Синьо-блакитний колючий кущ на узліссі чи сухому лузі багато хто приймає за будяк. Насправді це синеголовник плосколистий — рослина з родини зонтичних, яка не має з будяком жодної спорідненості. Її жорсткі листки з шипастими зубчиками та щільні яйцеподібні суцвіття добре відомі народним цілителям, які століттями використовують сировину для відварів, настоїв і настоянок.
Ботанічний опис синеголовника плосколистого
Синеголовник плосколистий (лат. Eryngium planum), який ще називають синеголовником плоским, — багаторічна трав’яниста рослина, що подекуди поводиться як однорічна або дворічна. Належить до роду Синеголовник родини Зонтичні.
Рослина поширена в тропічних, субтропічних і помірних широтах. Її знаходять на піщаних ґрунтах, лісових узліссях, сухих луках, уздовж берегів річок і в степах. Висота стебла сягає півтора метра, іноді більше. Листки жорсткі, цільні або розсічені по краях, із шипами-зубчиками та характерним синюватим відтінком. Квітки дрібні, сині або блакитні, щільно зібрані в суцвіття яйцевидної форми й захищені листям-приквітками. Цвіте синеголовник у липні—серпні. Плоди також яйцеподібні, вкриті дрібними твердими лусочками.
Рослина морозостійка: витримує зниження температури до −40 °C і росте навіть на твердому кам’янистому ґрунті.
Поширення та основні види
У світі налічують понад 250 видів синеголовника. Рослина приживається майже в будь-яких умовах, а на родючішому ґрунті виростає більшою. Синеголовник плосколистий часто використовують у ландшафтному дизайні та флористиці, він є добрим медоносом. Його десятиліттями культивують і як декоративну, і як лікарську рослину.
Найпоширеніші види:
- Синеголовник альпійський — вирізняється яскраво-синім або синьо-фіолетовим забарвленням усієї рослини; росте в горах Східної Європи.
- Синеголовник аметистовий — під час цвітіння бузково-синього кольору бувають лише приквітки; поширений у Центральній і Південній Європі.
- Синеголовник Бурже — має синьо-зелене листя з білими прожилками; росте на південному заході Європи.
- Синеголовник гігантський (Silver Ghost) — сріблясте забарвлення листя й квітів, помітне навіть у сутінках; поширений в Англії.
- Синеголовник плосколистий — саме цей вид застосовують із медичною метою.
- Синеголовник приморський — відрізняється серцеподібною формою листя; трапляється в Криму, Закавказзі та Прибалтиці.
- Синеголовник рівнинний — у забарвленні немає синіх чи блакитних відтінків.
Штучно виведено чимало сортів, що різняться формою та кольором, деякі мають подвійне забарвлення. Серед популярних гібридів — синеголовник Цабеля, різнолистий, тричастинний, ебурнеум, агаволистий і протейфлорум.
Хімічний склад
Ґрунтовних досліджень хімічного складу синеголовника плосколистого досі не проводили. З окремих досліджень відомо про вміст мікроелементів (цинк, калій), макроелемента натрію, а також аскорбінової кислоти.
Корисні властивості
Офіційна медицина не визнає синеголовник плосколистий лікарською рослиною — бракує інформації про його властивості. Натомість народна медицина застосовує його для лікування багатьох хвороб уже кілька сотень років.
Рослині приписують такі властивості:
- відхаркувальна;
- кроворозріджувальна;
- сечогінна;
- знеболювальна;
- протизапальна;
- заспокійлива.
Застосування в народній медицині
Народні цілителі використовують синеголовник і як самостійний засіб, і в комплексних зборах. З нього готують настої, спиртові настоянки, чаї та відвари. Для цього беруть усі частини рослини, крім плодів. Найчастіше застосовують корені — вважається, що саме в них найбільша концентрація корисних речовин.
Синеголовником плосколистим у народній практиці лікують:
- ГРВІ та ГРЗ, а також інші захворювання верхніх дихальних шляхів;
- інфекції та патології сечостатевої системи;
- хвороби опорно-рухового апарату;
- порушення функцій печінки;
- стоматологічні проблеми;
- депресію, панічні атаки, хронічну втому, безсоння;
- дерматити та алергічні висипання;
- порушення системи кровотворення.
Народні рецепти
У рецептах альтернативної медицини синеголовник плосколистий представлений у різних лікарських формах. Кожну частину рослини використовують у конкретному випадку.
Відвар квітів, трави й листя застосовують при респіраторних захворюваннях: він знімає набряк і запалення, полегшує кашель, розріджує та виводить мокротиння. Його використовують навіть при кашлюку й бронхіальній астмі.
Відваром із коренів, трави й стебел лікують порушення травної, нервової та статевої систем. Засіб приймають усередину за приписом у рецепті, а також використовують для полоскань, компресів і лікувальних ванн.
На основі коренів синеголовника готують відвари й настоянки, використовують свіжий сік та екстракт. Їх застосовують при проблемах кровотворення, зокрема при анемії. Знеболювальні властивості рослини допомагають при головному й суглобовому болю, а сечогінний ефект — при інфекціях сечовидільної системи.
Настоянки з коренів застосовують при інфекційно-запальних процесах дихальних шляхів, проблемах ротової порожнини, а також при інфекційних і грибкових захворюваннях статевої сфери.
Прихильники альтернативної медицини стверджують, що настій здатен зменшити частоту нападів епілепсії. Окремо відзначають його ефект як протиотрути, а також при харчових і медикаментозних отруєннях: засоби на основі коренів рослини, за народними уявленнями, очищають кров і виводять токсини. Їх радять при тяжких хворобах легенів (наприклад, у комплексній терапії туберкульозу), при каменях у нирках чи жовчному міхурі, при тяжких шкірних хворобах і ушкодженнях.
Спиртовою настоянкою лікують судоми й спазми, хвороби сечовивідних шляхів, незначне підвищення артеріального тиску (завдяки сечогінним властивостям), кардіоневрози та неврози.
Із синеголовника плосколистого також роблять чаї та ванни, додають його до домашніх кремів та іншої косметики. Особливо ефективними такі креми вважають при захворюваннях і ушкодженнях шкіри.
При застудних захворюваннях
Найчастіше плоским синеголовником лікують застуди. Засоби готують у формі настоїв і відварів з усіх частин рослини. Використовують і фітозбори із синеголовником, щоб знизити температуру тіла, позбутися кашлю й закладеності в грудях, зняти головний біль і ломоту в тілі.
Для фітозбору знадобиться 3 г суцвіть синеголовника і 3 г листя малини. Інгредієнти змішати, залити 500 мл крутого окропу, кип’ятити 15 хвилин на повільному вогні, настояти в термосі пів години й процідити. Пити теплим 3—4 рази на день по 0,5 склянки.
При кашлі
Синеголовник застосовують і при сухому, і при вологому кашлі. При вологому він виводить мокротиння та очищає дихальні шляхи, при сухому — знімає спазми й подразнення слизової оболонки глотки.
Щоб приготувати настій із коренів від кашлю, заливають 1 ч. л. сухої сировини 250 мл окропу, настоюють 2 години, проціджують. П’ють за пів години до їжі по 0,5 склянки тричі на добу.
За іншим рецептом на 1 склянку крутого окропу заварюють 1 ч. л. трави, настоюють у термосі 2 години й проціджують. Приймають по 1 ст. л. 5—6 разів на добу.
При ревматизмі та болю в суглобах
Для профілактики ревматизму народна медицина радить пити відвари із синеголовником: захворювання виникає після перенесених стрептококових і стафілококових інфекцій, а синеголовник, за народними уявленнями, добре з ними справляється.
Якщо захворювання вже є або є проблеми із суглобами будь-якої етіології, синеголовник здатен усунути больові симптоми. Такий відвар допомагає не лише при суглобовому болю, а й при головному болю та спазмах. Додатково можна приймати ванни із синеголовником.
Для лікування суглобів готують відвар із 2 ч. л. синеголовника, настоюють годину, проціджують і вживають по 1 ст. л. за 20 хвилин до їжі тричі на день.
При головному болю
При головному болю, спазмах судин, підвищеному внутрішньочерепному тиску й спазмах неврологічного походження альтернативна медицина рекомендує спиртову настоянку із синеголовником.
Щоб зняти нервову напругу й усунути головний біль, готують настоянку так:
- 50 г сухої трави й квітів синеголовника залити 200 мл горілки або медичного спирту.
- Настоювати в темному прохолодному місці 3 тижні.
- Раз на тиждень струшувати вміст.
- Пити по 1 ч. л. на 150 мл води за 30 хвилин до їди тричі на день.
При недугах сечостатевої системи
При інфекціях, запаленнях та інших захворюваннях сечостатевої системи використовують відвари, а також приймають ванни з додаванням синеголовника. Для ванн беруть 200 г сировини на 10 літрів води.
Щоб приготувати відвар для лікування порушень функцій нирок і сечового міхура, 1 ст. л. трави заливають 250 мл води й кип’ятять 5—7 хвилин. Настоюють годину, проціджують, додають воду до початкового об’єму. П’ють тричі на день по 0,5 склянки.
Протипоказання та можлива шкода
Попри тривалу народну традицію, синеголовник плосколистий залишається маловивченою рослиною, яку офіційна медицина не визнає лікарською. Це означає, що безпечні дози, взаємодії з ліками та віддалені наслідки тривалого прийому належно не досліджені.
Перед застосуванням варто врахувати кілька моментів:
- будь-які засоби на основі синеголовника не можна приймати без консультації з лікарем, особливо при хронічних захворюваннях;
- вагітним і жінкам у період годування грудьми такі засоби протипоказані;
- не варто давати їх дітям;
- при індивідуальній непереносимості можливі алергічні реакції;
- спиртові настоянки протипоказані при захворюваннях печінки, нирок, при вагітності та в дитячому віці;
- рослина має сечогінну й кроворозріджувальну дію, тому потребує обережності при відповідних станах і при одночасному прийомі ліків;
- самолікування серйозних захворювань — туберкульозу, епілепсії, каменів у нирках чи жовчному міхурі — неприпустиме: народні рецепти можуть бути лише доповненням до призначеної лікарем терапії.
Інформація в статті має довідковий характер і не замінює консультацію кваліфікованого фахівця.
