Софора японська — дерево, яке в Україні вирощують переважно як декоративне, і мало хто здогадується, що його бутони, квіти та боби є сировиною для препаратів, що зміцнюють стінки судин. Рослина не належить до рослин, які можна бездумно заварювати «про всяк випадок»: вона містить біологічно активні речовини, здатні змінювати тиск, згортання крові та рівень цукру. Тому розмову про софору варто почати не з рецептів, а з розуміння, що це за рослина і як вона діє.
Що являє собою софора японська
Ботанічна назва рослини — Styphnolobium japonicum. Це листопадне дерево з родини бобових, батьківщиною якого вважають Азію. Згодом воно поширилося далеко за межі азійського регіону: його вирощують у субтропіках, тропіках і помірних широтах, зокрема на півдні Європи. Культивують софору як декоративну, медоносну й насамперед лікарську рослину.
Упізнати дерево можна за непарноперистим листям: на одному черешку розташовано до 17 невеликих листочків яйцевидної форми зі сріблясто-зеленим відтінком. Під час цвітіння софору часто плутають з акацією, хоча в софори квітки зібрані у верхівкові кисті й мають насичений, добре впізнаваний аромат.
Плоди — членисті багатонасінні м’ясисті боби, форма яких нагадує чотки. Усередині дозрілого плоду міститься драглиста желеподібна маса й густий в’язкий прозорий сік. Цвіте рослина у липні та серпні, причому рясно — приблизно раз на два роки. Плоди достигають у вересні й жовтні.
Хімічний склад: чому софору цінують
Як фітосировину використовують і плоди, і суцвіття. Головна причина уваги до рослини — рутин, відомий також як софорин. Це глікозид флавоноїду кверцетину, що належить до групи вітаміну P.
Показова деталь: у квітках софори кверцетину майже у вісім разів більше, ніж у пагонах і листках. Рутин присутній і в плодах, де також є флавонові глікозиди. Окремо варто згадати, що рутин особливо корисно поєднувати з аскорбіновою кислотою — саме на цій властивості ґрунтується застосування софори для підтримки органів кровоносної системи.
У квіткових бутонах рослини містяться також ефірні олії та вуглеводи. Серед компонентів, які знаходять у тканинах плодів, виділяють:
- фарбувальні речовини фенольного характеру;
- біологічно активні сполуки — кемпферол, флавоноїди, вітаміни, органічні кислоти.
Корисні властивості софори японської
Екстракт, отриманий з плодів софори, при прийомі всередину чинить комплексну дію. Зокрема він:
- знижує ламкість судин і капілярів, відновлюючи їхній тонус та еластичність;
- допомагає очищати стінки судин від холестеринових бляшок;
- нормалізує обмінні процеси;
- знижує рівень глюкози й холестерину в крові;
- активізує захисні сили організму;
- зменшує навантаження на серцевий м’яз;
- має сечогінну дію, знімає набряклість тканин.
Здатність плодів регулювати рівень холестерину й глюкози пояснюють саме високим вмістом рутину. Біологічно активні речовини рослини виявляють і регенеративні властивості, тому софору застосовують при тяжких ранах на шкірі, що погано загоюються.
Венотонічний та ангіопротекторний ефект робить софору важливим засобом у профілактиці й лікуванні захворювань серцево-судинної системи. Фахівці рекомендують поєднувати її з омелою білою: у такій комбінації вплив на кровоносну систему посилюється, знижується крихкість судин і відновлюється кровообіг у кінцівках.
Засоби на основі плодів і суцвіть софори застосовують також при запущених формах туберкульозу, паразитарних зараженнях, захворюваннях шлунка й підшлункової залози. Використовують їх і внутрішньо, і зовнішньо — у вигляді компресів, полоскань, зрошень і промивань.
Показання до застосування
Софора японська та засоби з її плодів і суцвіть охоплюють широкий спектр станів. За рекомендацією лікаря можна приймати аптечний препарат або готувати відвар, настій чи олію самостійно за домашніми рецептами. Серед показань:
- шкірні захворювання — псоріаз, екзема, геморагічний діатез, еритема, нейродерміт;
- ушкодження шкірного покриву — ранові, опікові, гангренозні ураження;
- крововиливи у склоподібне тіло ока та сітківку;
- порушення роботи серцево-судинної системи;
- підвищений артеріальний тиск;
- цукровий діабет, переважно другого типу;
- ревматоїдний артрит, артроз, артрит;
- інфекційні ураження слизової оболонки ротової порожнини;
- захворювання репродуктивної системи в жінок і чоловіків.
Спосіб прийому та дозування препаратів із плодів софори залежать від типу й перебігу захворювання. Якщо є будь-які сумніви, варто спершу проконсультуватися з лікарем — самолікування тут недоречне.
Способи застосування: від аптечного екстракту до домашніх складів
Вибір форми засобу залежить від способу обробки сировини. В офіційній медицині найчастіше використовують сухі та спиртові екстракти рослини. Нетрадиційна медицина пропонує значно ширший набір складів.
Найбільш відома своїми лікувальними властивостями олія з плодів софори. Для її приготування використовують також бутони, суцвіття й насіння. Готовий продукт активує клітини імунної системи (макрофаги) та має антиоксидантну дію — саме завдяки цій властивості олію софори застосовують і в косметології.
Спиртовий екстракт софори призначають при широкому спектрі захворювань, зокрема:
- атеросклероз, тромбофлебіт судин;
- бронхіальні обструкції та астма.
Сфера застосування водного настою з плодів вужча, але він добре зарекомендував себе як засіб для полегшення клімактеричних проявів і як профілактика алопеції. Використовують його також у терапії захворювань шлунково-кишкового тракту й печінки.
Відвар із плодів софори дає виразний загальнозміцнювальний ефект. Його варто пити при ранах, що загоюються, і запальних процесах на шкірі, зокрема при псоріазі, нейродерміті, екземі та інших дерматологічних захворюваннях.
Спиртова настоянка
Домашню спиртову настоянку готують по-різному. Одні використовують лише свіжі або сухі плоди чи їхню комбінацію, інші настоюють на спирту суцвіття. Вважається, що настоянка з плодів ефективніша. Існує кілька рецептів:
- Дві столові ложки сухих бобів софори залити 70 % спиртом (200 мл). Настоювати в темному місці близько десяти днів.
- Свіжі плоди софори змішати із сухими бобами у пропорції 1:2, залити горілкою або медичним спиртом і тримати в затіненому місці за кімнатної температури три тижні. Готову настоянку перелити в бутель з темного скла.
Застосовують спиртову настоянку і зовнішньо, і внутрішньо.
Для зовнішнього застосування при екземах і псоріазі її розводять водою у співвідношенні 1:1 — для компресів і примочок — або використовують концентрований склад для припікання.
Прийом усередину рекомендується при запальних захворюваннях репродуктивної системи в жінок і чоловіків (простатит, оварит, цервіцит, кольпіт тощо), а також при геморої та епілептичних нападах.
Перед пероральним вживанням настоянку розбавляють: 30 крапель на склянку чистої води або 10–15 крапель на столову ложку води. Тривалість лікування залежить від типу захворювання й становить від одного-трьох місяців до пів року. Приймати настоянку слід обережно, адже спиртовмісні препарати підходять не всім пацієнтам.
Водний настій
Побутує думка, що за силою дії водний настій із плодів софори ідентичний спиртовому, проте його ефект проявляється повільніше. Вплив такого складу м’якший і вимагає тривалого безперервного прийому.
Щоб приготувати настій на воді:
- Візьміть 30–50 г сухих плодів рослини й промийте їх проточною водою.
- Відкиньте боби на сито й дайте стекти зайвій рідині.
- Пересипте їх у чисту ємність і залийте гарячою водою (200–300 мл).
- Настоюйте 5–7 годин. Деякі цілителі радять попередньо розім’яти плоди виделкою, але це необов’язково.
- Процідіть рідину й розділіть на рівні порції.
Настій із плодів софори використовують двома способами: для зрошень і для прийому всередину.
Зовнішньо водний настій підходить для лікування інфекцій слизової оболонки ротової порожнини та глотки (стоматит, тонзиліт), а також для промивання носа при застуді.
Усередину його рекомендується вживати при функціональних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, для профілактики судинних захворювань і в складі протитуберкульозної терапії.
Перед прийомом підігрівайте настій до комфортної температури. Починати лікування краще з невеликих порцій, поступово збільшуючи кількість випитого.
Відвар
Відварити плоди софори досить просто. Вважається, що відвар буде дієвішим, якщо додати до нього суцвіття рослини. Усі рослинні компоненти беруть у рівних частинах і заливають 0,5 літра гарячої води. Суміш доводять до кипіння, потім вогонь зменшують і тримають відвар на плиті ще 30 хвилин.
Охололий відвар проціджують і п’ють у невеликому обсязі тричі на добу, бажано до їди. Щоб покращити смак, додають мед або половину чайної ложки лимонного соку.
Таким відваром можна також полоскати волосся — це зміцнить його структуру й додасть блиску. Приймають засіб як загальнозміцнювальний: він тонізує імунітет і допомагає при основних проявах анемії.
Чай із софори
Надмірне вживання чорного чаю може нашкодити організму. Корисна звичка — хоча б зрідка замінювати його чаєм із плодів або суцвіть софори японської. Це ефективний рослинний засіб, що м’яко підтримує судини й тонус організму.
Протипоказання та можливі побічні ефекти
Софора — небезпечна для самолікування рослина саме тому, що діє на кровоносну систему. Перед початком прийому варто врахувати такі обмеження:
- вагітність і період годування груддю;
- гіпотонія — стійко знижений артеріальний тиск;
- підвищена згортання крові та схильність до тромбозів;
- захворювання нирок і печінки в гострій фазі;
- індивідуальна непереносимість компонентів рослини;
- дитячий вік без призначення лікаря.
Серед можливих побічних реакцій — нудота, біль у животі, запаморочення, зниження тиску, алергічні висипання. Якщо з’явилися такі симптоми, прийом слід припинити й звернутися до лікаря.
Окремо наголосимо: софора не замінює базової терапії, призначеної лікарем. При цукровому діабеті, гіпертонії, атеросклерозі чи туберкульозі йдеться про допоміжний рослинний засіб, а не про самостійне лікування. Дозування й тривалість прийому визначає лікар з урахуванням вашого стану, супутніх хвороб і препаратів, які ви вже приймаєте.
Як збирати та зберігати сировину
Якщо ви маєте можливість збирати софору самостійно, орієнтуйтеся на природний цикл рослини. Бутони й суцвіття заготовляють у період цвітіння — у липні та серпні. Плоди збирають після достигання, у вересні й жовтні, коли боби набувають характерної чоткоподібної форми.
Сушити сировину краще в затіненому, добре провітрюваному місці, подалі від прямих сонячних променів. Зберігають її в паперових пакетах або скляних банках із щільними кришками, у сухому темному місці. Спиртові настоянки переливають у темне скло — так вони зберігають властивості довше.
Софора японська — рослина з потужною дією і водночас із чималим переліком обмежень. Найрозумніший підхід — не експериментувати на собі, а обговорити з лікарем, чи доречний такий засіб у вашій ситуації, у якій формі та якими курсами його приймати.
