи підвищилася температура тіла;
- біль заважає ходити;
- висипання поширилося за межі стопи — на гомілку, кисті, складки шкіри;
- ураження виникло в дитини.
Окремої уваги потребують люди з цукровим діабетом, порушеннями кровообігу в нижніх кінцівках і ослабленим імунітетом. У них навіть невелика ерозія на стопі може перерости в серйозне ускладнення, тож домашні експерименти тут неприпустимі.
Що запам’ятати
Дисгідротичний грибок — рідкісна, але підступна форма мікозу: щільні везикули на стопі та в міжпальцевих проміжках швидко перетворюються на болючі ерозії, а приєднання вторинної інфекції здатне призвести до нагноєння й сепсису. Лікування підбирає лікар, поєднуючи протигрибкові препарати, за потреби антибіотики й антигістамінні засоби, а народні рецепти залишаються лише допоміжним засобом. Після одужання не менш важливо попрацювати з профілактикою: дезінфікувати взуття, користуватися власним рушником і не ходити босоніж у громадських місцях. Такий підхід знижує ризик повторного зараження і для вас, і для ваших близьких.
