Грибоподібний мікоз шкіри: стадії, симптоми та лікування

Назва «грибоподібний мікоз» вводить в оману майже всіх, хто чує її вперше: здається, що йдеться про звичайне грибкове ураження шкіри, яке лікують протигрибковою маззю. Насправді це злоякісне захворювання шкірного покриву, яке не має жодного стосунку до грибків. Свою назву патологія отримала лише через зовнішню схожість симптомів із дерматомікозом, і саме ця схожість найчастіше збиває пацієнтів з пантелику.

Грибоподібний мікоз: що це за захворювання

Грибоподібний мікоз — рідкісний патологічний стан, для якого виділено окремий код у Міжнародній класифікації хвороб. Найчастіше він діагностується у пацієнтів віком приблизно 40–60 років, причому чоловіки хворіють частіше за жінок. Таку картину підтверджує медична статистика.

В основі хвороби лежить розмноження й переродження Т-лімфоцитів. Точні фактори, які запускають цей процес, фахівцям виявити не вдалося: захворювання залишається маловивченим, і медики досі працюють над препаратами, здатними підвищити шанси пацієнтів на одужання.

Важливо розуміти різницю між цим діагнозом і звичайним дерматомікозом. Грибкова інфекція уражає роговий шар шкіри й лікується протигрибковими засобами, тоді як грибоподібний мікоз — це пухлинний процес, у якому задіяні клітини імунної системи. Відповідно й підхід до лікування тут принципово інший.

Причини та фактори ризику

Точних причин розвитку грибоподібного мікозу шкіри медицина не називає. Існують лише теорії, які поверхово пояснюють появу патології в тієї чи іншої людини, і жодна з них поки не отримала остаточного підтвердження.

Захворювання руйнує тканини епідермісу внаслідок проліферації Т-клітин. Його прийнято вважати онкологічним, хоча механізм, через який раптово починає розвиватися лімфома, залишається нез’ясованим.

Серед можливих причин розглядають і вірусну природу хвороби. Підставою стали зміни в ділянці лімфатичних вузлів, виявлені у більшості пацієнтів під час діагностики: вони нагадують наслідки впливу ретровірусів типу С.

Обговорюється також генетична теорія — у пацієнтів із таким діагнозом було виявлено особливу послідовність генів. До переліку можливих причин належать і хромосомні аномалії, здатні спровокувати будь-який із відомих видів раку. Неодноразово фахівці розглядали аутоімунну теорію розвитку грибоподібного мікозу, проте ні довести, ні спростувати її не вдалося.

Окремо виділяють фактори ризику, які підвищують імовірність захворювання в конкретної людини. Головний із них — вік старше 40 років. Залежності від статі, місця проживання, кольору шкіри чи кліматичних умов медики не побачили.

Стадії та симптоми грибоподібного мікозу

Патологія проходить кілька послідовних стадій, і найбільше шансів на одужання мають ті пацієнти, які встигли звернутися до фахівця на ранньому етапі. Кожна стадія має власну симптоматику, а межі між ними не завжди чіткі.

Стадії та симптоми грибоподібного мікозу

Еритематозна стадія

Спочатку виникає свербіж шкіри, після чого з’являються плями, характерні для ракового процесу, — найчастіше на найменш захищених ділянках тіла. Свербіж вважається однією з головних ознак мікозу, але у частини пацієнтів він відсутній, тому покладатися лише на цей симптом не варто.

На цьому етапі прояви хвороби нагадують не тільки грибоподібний мікоз, а й екзему, лишай, інший парапсоріаз та герпетиформний дерматит. Без професійної допомоги людина не зможе самостійно відрізнити одне ураження шкіри від іншого. Частина медиків навіть дотримується думки, що ця стадія є своєрідним видом дерматиту, який за відсутності вчасного лікування переходить у ракове захворювання.

Перехід до наступного етапу зазвичай займає чимало часу — від кількох місяців до десяти років. Тривалість залежить від стану хворого, впливу негативних факторів і форми онкологічного захворювання.

Бляшкова стадія

На цьому етапі плями інфільтруються, стають щільнішими, а їхні контури піднімаються над поверхнею шкіри — так вони перетворюються на бляшки. Лікування потрібно починати негайно, інакше новоутворення збільшуватимуться в розмірі та змінюватимуть колір на червоний або цегляний. На поверхні бляшок з’являються горбки, а свербіж стає нестерпним.

У частині випадків бляшки розвиваються у зворотному напрямку: процес починається з центральної частини, тоді як периферія продовжує рости. Через це на шкірі формуються своєрідні кільця.

Пухлиноподібна стадія

Це остання стадія розвитку грибоподібного мікозу. Новоутворення на шкірі перероджуються в пухлиноподібні елементи досить великого розміру — нерідко вони сягають величини середнього апельсина. Відтінок коливається від червонувато-синього до червонувато-жовтого.

Симптоматика цієї стадії не обмежується свербежем і висипаннями. Після пухлин на шкірі можуть утворюватися глибокі виразки з гнійно-кров’янистими виділеннями. Уражені порожнини заповнюються рідкими масами з відмерлої тканини. Людина відмовляється від їжі, її турбує загальне нездужання, нерідко спостерігається різке зниження ваги.

На пухлиноподібній стадії уражаються і внутрішні органи: в них також виникають аномальні новоутворення, які порушують нормальне функціонування організму.

Крім описаних проявів, у більшості пацієнтів спостерігаються й інші симптоми:

  • збільшення лімфатичних вузлів, особливо в ділянці паху й стегон;
  • підвищення температури тіла;
  • дистрофічні зміни структури нігтів і волосся;
  • порушення потовиділення;
  • аномальна пігментація шкіри;
  • ураження слизових оболонок і утворення на них ранок.

Іноді діагностують так званий грибоподібний обезголовлений мікоз — форму захворювання Відаля — Брока. У цьому разі перші дві стадії відсутні: пухлиноподібні елементи з’являються на тілі одразу.

Диференційна діагностика

Розпізнати захворювання можна лише в клініці. Через схожість із багатьма дерматологічними проблемами тут обов’язковий комплекс процедур, який і передбачає диференційна діагностика.

Дерматоскоп і медична папка на столі в кабінеті для огляду шкіри

Перший крок — прийом у дерматолога. Лікар оглядає уражені ділянки епітелію й призначає потрібні обстеження. Для постановки діагнозу зазвичай потрібні такі дослідження:

  • Загальний аналіз крові. Лабораторне дослідження визначає кількість лімфоцитів, еозинофілів і лейкоцитів у зразку. При грибоподібному мікозі ці показники підвищені; зниження спостерігається лише на останній стадії хвороби.
  • УЗД і дерматоскопія. Ці заходи потрібні, щоб визначити глибину ураження організму та поточний стан внутрішніх органів, у яких міг початися патологічний процес.
  • Пункція на мікобактерії. Аналіз дає змогу виявити хворобу на ранньому етапі: навіть тоді в шкірі накопичується певна кількість рідини, що вказує на зміну щільності епітелію та слизових фібробластів.

Як і при грибкових ураженнях шкіри, можуть знадобитися додаткові діагностичні процедури — вони підтверджують правильність поставленого діагнозу.

Лікування грибоподібного мікозу

Схему лікування визначає спеціаліст, який веде пацієнта з таким діагнозом. Медицина пропонує традиційну терапію на основі лікарських засобів і процедур, що полегшують стан людини. Народні методи пацієнти використовують як доповнення, щоб упоратися з болісною симптоматикою.

Лікування грибоподібного мікозу

Традиційна терапія

Ефективність лікування безпосередньо залежить від стану імунітету пацієнта. Щоб правильно підібрати препарати, потрібен огляд не лише в дерматолога, а й в інфекціоніста та онколога: ці троє вузькопрофільних фахівців разом складають схему терапії для конкретної людини.

Пацієнт має усвідомлювати, що лікувати таке захворювання дуже складно, а терапія потребує чимало часу. Гарантувати одужання лікарі не можуть: прогноз залежить від багатьох факторів, і найважливіший серед них — стан імунної системи.

Терапевтичний курс може включати:

  • вітамінні комплекси;
  • гормональні засоби;
  • антибіотики широкого спектра дії;
  • креми для зовнішньої обробки шкіри;
  • при тяжкому перебігу — медикаменти з цитостатичним ефектом і засоби з протипухлинною дією.

Народні методи

Народні методи мають сенс лише як доповнення до медикаментозної терапії та переважно на ранній стадії розвитку хвороби. Замінити ними призначене лікарем лікування неможливо: ідеться про онкологічний процес, а не про поверхневе грибкове ураження, яке минає від домашніх примочок.

Будь-які домашні засоби варто обговорювати з лікарем, який веде пацієнта, адже вони можуть взаємодіяти з препаратами або маскувати зміни у стані шкіри, важливі для оцінки перебігу хвороби.

Прогноз і на що звертати увагу

Прогноз при грибоподібному мікозі визначають кілька чинників: стадія, на якій розпочато лікування, форма захворювання, стан імунітету та загальний стан організму. Чим раніше пацієнт потрапляє до фахівця, тим більше шансів стримати процес і полегшити симптоми.

Оскільки хвороба тривалий час маскується під звичайні дерматологічні проблеми, будь-які тривалі зміни шкіри — стійкі плями, щільні бляшки, нестерпний свербіж, який не минає після звичайного лікування, — це привід не займатися самодіагностикою, а записатися до дерматолога. Раннє звернення не гарантує результату, але суттєво розширює можливості лікування.

Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультацію лікаря. Діагноз встановлюють лише за результатами обстежень, а схему терапії підбирають індивідуально.

Pagan.com.ua