Аналізи при гіпертонії: які обстеження потрібно пройти

Артеріальна гіпертензія довго не дає помітних симптомів, тому обстеження при ній часто відкладають: людина почувається нормально, а підвищений тиск тим часом непомітно ушкоджує серце, нирки, судини й головний мозок. За оцінками, наведеними в медичних оглядах, приблизно третина людей з підвищеним тиском не знають про свій стан, а лікарі нерідко не мають даних про субклінічне ураження органів у пацієнтів, які вже лікуються. Навіть регулярні профілактичні огляди не завжди виявляють гіпертензію — іноді аж до першого ускладнення.

Тому питання «які аналізи треба здати при високому тиску» має цілком практичну відповідь: є базовий набір досліджень, який виконують кожному пацієнту, і додатковий, який призначають за підозри на вторинну (симптоматичну) гіпертензію або при резистентному перебігу.

Вимірювання тиску та пульсу: з чого починається діагностика

Жоден лабораторний аналіз не замінює коректного вимірювання тиску. Одноразовий огляд у кабінеті дає лише орієнтир, а основним діагностичним методом вважається добове моніторування артеріального тиску. Воно потрібне не тільки для встановлення діагнозу, а й для перевірки ефективності лікування, виявлення епізодичних гіпотоній на тлі прийому препаратів і для контролю тиску при вагітності.

Орієнтовні нормальні значення при добовому моніторуванні виглядають так:

Амбулаторний контроль тиску особливо важливий перед встановленням діагнозу в молодих пацієнтів віком до 40 років. У цій віковій групі гіпертензія трапляється рідше, тому цінність поодинокого підвищеного вимірювання нижча: за наведеними даними, серед осіб, у яких тиск підвищений при одноразовому вимірюванні, діагноз підтверджується лише у одного з чотирьох (позитивний прогностичний показник близько 25%).

Лабораторні дослідження: які аналізи здають при гіпертонії

Лабораторні обстеження при підвищеному тиску вирішують три завдання: виявити наявність і ступінь ураження органів-мішеней, визначити загальний профіль серцево-судинного ризику та знайти можливу вторинну причину гіпертензії. Частину з цих досліджень виконують кожному пацієнту, частину — за певними показаннями.

Обов’язковий базовий набір

До базових біохімічних досліджень, які доцільно пройти кожному гіпертоніку, належать:

• глюкоза крові — виявляє цукровий діабет і порушення вуглеводного обміну;
• ліпідограма — показує порушення ліпідного обміну та прямо впливає на оцінку серцево-судинного ризику;
• креатинін із розрахунком швидкості клубочкової фільтрації;
• калій, кальцій, фосфор, натрій;
• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі та сечового осаду.

Глюкоза та ліпідограма не просто фіксують цифри — вони безпосередньо визначають, до якої категорії ризику належить пацієнт, і від цього залежить, наскільки агресивно потрібно знижувати тиск.

Окремої уваги заслуговує кальцій. Гіпокальціємія — спонтанна або спричинена прийомом діуретиків — може вказувати на гіперальдостеронізм, реноваскулярну гіпертензію чи синдром Кушинга й потребує подальшого дообстеження. Додавання кальцію та фосфору до набору коштує недорого, але дає змогу виявити поширену ендокринопатію і гіперпаратиреоз.

Гормональний скринінг за підозри на вторинну гіпертензію

Розширений план обстеження призначають пацієнтам, у яких анамнез, фізичний огляд або попередні лабораторні дані вказують на вторинну етіологію. До такого набору входять:

• альдостерон плазми;
• співвідношення альдостерон/ренін;
• метанефрин і норметанефрин плазми;
• гормони щитоподібної залози;
• ранковий кортизол крові.

Підвищений рівень альдостерону разом із патологічно високою активністю реніну плазми та співвідношенням альдостерон/ренін понад 30 можуть свідчити про первинний гіперальдостеронізм. Сама активність реніну плазми теж інформативна: вона підказує етіологію, тяжкість процесу та ймовірну відповідь на лікування.

Метанефрин плазми — один із найкращих сучасних методів лабораторного скринінгу на феохромоцитому. Якщо результат потрапляє в так звану сіру зону, дослідження повторюють; підвищені значення стають підставою для супресивного тесту з клонідином і методів візуалізації.

У поліклінічній практиці стандарти обстеження включають також визначення концентрації основних антигіпертензивних препаратів у плазмі крові. Такий підхід передусім рекомендований для диференціальної діагностики резистентної гіпертензії, коли важливо зрозуміти, чи пацієнт справді отримує призначену терапію.

Діагностика функції нирок при гіпертонічній хворобі

Нирки при гіпертензії страждають і як орган-мішень, і як можливе джерело проблеми. Оцінка функції нирок передбачає аналіз креатиніну та розрахунок швидкості клубочкової фільтрації за формулою MDRD (Modification of Diet in Renal Disease). Це дає змогу виявити потенційну ренопаренхіматозну природу гіпертензії та приховану або вже маніфестну ниркову недостатність.

Окремий клінічний сигнал — погіршення функції нирок після початку лікування інгібіторами АПФ. У такому разі слід запідозрити реноваскулярну етіологію. Дослідження функції нирок особливо показане при гіпертензії 3 ступеня, а також при 2 ступені; при 1 ступені без ознак ураження нирок воно не є обов’язковим.

Аналіз сечі та додаткові лабораторні процедури

Аналіз сечі з дослідженням осаду — обов’язковий пункт для кожного гіпертоніка, незалежно від статі. Він виключає поточне захворювання нирок і дає змогу оцінити мікроальбумінурію та протеїнурію.

Мікроальбумінурія — це узагальнений маркер ендотеліальної дисфункції та вагомий прогностичний показник. Найзручніший і рекомендований метод — розрахунок співвідношення альбуміну та креатиніну в сечі, в ідеалі з першого ранкового зразка. Перевага цього тесту в низькій біологічній варіабельності, тому він добре підходить для повторних вимірювань.

При резистентній гіпертензії може знадобитися розширений аналіз сечі з 24-годинним збором. Головна його мета — визначення вільного кортизолу в сечі як чутливого параметра гіперкортизолізму. При значеннях понад 250 мкг за 24 години тест досить точний і викликає підозру на синдром Кушинга. Визначення кортизолу опівночі також вважається достатньо чутливим для ідентифікації таких пацієнтів.

Якщо результат негативний, але клінічна підозра висока, дослідження рекомендують повторити.

Електро-, ультра- і магнітодіагностика: інструментальні обстеження

Інструментальні методи при гіпертонії часто недооцінюють, особливо в групі пацієнтів із високим нормальним тиском. Тим часом їхній результат здатен суттєво змінити уявлення про ризик серцево-судинних захворювань, а отже — і тактику лікування. Для пацієнтів із додатковими факторами ризику такі тести цілком раціональні.

Ехокардіографія

Ехокардіографію призначають при тяжкій артеріальній гіпертензії, при гіпертонічній хворобі, стійкій до лікування, при поєднанні гіпертензії з ішемічною хворобою серця, а також тоді, коли на ЕКГ є невизначені ознаки гіпертрофії міокарда. Під час дослідження додатково оцінюють індекс маси міокарда лівого шлуночка: він не повинен перевищувати 110 г/м² у жінок і 125 г/м² у чоловіків. Оглядають і аортальну дугу, щоб виключити раніше не діагностовану коарктацію аорти.

Доплерографія ниркових артерій

Це дослідження рекомендоване за підозри на реноваскулярну етіологію — у пацієнтів із резистентною або тяжкою артеріальною гіпертензією, у тих, у кого гіпертонічна хвороба виникла в молодому віці, у хворих із прогресуючою нирковою дисфункцією, повторюваними набряками в анамнезі та генералізованим атеросклерозом. Процедура триває довго, але вона неінвазивна, а її чутливість і специфічність високі — близько 98% і 98% відповідно.

У пацієнтів з ожирінням доплерографія часто виявляється малоінформативною.

Комп’ютерна томографія надниркових залоз

У діагностиці пухлин надниркових залоз золотий стандарт — КТ. Його рекомендують пацієнтам з аномальними результатами лабораторних тестів, а також при тяжкій і резистентній гіпертензії, коли є підстави шукати гормонально активне утворення.

Основні причини гіпертонії та що з ними робити

За походженням розрізняють два типи захворювання, і від типу залежить клінічна картина та подальша тактика.

Первинна (есенціальна) гіпертензія охоплює близько 90% випадків. Вона значно поширеніша, але її причини досі не вивчені повністю. Серед факторів, які з нею пов’язують: ожиріння, надмірне споживання солі, тривалий і виражений стрес, генетична схильність, куріння, зловживання алкоголем і малорухливий спосіб життя. Найчастіше йдеться не про одну причину, а про поєднання кількох.

Вторинна гіпертензія має відому причину: вона розвивається як симптом іншого захворювання. Найчастіше це різні ниркові або гормональні порушення, як-от звуження ниркової артерії чи синдром Конна. Тиск може підвищуватися також на тлі вагітності, прийому певних лікарських засобів або звуження аорти.

Що можна змінити самостійно

Лікування гіпертонії має відбуватися під наглядом лікаря, а препарати слід приймати за призначенням, а не лише тоді, коли тиск уже підвищився. Водночас частину факторів ризику людина здатна скоригувати власними силами.

• Обмежити алкоголь. Якщо є звичка курити — відмовитися від неї або принаймні різко зменшити кількість сигарет.
• Тримати вагу в межах індексу маси тіла 18,5–25. Допомагають регулярні прогулянки, плавання, велосипед та інші види активності. Якщо фізичного навантаження раніше не було, починати варто поступово, повільно його збільшуючи.
• Зменшити вплив стресу. Постійно перебувати у стані відпочинку складно, але психологічно напружених ситуацій варто уникати свідомо.
• Скоротити кількість солі та жиру в раціоні. Сіль міститься в більшості готових страв, тому домашня їжа має перевагу. Варто відмовитися або суттєво обмежити ковбаси, солоні сири, напівфабрикати, чіпси й солону випічку, а тваринні жири замінити рослинними.
• Обмежити кофеїн — каву, енергетичні напої, солодкі лимонади, чай мате. Звичайну каву можна замінити кавою без кофеїну або цикорієм. Обираючи мінеральну воду, варто звертати увагу на вміст натрію: вода з високою його концентрацією не підходить.
• Додати до раціону свіжі овочі та фрукти. Вони не містять солі, а отже, не сприяють затримці рідини й підвищенню тиску.

Обсяг обстеження при гіпертонії не буває універсальним: базовий набір аналізів потрібен усім, а гормональний скринінг, доплерографія ниркових артерій чи КТ надниркових залоз — за конкретними показаннями. Рішення про те, які саме дослідження потрібні у вашому випадку, ухвалює лікар, який бачить повну клінічну картину, а не окремі цифри тиску.