Омела біла росте просто на живому дереві — і саме цим цікава. Вона не має власного кореня в ґрунті, а бере воду та мінерали з гілки господаря, зберігаючи при цьому зелене листя цілий рік. Через такий спосіб живлення рослина накопичує речовини, яких у звичайних трав майже немає, і саме тому її вивчають і народні цілителі, і фармакологи.
Кілька препаратів на основі омели офіційно застосовують у комплексній терапії захворювань суглобів і підвищеного артеріального тиску. У народній медицині перелік значно ширший — від розладів нервової системи до шкірних проблем. Водночас омела належить до рослин, з якими треба поводитися обережно: неправильне дозування здатне завдати шкоди. Нижче — усе, що варто знати перед тим, як готувати засіб самостійно.
Що являє собою омела біла
Омела біла (Viscum album) — багаторічна вічнозелена рослина-напівпаразит. Вона прикріплюється до кори дерева-господаря й отримує від нього воду та мінеральні речовини, але фотосинтез здійснює самостійно, тому й зелена взимку. Насіння переносять птахи: потрапляючи на кору, воно проростає й поступово утворює навколо гілки кущ сферичної форми діаметром близько 40 см.
Стебла розгалужені, з безліччю вузлів, так зване вильчато-розгалужене галуження; загальна довжина пагонів може сягати 1 м. Листки розташовані попарно, мають видовжену еліптичну форму: 5–7 см завдовжки і до 1 см завширшки. Жовтуваті квітки розвиваються в розвилках стебла переважно в березні. Плоди — білі напівпрозорі ягоди, які дозрівають до вересня.
Рослина поширена в Центральній і Східній Європі, Східній Азії та на теренах країн колишнього СРСР. Найчастіше її знаходять на листяних деревах — тополі, липі, акації, яблуні, — але іноді омела оселяється й на хвойних.
Клей з ягід: несподіване господарське застосування
З ягід омели готують клей, який використовують у боротьбі з комахами й птахами, що псують сади й городи. Речовина має надзвичайну липкість і тягучість, тому добре тримається на поверхнях. Це важливо пам’ятати: та сама ягода, яка дає клей, водночас є токсичною для людини при внутрішньому вживанні.
Збір і заготівля сировини
Будь-яку лікарську рослину збирають тоді, коли вона накопичує максимум корисних речовин. Для омели білої цей період починається з ранньої осені й триває до грудня. Саме тоді заготовляють листя, стебла та ягоди.
Омела часто розташована досить високо, тож для збору знадобиться гак або секатор. Вузли стебел досить крихкі, тому особливих труднощів процес не викликає — гілочки легко відламуються.
Зібрану сировину висушують одним із двох способів:
- у теплому сухому приміщенні, розклавши омелу шаром не більше 4 см на папері або тканині;
- у духовці за температури близько 50 °C.
Зберігають висушену рослину переважно в бавовняних або лляних мішечках — вони добре вентилюються. Термін придатності сировини становить від року до півтора, за умови зберігання в теплому темному приміщенні.
Хімічний склад омели білої
Дослідження підтверджують, що напівпаразит здатен накопичувати мінеральні речовини дерева-господаря й концентрувати важливі хімічні елементи. При цьому склад різниться залежно від того, на якому дереві оселилася омела.
У рослині виявлено:
- мінеральні елементи: Al, Cr, Cu, Fe, Ni, Pb, Zn, B, Ba, Ca, Co, K, Mg, Mn, Na, S, Se, Sr, Ti;
- азотовмісні сполуки;
- тритерпенові сапоніни.
Якщо омела росте на листяних деревах, вміст міді, цинку, магнію та марганцю вищий. Для омели на липі характерна висока концентрація магнію, на акації — марганцю. Бор рослина накопичує у великій кількості незалежно від породи листяного дерева.
Визнані лікувальні властивості
Завдяки хімічному складу омелу білу успішно застосовують для лікування багатьох захворювань. Історія рослини як ліків сягає I століття н. е., коли її згадували в давній кельтській культурі. Детальні дослідження омели білої проводили в 1950-х роках, і саме тоді були офіційно зареєстровані результати, які підтверджували її користь при окремих хворобах.
Визнано, що препарати з білої омели допомагають при:
- розладах нервової системи та порушеннях ЦНС — епілептичних нападах, депресії, панічних атаках, стресах, істерії, судомах;
- доброякісних і злоякісних новоутвореннях — вважається, що омела руйнівно діє на розвиток пухлин і уповільнює поширення метастазів; її призначають у комплексному лікуванні онкозахворювань і як профілактику рецидивів;
- порушеннях шлунково-кишкового тракту — завдяки в’яжучій та антисептичній дії вона швидко усуває діарею й пригнічує патогенну мікрофлору кишечника, ефективна проти гельмінтів, застосовується при зовнішньому геморої;
- гіпертонії — чинить гіпотензивну дію та розширює судини, тому фармакологи виробляють на її основі гіпотензивні препарати для комплексної терапії підвищеного артеріального тиску.
У народній медицині перелік значно довший, адже омелі приписують такі властивості, як судинорозширювальна, кровоспинна, сечогінна, протисудомна, імуномодулювальна та загальнозміцнювальна.
Застосування омели білої в народній медицині
Омела біла давно зарекомендувала себе як ефективний народний лікарський засіб. На її основі готують відвари, настої, спиртові настоянки, чаї та компреси.
Народні цілителі рекомендують зовнішнє застосування у вигляді компресів і спиртових настоянок:
- при механічних ушкодженнях шкіри та різних висипаннях;
- при проблемах із суглобами та подагрі;
- при отиті й запаленні лімфовузлів.
Свіжовичавлений сік рослини та ванни з його додаванням використовують при проблемах сечостатевої системи, а також при лікуванні деяких статевих інфекцій, безпліддя й геморою. Ванни застосовують як зігрівальний засіб при захворюваннях опорно-рухового апарату.
Чаї та відвари з омели широко використовують як імуномодулятор, при серцево-судинних захворюваннях, нервових розладах, мігрені, ГРВІ та ГРЗ, при різних порушеннях травлення. Порошок із висушених ягід розчиняють у міцному вині й приймають при епілептичних нападах.
При захворюваннях серцево-судинної системи
Найефективнішими формами для серця й судин вважають спиртову настоянку та відвар. Засіб очищує й розширює судини, виводить «поганий» холестерин, зміцнює судинні стінки, покращує кровообіг. Настоянку використовують і з профілактичною метою.
Настоянка: 50 г сухого листя й стебел омели (за можливості зібраної на сосні) залити 0,5 л горілки. Наполягати під кришкою, періодично збовтуючи, 30 днів. Потім процідити й приймати по 40 крапель за пів години до їди тричі на добу. Курс — три тижні.
Відвар: 1 ст. л. сухої сировини залити 250 мл крутого окропу й прокип’ятити ще 2–3 хвилини. Настоювати 30 хвилин, процідити. Приймати по 1 ст. л. тричі на день до їди.
Для кишечника
При захворюваннях шлунково-кишкового тракту використовують настій і відвар омели. Вони дають швидку кровоспинну дію, ефективно борються з внутрішніми кровотечами ШКТ, а також із гастритом, ентеритом, виразкою, закрепом і діареєю.
Популярний збір — настоянка з омели, цикорію, глоду, пустирника та меліси. Для приготування змішують 1 ст. л. сухої сировини омели і по 2 ст. л. коренів цикорію, ягід глоду, меліси та пустирника. Суміш запарюють 250 мл крутого окропу, наполягають у термосі 4 години й проціджують. Приймають 4 рази на день по 10 мл.
Можна приготувати й відвар: 1 ст. л. подрібненої сировини омели залити 250 мл окропу, тримати на водяній бані 15 хвилин, потім настоювати годину й процідити. Вживати по 2 ст. л. тричі на день.
При епілесії
Епілепсія — тяжке хронічне неврологічне захворювання, яке супроводжується раптовими судомами. У народній медицині для зменшення проявів хвороби використовують білу омелу у вигляді порошку та слабкого настою. У будь-якому разі, щоб уникнути негативних наслідків, слід проконсультуватися з лікарем: самолікування епілепсії неприпустиме.
Настій: 1 ч. л. рослини залити 250 мл холодної води. Готують із вечора, щоб засіб настоявся за ніч. П’ють дрібними ковтками 3 рази на добу по 50–70 мл за 30 хвилин до їди або через 2 години після. Курс — три тижні, на рік потрібно 4 курси.
Порошок: 100–200 г сухої сировини подрібнити до порошкоподібного стану. Взяти 1 ч. л. порошку, розмішати в 250 мл крутого окропу, наполягати в термосі 10 годин і профільтрувати. Приймати тричі на добу за 15–20 хвилин до їди по 2 ст. л. Курс — 3–5 місяців.
При кровотечах
Омела біла добре зупиняє як зовнішні, так і внутрішні кровотечі. При внутрішніх застосовують сік, для зовнішніх підійде спиртовий настій або звичайний.
Щоб зупинити внутрішню кровотечу, свіжу рослину подрібнюють блендером і 1 ст. л. кашки розводять у 550 мл окропу. Настоюють 6 годин, потім проціджують кілька разів до прозорої рідини. Вживають по 1 ч. л. до їди.
Спиртову настоянку можна використовувати і зовнішньо, і внутрішньо: 25 г листя омели (свіжого або сухого) залити 100 мл спирту, настоювати тиждень у прохолодному темному місці, процідити. Приймати по 30 крапель 3 рази на добу. При механічних ушкодженнях протирати пошкоджені ділянки цією ж настоянкою.
При шкірних захворюваннях
При шкірних хворобах різної етіології народна медицина рекомендує омелу у вигляді компресів, мазей, відварів і настоїв.
Для лікувальної мазі знадобиться:
- 125 г сухого листя й ягід омели;
- 1 ст. л. свіжих ягід омели;
- 50 мл оливкової олії;
- ланолін.
Сухі листя й ягоди змішати з оливковою олією та, періодично помішуючи, настоювати 30 днів за кімнатної температури. Потім акуратно злити олію й додати ланолін. Тримати на водяній бані, доки маса не стане однорідною. Тоді додати свіжі ягоди, подрібнені до пюреподібного стану. Наносити на шкіру на 15 хвилин, прикриваючи зверху марлею.
Протипоказання та застереження
Омела біла — небезпечна рослина, якщо ставитися до неї легковажно. Її ягоди та листя містять токсичні сполуки, тому перевищення дозування здатне викликати нудоту, блювання, пронос, запаморочення, порушення серцевого ритму й загальне отруєння. Дитячий організм реагує навіть на невелику кількість ягід.
Основні протипоказання:
- вагітність і період годування грудьми;
- дитячий вік;
- гіпотонія — омела знижує тиск, тому при низькому тиску стан може погіршитися;
- індивідуальна непереносимість компонентів рослини;
- тяжкі захворювання печінки й нирок, при яких організм не встигає знешкоджувати токсини.
Тривалий прийом без перерв і без нагляду лікаря також небезпечний: рослина має властивість накопичуватися в організмі. Перед початком лікування, особливо при онкологічних, серцевих і неврологічних діагнозах, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем — омела не замінює призначену терапію, а може лише доповнювати її.
Часті запитання
Чи можна збирати омелу взимку?
Період заготівлі триває з ранньої осені до грудня. Узимку, коли рослина вже не накопичує максимум речовин, збирати її менш доцільно, хоча листя залишається зеленим цілий рік.
Скільки зберігається сушена сировина?
Від року до півтора, якщо тримати її в темному теплому приміщенні в бавовняному або лляному мішечку, який добре вентилюється.
Чи можна вживати ягоди омели сирими?
Ні. Ягоди токсичні для людини, їх використовують лише у складі засобів за рецептами й у зазначених дозах, а також для приготування клею.
