Грибок у носі — рідкісна локалізація грибкової інфекції, яка швидко поширюється на верхні дихальні шляхи. Підступність полягає не в агресивності збудника, а в тому, що клінічна картина майже не відрізняється від звичайного нежитю. Через це грибковий риніт роками лікують судинозвузжувальними краплями, поки запалення слизової прогресує.
Чому грибок у носі взагалі розвивається
Найчастіше збудниками стають умовно-патогенні мікроорганізми. Гриби роду Candida постійно присутні в організмі людини й активізуються лише за сприятливих умов. Друга група — цвілеві гриби, які потрапляють у дихальні шляхи із зовнішнього середовища разом із повітрям.
Ключову роль відіграє місцевий імунітет. Ніс контактує з повітрям постійно, тому слизова оболонка першою приймає на себе і пил, і спори. Якщо захисний бар’єр слизової порушений, випадкове потрапляння збудника може закінчитися грибковим ураженням.
Поштовхом до розвитку мікозу стають:
- механічне пошкодження слизової оболонки;
- вдихання хімічних речовин;
- тривале застосування судинозвузжувальних крапель від нежитю;
- тривала антибактеріальна терапія;
- прийом оральних контрацептивів;
- порушення обміну речовин і гормонального фону;
- куріння;
- хронічні системні захворювання.
Окремо варто згадати хронічне вогнище інфекції в організмі. Карієс, хронічний гайморит, тонзиліт, туберкульоз постійно виснажують імунну систему, і на цьому тлі грибкова флора отримує простір для росту. Ризик зростає у людей з ВІЛ-інфекцією та в пацієнтів з аутоімунними захворюваннями.
Грибок на шкірі носа — це наслідок дерматофітії, шкірного мікозу, який передається через контакт із носієм захворювання. Носіями бувають і люди, і вуличні тварини. У дітей грибкова інфекція носа розвивається на тлі ослабленого імунітету та хронічного вогнища інфекції, найчастіше тонзиліту. Окрема категорія — травматичні причини: спори проникають у мікротравми слизової й швидко уражають дихальні шляхи.
Хто лікує мікоз: дерматолог чи отоларинголог
Вибір спеціаліста залежить від локалізації процесу. Шкірні прояви на носі лікує дерматолог. Якщо грибок проник у дихальні шляхи й оселився безпосередньо на слизовій оболонці носа, діагноз ставить і терапію призначає отоларинголог. Самостійно визначити, на якому рівні відбулося ураження, неможливо — це якраз та причина, чому не варто займатися самолікуванням.
Види грибка носа та їхні симптоми
Клінічна картина залежить від збудника. Практично кожен вид має власний набір ознак, хоч на початку всі вони виглядають як банальний нежить.
Кандидоз
Найпоширеніша форма грибкового ураження носа. Збудник присутній в організмі практично кожної людини й активізується на тлі зниження імунітету, порушення обміну речовин чи гормонального збою. Типові прояви — постійний нежить, білий наліт у носі та сильний свербіж. Іноді кандидоз перебігає безсимптомно, і єдина скарга пацієнта — сухість носового ходу.
Аспергільоз
Захворювання викликають плісеневі грибки, які потрапляють у дихальні шляхи з ґрунту, пилу та забрудненого повітря. Симптоми багато в чому нагадують бактеріальний синусит: постійна закладеність носа, сухість слизової, порушення нюху, головний біль. Характерна особливість — ураження лише однієї пазухи. У носових пазухах накопичується густий зеленуватий вміст. У запущених випадках цвілеві гриби здатні спричинити ерозію кісткової та хрящової тканини.
Мукоромікоз
Рідкісне захворювання, яке провокує цвіль. Спори потрапляють у ніс із повітрям, а сам грибок поширений у сирих приміщеннях, вологому ґрунті, гниючих фруктах і овочах. Цей тип мікозу частіше діагностують у хворих на цукровий діабет, оскільки збудник розмножується в глюкозному середовищі з низьким кислотно-лужним балансом. Ознаки — сильний нежить, закладеність носа, біль у лімфатичних вузлах, мігрень. Патологія небезпечна тим, що призводить до змін слизової оболонки та деструкції кістки.
Бластомікоз
Патологія, поширена в Південній Америці та Африці; у нашому регіоні трапляється вкрай рідко. Бластомікоз уражає легені, бронхи й слизову оболонку носа, спричиняючи структурні зміни в ній.
Як відрізнити грибковий риніт від застуди
Свербіж і сухість слизової — характерні прояви грибка в носі, але точно такі самі відчуття дає звичайний риніт на тлі ГРВІ. Визначити мікоз самостійно дуже складно, і навіть не кожен лікар одразу запідозрить грибкову природу запалення.
Насторожитися варто, якщо:
- закладена лише одна пазуха;
- відчувається сильний свербіж;
- біль віддає у скроню або шию;
- на носі з’явився світлий наліт;
- судинозвузжувальні краплі від нежитю не допомагають.
Жодна з цих ознак не є точним підтвердженням грибкового риніту, але кожна з них — привід звернутися до лікаря. Єдиний вид грибка, який можна помітити самостійно, — кандидоз: при ураженні дріжджовими грибками на слизовій утворюється м’який білий наліт, який легко зчищається ватною паличкою.
Діагностика: мазок, мікроскопія, посів
Лікування починається з точного визначення типу захворювання. Щоб виявити грибок, беруть пробу виділень із носа. Мазок збирають спеціальною щіточкою, яку поміщають глибоко в пазуху, після чого проводять мікроскопічне обстеження. Аналіз займає лише кілька хвилин, і вже за його результатами можна говорити про природу запалення.
Якщо грибкову інфекцію підтверджено, виконують бактеріальний посів виділень. Він дає змогу точно встановити тип збудника та його чутливість до різних протигрибкових препаратів. Без цього кроку лікар призначає ліки навмання, а це підвищує ризик неефективного курсу й рецидиву.
Медикаментозне лікування
Схема залежить від вираженості симптомів. Легка форма може минути самостійно, але лише за умови міцного імунітету. Основа терапії — мазі та креми, які наносять безпосередньо на слизову носа ватною паличкою або пальцем, обмотаним шматком марлі.
Серед крапель від грибка в ніс найчастіше згадують розчин Кандид. Він активний проти дріжджових грибків, тому застосовується при кандидозі слизової оболонки носа.
Додатково лікар може рекомендувати антисептичні розчини для зрошення слизової — вони стримують поширення патогенної мікрофлори у верхніх дихальних шляхах. Іноді призначають антибактеріальні краплі, розроблені для лікування синуситу й гаймориту. Від грибка вони не позбавлять, але запобігають приєднанню вторинної інфекції.
Серед усіх засобів перевагу віддають антимікотикам у рідкій формі: розчини закапують піпеткою або обробляють ними слизову ватним диском. Такий спосіб дозволяє швидше впоратися із захворюванням, ніж мазі.
Системні препарати та підтримка імунітету
При тяжких мікозах додатково призначають системні антимікотики в таблетках. При кандидозі доцільні Флуконазол, Ністатин або Кетоконазол; при аспергільозі — Ітраконазол, Тербінафін. Ці препарати приймають тривалим курсом (від одного до трьох тижнів), але в малих дозах.
Якщо в організмі є хронічне вогнище інфекції або виражений імунодефіцит, до схеми додають імуномодулятори та вітаміни. При ураженні дихальних шляхів грибками використовують ехінацею в таблетках або розчинах для внутрішньом’язових ін’єкцій.
Народні засоби: лише як доповнення
Народна медицина знає чимало способів боротьби з грибковою інфекцією, але при ураженні слизової носа вони малоефективні як самостійний метод. Їх розумно застосовувати виключно на додаток до медикаментозної терапії, інакше час буде згаяно.
- Содовий розчин. У столову ложку кип’яченої води додати чверть чайної ложки соди й ретельно розмішати. Піпеткою закапати по 2 краплі в кожний носовий хід двічі на день.
- Розчин йодованої солі. Велику ложку солі розчинити у склянці води й за допомогою шприца без голки промивати ніс уранці та ввечері.
- Відвар аїру. Подрібнений сушений корінь аїру (столову ложку) проварити в 200 мл води 15 хвилин. Коли відвар охолоне, набрати його у шприц або маленьку медичну грушу й використовувати для промивання носа.
Середній курс лікування грибка в носі займає близько двох тижнів. Лікарі радять здати повторний аналіз через чотири місяці після зникнення симптомів: у частині випадків зберігається ризик повторного розвитку захворювання.
Профілактика мікозу в носі
Мікоз у носі — наслідок зниження імунітету на тлі хронічних інфекцій. Щоб не допустити його розвитку, насамперед важливо вчасно лікувати вже наявні патології: карієс, тонзиліт, гайморит. Не менш важливі збалансоване харчування та увага до стану власного імунітету. Для профілактики мікозів доцільно раз на рік проходити курс вітамінів для зміцнення організму.
І головне: будь-яка тривала закладеність носа, яка не реагує на звичайні краплі, — це не привід експериментувати з домашніми засобами, а привід записатися до отоларинголога.
