Розторопшу плямисту в народі називають мар’їним чортополохом. Ця трав’яниста рослина з колючими обгортками суцвіть і характерним візерунком на листках давно відома цілителям, а згодом її визнала й офіційна медицина — насамперед як засіб для підтримки печінки та жовчного міхура.
Розторопша не належить до рідкісних екзотичних культур: її можна побачити на городах, узбіччях і полях. Але саме насіння, а не листя чи квітки, вважається основною лікарською сировиною. Розберемо, що саме містить ця рослина, за яких станів її застосовують і кому вона може зашкодити.
Хімічний склад розторопші
Унікальність розторопші зумовлена передусім флаволігнанами, які містяться в її насінні. Це речовини з гепатопротекторною дією: вони поліпшують обмінні процеси в печінці, захищають її клітини від агресивних чинників і сприяють швидшому відновленню функцій після пошкоджень, зокрема після захворювань різної етіології.
Серед флаволігнанів розторопші окремо виділяють силібін. Саме з ним пов’язують антисептичну, протизапальну та антиоксидантну дію. Силібін допомагає швидшій переробці білка в печінці, перешкоджає руйнуванню клітин і сприяє виведенню важких металів та радіонуклідів.
Ще один флаволігнан — силімарин. У природі він трапляється вкрай рідко. Дослідження показали його ефективність проти виникнення й поширення ракових клітин, а також здатність гальмувати проникнення в клітини важких отрут.
Олія з насіння розторопші багата на поліненасичені жирні кислоти — олеїнову, лінолеву, ліноленову й арахідонову. Після віджиму олії залишається макуха, або шрот, — саме він важливий для виробництва ліків, адже містить вітаміни групи B, E, K і каротиноїди. У шроті також є макро- і мікроелементи, флавоноїди, алкалоїди, сапоніни, смоли, гістамін, тіамін, клітковина та ефірні олії.
Користь розторопші для організму
Застосування розторопші в різних формах рекомендують як фахівці традиційної медицини, так і прихильники альтернативної. Компоненти рослини впливають на організм комплексно, тому її використовують і як допоміжний засіб при серйозних захворюваннях.
Олію розторопші застосовують при механічних та алергічних ушкодженнях шкіри, при зовнішніх гнійних інфекціях і пролежнях. Її також рекомендують при проблемах шлунково-кишкового тракту, захворюваннях печінки та жовчного міхура. За хімічним складом олія розторопші близька до соняшникової, тому на її основі виробляють креми та інші косметичні засоби зі зволожувальним, загоювальним і регенерувальним ефектом.
Шрот містить велику кількість клітковини. Його використовують як очищувальний засіб при проблемах шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи: висока концентрація поліненасичених жирних кислот впливає на ліпідний обмін, допомагає виводити токсини й «поганий» холестерин і загалом підтримує метаболізм.
У будь-якій лікарській формі розторопша здатна:
- поліпшувати обмін речовин;
- допомагати у відновленні та регенерації клітин печінки;
- нормалізувати роботу жовчного міхура й полегшувати відтік жовчі;
- поліпшувати травну систему та полегшувати перебіг захворювань ШКТ;
- зміцнювати стінки судин і запобігати утворенню холестеринових бляшок;
- сприяти виведенню радіонуклідів та важких металів;
- протидіяти розвитку й поширенню онкологічних захворювань;
- налагоджувати травлення й допомагати в боротьбі із зайвою вагою;
- нормалізувати рівень цукру та інші прояви цукрового діабету;
- зменшувати прояви шкірних захворювань.
Застосування розторопші в медицині
Офіційна медицина визнала розторопшу як лікарську рослину у 1970-х роках. Тоді провели всебічні дослідження, які привели до створення кількох препаратів на основі розторопші плямистої. Переважно вони спрямовані на лікування патологій печінки, жовчного міхура та шлунково-кишкового тракту. Серед популярних препаратів — «Легалон», «Лепротек», «Гепарсил», «Силібор», «Силиверин», «Силимарол» та інші. Їх застосовують при хронічних та інфекційних захворюваннях, а також включають до комплексної терапії при лікуванні алкогольної та наркотичної залежностей.
У 2002 році Всесвітня організація охорони здоров’я внесла шрот розторопші до переліку офіційних препаратів-гепатопротекторів.
Завдяки жовчогінному ефекту засоби з розторопші рекомендують при холециститі, каменях у жовчному міхурі та запаленнях селезінки. Їх використовують і при проблемах сечостатевої системи — для усунення запалень та інфекцій, виведення каменів і піску з нирок.
Препарат розторопші у вигляді ін’єкцій застосовують як протиотруту: він здатен руйнувати небезпечні отрути й нейтралізувати токсичну дію або наслідки отруєння. Саме тому рослину рекомендують пацієнтам з онкологічними захворюваннями, особливо після курсу хіміотерапії, — щоб зменшити її негативні ефекти.
Дерматологи призначають мазі й креми на основі розторопші при дерматозах різної етіології, акне та лишаї. Вони зменшують прояви вітіліго, допомагають при алергічних висипаннях, усувають запалення й свербіж, пом’якшують шкіру та сприяють її регенерації.
Розторопша випускається у вигляді таблеток і капсул, фіточаю, порошку (шроту), настою, сиропу, ін’єкцій, може входити до складу інших препаратів. Окремо продають насіння.
Народна медицина використовує цю рослину значно ширше: з неї роблять відвари, настої, спиртові настоянки, чаї. Використовують усі частини рослини, включно з листям і кореневищами.
У народній практиці розторопшу застосовують при таких станах:
- захворювання опорно-рухового апарату та відкладення солей;
- захворювання системи кровотворення, наприклад анемія;
- проблеми печінки, жовчного міхура, селезінки;
- інфекції та запалення сечостатевої системи;
- переломи й пошкодження — як засіб, що прискорює загоєння та регенерацію;
- захворювання ротової порожнини: стоматити, гінгівіти, пародонтити.
Форми розторопші: шрот, олія, екстракт
Шрот
Шрот розторопші — це жовто-коричневе лушпиння, що залишається після переробки насіння й макухи під час витягу олії методом екстрагування. Для обробки макухи застосовують високі температури й органічні розчинники, після чого залишається шрот. У ньому багато клітковини, флаволігнанів, залишків олії (до 3%), макро- і мікроелементів.
Продається шрот як пакетик із порошком, який можна придбати в аптеці. Його використовують у лікуванні як біологічно активну добавку, у кулінарії — як добавку до їжі, а в косметології — як пілінг.
Олія
Олію розторопші отримують методом холодного пресування — така продукція йде на виробництво капсульованих ліків, а також методом екстракції при вторинній переробці макухи. Олія, отримана другим способом, потрапляє в аптеки й магазини у звичній формі.
Олія розторопші має зміцнювальний і відновлювальний вплив на клітини печінки, усуває токсичні елементи й речовини, що потрапляють в організм, активізує метаболізм — що допомагає в боротьбі із зайвою вагою, позитивно впливає на репродуктивну функцію.
Екстракт
З сухого екстракту розторопші виготовляють медикаменти. Отримують його з плодів рослини, витягуючи речовини 80% етиловим спиртом. Потім рідину упарюють до густої маси, видаляють жирні олії за допомогою чотирихлористого вуглецю, упарюють до сухого залишку й отримують екстракт. У домашніх умовах його вживають у формі чаю, відвару, соку, настоянки й порошку.
Домашні рецепти з розторопші
Щоб приготувати чай, 1 ч. л. насіння заливають 250 мл окропу й настоюють 5–10 хвилин. Чай можна змішувати з будь-якими іншими лікарськими травами.
Для спиртової настоянки знадобиться свіжозібрана рослина. Її слід подрібнити й залити горілкою у пропорції 1:5. Настоювати й зберігати в темному прохолодному місці в закритому вигляді. Для кожного конкретного захворювання в рецептах зазвичай вказують кількість днів настоювання — від кількох днів до кількох місяців. Після настоювання рідину проціджують.
Щоб отримати сік, беруть свіже листя рослини й пропускають через соковижималку. Якщо такої можливості немає, листя подрібнюють у м’ясорубці або блендері й віджимають через кілька шарів марлі. Зберігати сік слід у холодильнику кілька днів. У деяких рецептах радять додати 25 мл спирту на 500 мл соку.
Відвари готують з насіння і кореневищ. Для відвару з насіння 30 г насіння розтирають у порошок і заливають 0,5 л окропу. На водяній бані випарюють воду наполовину й проціджують.
Для відвару з кореневищ беруть 1 ст. л. сировини, заливають 250 мл окропу, на водяній бані випарюють половину води й проціджують. Потім доливають воду до початкового об’єму.
Порошок отримують, подрібнивши насіння рослини в блендері або будь-яким іншим способом. Насіння вживають і без переробки — зазвичай не більше 2 ст. л. на день.
Розторопша не лише в медицині
Розторопшу застосовують не тільки для лікування. У кулінарії з неї роблять борошно, а шрот використовують для приготування різних страв. З розторопші отримують дуже смачний мед. У косметології на її основі виробляють різноманітну продукцію та застосовують в ароматерапії.
Існує безліч рецептів із розторопшею плямистою, і всі вони пов’язані з її лікарськими властивостями. Список станів, за яких рослину використовують у різних формах, досить великий, а застосовувати її можна як зовнішньо, так і внутрішньо. Кілька простих прикладів:
- якщо попереду свято зі спиртним, перед виходом можна випити 1 ст. л. шроту розторопші;
- для поліпшення метаболізму беруть 1 ч. л. шроту за пів години до сніданку;
- для підтримки роботи печінки та очищення крові беруть 1 ч. л. шроту перед сном;
- салати можна доповнювати свіжим листям розторопші, попередньо обробивши його.
Протипоказання та застереження
Попри репутацію безпечної рослини, розторопша має обмеження, і нехтувати ними не варто. Передусім це стосується станів, коли жовчогінна дія може нашкодити.
Від приймання розторопші варто утриматися в таких випадках:
- гострі запальні процеси в печінці та жовчному міхурі;
- жовчнокам’яна хвороба з великими каменями — активний відтік жовчі здатен спровокувати рух каменя;
- індивідуальна непереносимість компонентів рослини, алергічні реакції на рослини родини айстрових;
- тяжкі захворювання серця й судин у стадії декомпенсації;
- епілепсія та психічні розлади, оскільки вплив на нервову систему вивчений недостатньо;
- вагітність і період годування груддю — через брак підтверджених даних про безпеку;
- дитячий вік без консультації лікаря.
Тривале безконтрольне приймання великих доз може спричинити дискомфорт у шлунку, послаблювальний ефект і головний біль. Важливо пам’ятати: розторопша — це не заміна основного лікування, а допоміжний засіб. Будь-які препарати на її основі, особливо у формі ін’єкцій, а також приймання під час вагітності чи на тлі інших ліків слід узгоджувати з лікарем. Самодіагностика й самостійне скасування призначеної терапії неприпустимі.
Як обирати й зберігати сировину
Якість має значення не менше за дозування. Насіння розторопші достигає наприкінці літа: обгортки суцвіть набувають жовто-бурого відтінку, а насіння стає твердим і темним. Саме тоді його збирають, сушать у затінку за хорошої вентиляції та зберігають у паперових або тканинних мішках у сухому місці.
Аптечний шрот і олію варто купувати в перевірених точках продажу, звертаючи увагу на термін придатності та герметичність упаковки. Олія розторопші швидко окислюється на світлі й у теплі, тому її тримають у темній пляшці в холодильнику. Гіркий або прогірклий запах — ознака того, що продукт зіпсувався й не годиться до вживання.
Розторопша плямиста залишається одним із небагатьох рослинних засобів, які пройшли шлях від народних рецептів до офіційної фармакопеї. Але навіть визнаний статус не робить її універсальними ліками: розторопша працює найкраще тоді, коли її приймання вписане в загальний план лікування, узгоджений із лікарем, а не замінює його.
