Свербіж у вусі, який не минає після чищення, і відчуття закладеності, ніби всередині щось перекриває прохід, — саме з цих скарг найчастіше починається отомікоз. Людина чистить вухо ватними паличками, промиває, чекає, що «сірка вийде», але полегшення не настає. Річ у тім, що грибкове ураження органу слуху не зникає від механічного очищення: воно потребує лабораторного підтвердження й підбору протигрибкового препарату. Нижче — про причини, форми, симптоми й принципи лікування цієї інфекції.
Що таке отомікоз і хто в зоні ризику
Отомікоз — це грибкова інфекція вуха, один із небезпечних видів мікозів. На нього хворіють і дорослі, і діти, а активному розмноженню збудника сприяє ціла група чинників, які впливають на стан здоров’я загалом. Самостійно визначити причину захворювання й підібрати відповідне лікування неможливо — з такою проблемою потрібно звертатися до лікаря.
Слуховий прохід у нормі має захисну жирову плівку, яка стримує ріст сторонньої мікрофлори. Коли цей захист слабшає, грибок отримує сприятливе середовище. Фахівці виділяють кілька типових причин і провокуючих факторів:
- потрапляння у вушні проходи забрудненої води;
- зниження клітинного імунітету;
- застосування антибіотиків місцевої дії;
- травми зовнішнього й середнього вуха;
- порушення мікрофлори в органах слуху;
- підвищена вологість у вушному проході;
- висока схильність до алергії.
Найбільше ризикують ті, у чиєму житті ці чинники поєднуються: наприклад, людина часто плаває, користується місцевими антибіотиками й має алергічний фон. Саме тому отомікоз нерідко виникає як ускладнення на тлі вже наявного запального процесу, а не як самостійна випадкова подія.
Симптоми грибка у вухах
Клінічна картина залежить від форми, у якій розвивається захворювання. Якщо знати основні прояви та супутні ознаки, проблему можна помітити вчасно й не довести до ускладнень.
Зовнішній отомікоз
Ця форма має досить специфічні симптоми, які дозволяють її запідозрити й підтвердити під час обстеження. Усе починається зі зникнення жирової плівки, що захищає слуховий прохід. Причиною може бути підвищена вологість у вусі або отримана мікротравма. Далі з’являється набряклість слухового проходу, через яку закупорюються пори.
На цьому етапі людина скаржиться на свербіж у вусі та постійну закладеність. Ці ознаки не завжди вказують саме на грибок: пацієнти часто приймають їх за скупчення сірки або бруду. Однак спроби очистити вухо в такому разі не полегшують стан, а іноді й погіршують його.
З розвитком зовнішнього отомікозу додаються інші симптоми:
- виділення з вушного проходу;
- набряклість тканин усередині органа;
- перекриття слухового проходу;
- порушення проведення звуків;
- інтенсивний біль, що посилюється під час ковтання та гоління обличчя;
- розвиток регіонарного лімфаденіту.
Якщо захворювання запустити, інфекція проникає в порожнину середнього вуха, а це обертається для пацієнта серйозними ускладненнями.
Середній отомікоз
Грибковий середній отит розвивається на тлі приєднання мікозу до вже наявного запального процесу в органі слуху. Тому ця форма зазвичай супроводжує перебіг хронічного гнійного середнього отиту.
Через грибкову інфекцію стан хворого помітно погіршується: турбують сильні болі у вухах і рясні виділення з них, зростає закладеність, з’являються головні болі. Такий перебіг потребує особливо уважного нагляду лікаря, адже йдеться про поєднання двох процесів — бактеріального й грибкового.
Грибковий мірингіт
Ця форма виникає, коли мікозне ураження шкіри слухового проходу поширюється на барабанну перетинку. Мірингіт проявляється зниженням слуху, яке пояснюється порушенням рухливості перетинки. Чим довше триває процес, тим помітнішим стає погіршення слухової функції.
Отомікоз післяопераційної порожнини
Цю форму діагностують переважно в пацієнтів, які перенесли радикальну мастоїдектомію — операцію з видалення комірок соскоподібного відростка, необхідну при гнійному мастоїдиті. Прояви характеризуються посиленням болю в завушній зоні та в самому вусі, а також збільшенням виділень з органа.
Як діагностують грибок у вусі
Діагноз ставить лікар-отоларинголог. При постановці діагнозу й оцінці стану імунітету хворого важливу роль відіграють гематологічні дослідження: вони показують загальний стан організму та його здатність протистояти інфекції.
Найпростіше виявити грибок в органі слуху шляхом лабораторного вивчення зразка вушних виділень — у ньому обов’язково буде присутній збудник мікозу. Лише після підтвердження природи інфекції лікар призначає адекватне лікування, яке допомагає пацієнтові піти на поправку.
Як вилікувати грибок у вусі
При ураженні організму мікозом загальний стан здоров’я погіршується, тому грибок вух потрібно лікувати обов’язково: ігнорування проблеми обертається серйозними ускладненнями. Пацієнт має пройти повноцінний курс під наглядом лікаря, який коригуватиме терапію за потреби та стежитиме за динамікою процесу в органі слуху.
Рішення, як саме позбутися грибка у вухах у конкретному випадку, ухвалює тільки медик. Самолікування при такому діагнозі загрожує ускладненими станами через низьку ефективність неправильно підібраних препаратів і процедур.
Медикаментозне лікування
З грибковими інфекціями вух у дорослих і дітей борються за допомогою медикаментозних препаратів. Особливо ретельно ліки підбирають, коли потрібно усунути хворобу в дитини.
Важливу допоміжну роль відіграє розчин гліцерину. Його використовують лише в складі комплексної терапії: розчин очищає вушний прохід від забруднень і сірки та підвищує ефективність лікарських препаратів.
Позбавитися грибкового ураження вух допомагають медикаменти з протигрибковою дією. Найзручніше обробляти інфіковану порожнину засобами у формі крапель — ними простіше дістатися до ділянки, де розмножується збудник. Лікувальні склади наносять на стерильний джгутик з марлі або бинта, після чого вставляють у вушний прохід.
Краплі для вух та інші місцеві засоби не підходять пацієнтам, у яких орган слуху вражений дріжджовим грибком. Для них підбирають інші препарати — це ще одна причина, чому самолікування тут не працює: без лабораторного аналізу неможливо знати, який саме збудник спричинив запалення.
Добре зарекомендували себе мазі. Їх застосовують у комплексі з іншими лікарськими засобами; зазвичай при цьому діагнозі призначають «Екзодерил» і «Ламізил».
Посилюють ефективність місцевої терапії таблетки з антигістамінною дією. Лікар може рекомендувати такі препарати, як «Пімафуцин» і «Флюкостат»: вони допомагають знизити вираженість симптомів інфекції.
Як допоміжні засоби використовують пробіотики. Вони допомагають усунути наслідки негативного впливу протимікробних препаратів, які пригнічують і корисну мікрофлору.
Народні засоби та їхні межі
Вушну інфекцію, викликану грибком, можна усунути не тільки медикаментами: багато пацієнтів доповнюють лікування народними засобами. Така терапія доречна лише на початковій стадії розвитку хвороби. До того ж нетрадиційні засоби обов’язково поєднують з аптечними препаратами — самі вони не здатні повністю знищити патогенну мікрофлору в органах слуху.
Полегшити стан хворого допомагають перевірені народні засоби:
- Часник. Його десятиліттями використовують у боротьбі з грибком: завдяки антисептичним властивостям він пригнічує активність патогенної мікрофлори. Щоб приготувати засіб зі свіжого часнику, подрібнюють кілька зубчиків і видавлюють сік. Утворену кашку розбавляють парою крапель оливкової олії, загортають у марлю й обережно вставляють в уражений вушний прохід. Витримують 30 хвилин, після чого вухо акуратно прочищають ватною паличкою, змоченою в розчині гліцерину.
- Відвар з квіток ромашки. Завдяки головному компоненту засіб має виражену антисептичну й протизапальну дію. Він безпечний для організму, оскільки не містить синтетичних речовин. Ромашковий відвар застосовують для обробки зовнішньої та внутрішньої частини органа слуху, вводячи по кілька крапель; для процедури заздалегідь готують піпетку.
Перед використанням нетрадиційних методів лікування отомікозу потрібно отримати згоду свого лікаря. Якщо він не виявить протипоказань, то дозволить доповнити лікувальний курс засобами на основі натуральних компонентів.
Профілактика
Регулярний догляд за чистотою вух убезпечує від розвитку запальних процесів та інших патологічних станів в органах слуху. Але догляд має бути правильним: важливо не вичищати вміст вуха повністю, адже такі дії позбавляють його природного захисту.
Очищати від забруднень і сірки слід лише вушну раковину. Усі інші частини органа повинен оглядати й за потреби чистити тільки фахівець — до нього варто приходити на перевірку не рідше одного-двох разів на рік.
Профілактикою розвитку грибка у вухах є також дотримання температурного режиму в холодну погоду. І дорослі, і діти повинні дбати про захист вух: із цим завданням допомагають теплі навушники й шапка.
Після водних процедур обов’язково ретельно просушуйте вушні проходи, адже скупчена в них волога — ідеальне середовище для розмноження грибка.
