Тиск 200: що означають показники, чим небезпечний криз і як діяти

Показник 200 на тонометрі — це не просто високий тиск, а ситуація, яка потребує швидкого й тверезого рішення. Артеріальна гіпертензія (хронічно підвищений тиск крові в судинах) має прямий зв’язок з розвитком інсульту, ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда. Саме серцево-судинні захворювання належать до найпоширеніших причин смертності у промислово розвинених країнах, і гіпертонію часто називають однією з хвороб цивілізації. За даними, наведеними в джерелі, у 2004 році 51,4% усіх смертей у нашій країні припадало на серцево-судинні захворювання. Особливо небезпечним є тиск 200 і вище — він стає передумовою гіпертонічного кризу.

Що впливає на рівень тиску

На кров’яний тиск діє багато чинників: вік, поточний психічний і фізичний стан, температура навколишнього середовища. У літніх людей високий систолічний і низький діастолічний тиск нерідко є наслідком зносу та меншої еластичності судин, а не окремою патологією. Загалом високий діастолічний тиск вважають небезпечнішим, адже він відображає найнижчий, постійний напір у крові.

Коли тонометр показує верхнє значення 200, подальша оцінка залежить від нижнього числа. Воно визначає ступінь гіпертонії та тактику дій.

Тиск 200/120: тяжка гіпертонія III ступеня

Показники 200 на 120 свідчать про тяжку гіпертонію III ступеня. Для цього ступеня характерні:

• систолічний артеріальний тиск — 200 мм рт. ст. і вище;
• діастолічний артеріальний тиск — понад 115 мм рт. ст.

Це той випадок, коли зволікати не можна: значення вже наближаються до діапазону, у якому розвивається гіпертонічний криз.

Тиск 200/110: помірна гіпертонія II ступеня

Помірну гіпертонію II ступеня діагностують за таких показників:

• систолічний артеріальний тиск — 180–199 мм рт. ст.;
• діастолічний артеріальний тиск — 105–114 мм рт. ст.

Значення 200/110 належать до цього ступеня, незважаючи на верхню межу систолічного тиску. Якщо верхнє число має тенденцію до подальшого зростання, йдеться вже про III ступінь хвороби.

Тиск 200/100 і 200/90: середньотяжка форма та ізольована систолічна гіпертензія

При показниках 200/100 у людини також діагностують середньотяжкий ступінь гіпертонії.

Систолічний тиск має більше прогностичне значення, ніж діастолічний, особливо в людей старше 50 років. Тиск 200 на 90 — це ізольована систолічна гіпертензія: стан, коли нижній тиск не підвищується або підвищується несуттєво, а верхній зростає. Така форма асоціюється з 2–4-кратним збільшенням ризику гострого інфаркту міокарда, гіпертрофії лівого шлуночка, ниркової недостатності, інсульту та смертності від серцевих захворювань. Крім того, вона є найпоширенішою причиною діастолічної серцевої недостатності.

Тиск 200/80: коли нижнє значення залишається нормальним

При тиску 200 на 80 ситуація така сама, як у попередньому випадку: йдеться про ізольовану систолічну гіпертонію. З віком підвищений діастолічний тиск відступає, а через втрату еластичності великих судин розвивається систолічна гіпертензія з нормальним нижнім значенням.

Важливо: частота ізольованої систолічної гіпертензії зростає після 50 років, тому саме верхнє число варто відстежувати особливо уважно.

Норми артеріального тиску за класифікацією ВООЗ

Щоб орієнтуватися у власних показниках, корисно знати межі норми та ступенів підвищення. Нижче — узагальнена класифікація Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Високий тиск, або системна гіпертензія, визначається при повторному вимірюванні підвищених значень — 140/90 і більше. Виміри проводять у сидячому положенні, щонайменше після 10 хвилин відпочинку. При першому контакті з пацієнтом лікар вимірює артеріальний тиск на обох верхніх кінцівках. Поширеність хвороби серед дорослого населення в нашій країні, за даними джерела, становить 25%.

Причини гіпертонії: первинна та вторинна форми

Залежно від причин захворювання поділяють на первинну та вторинну форму.

Первинна гіпертензія

Первинна гіпертензія сьогодні не є повною загадкою: відомі фактори ризику — умови й дії, що роблять значний внесок у розвиток хвороби. У більшості випадків має місце поєднання кількох чинників:

• гіпертонія в сімейному анамнезі;
• надмірний вміст солі в раціоні;
• дефіцит магнію, кальцію та калію в харчуванні;
• недостатня фізична активність.

Вторинна гіпертензія

У разі вторинної форми вдається виявити точну причину підвищеного тиску. На артеріальний тиск впливають гормональна, судинна та нервова системи; коли рівновага між ними порушується, тиск відхиляється від норми.

• Нирки. Під час фільтрації крові рецептори цього органа здатні «вгадати» моментальний тиск і відповідно регулювати об’єм крові, виводячи або утримуючи більше води. Ці механізми можуть помилятися, наприклад при запальних захворюваннях нирок або звуженні ниркової артерії.
• Надниркові залози. Вони виробляють гормон альдостерон, який підвищує артеріальний тиск. Надмірне утворення альдостерону, зокрема через пухлини надниркових залоз, призводить до гіпертонії. Схоже діють адреналін, норадреналін і кортизол, які також продукуються в надниркових залозах: кожен із цих гормонів впливає на тиск власним механізмом, але кінцевий ефект однаковий.
• Щитоподібна та паращитоподібні залози. Якщо їхня функція виходить з-під контролю, може розвинутися вторинна гіпертензія.
• Ліки. Деякі препарати, зокрема кортикостероїди або протизаплідні таблетки на основі естрогену, також здатні викликати підвищення тиску.

Важливо: рідко гіпертонія є наслідком судинної аномалії. До таких станів належать гестаційна та неврологічна гіпертензія.

Гіпертонічний криз: симптоми та причини

Гіпертонічний криз — це гострий стан, небезпечний для життя. Він характеризується різким підвищенням артеріального тиску (часто вище 210–230/130–140) і порушенням функції життєво важливих органів: серцево-судинної системи, центральної нервової системи, а також змінами очного дна та нирок.

Найчастіше криз розвивається як ускладнення тривалої гіпертонії — при відсутній, недостатній або припиненій терапії. Водночас він може бути першим проявом хвороби, наприклад недіагностованої феохромоцитоми, реноваскулярної гіпертензії, гострого гломерулонефриту чи гестозу при вагітності.

Клінічні прояви

Клінічно криз проявляється мозковими, серцево-судинними та нирковими симптомами. Прояви з боку центральної нервової системи включають гіпертонічну енцефалопатію та розлади свідності. Серед супутніх ознак часто виникають порушення зору.

Перша допомога при тиску 200

Перша допомога при тиску 200 на 100 полягає в тому, щоб надати людині горизонтального положення та забезпечити відпочинок. Якщо показники не знижуються, приймають нітрогліцерин або каптоприл відповідно до інструкції. При збереженні високих значень артеріального тиску необхідно звернутися до лікаря.

Це загальні орієнтири, а не індивідуальна схема: конкретні препарати, їхні дози та послідовність дій має визначати лікар, який знає історію хвороби пацієнта.

Методи лікування гіпертензії

Що робити при тиску 200 на 80–120, визначають два напрями: режимні заходи (оптимальна вага тіла, зміни в харчуванні, скорочення споживання солі, фізична активність, зменшення вживання алкоголю) та застосування ліків. Лікування гіпертензії довготривале, і правильна терапія з досягненням нормальних показників істотно знижує ризик ускладнень.

Коли лікар починає медикаментозне лікування:

• якщо систолічний тиск становить 180 мм рт. ст. і вище або діастолічний — 110 мм рт. ст. і вище;
• якщо систолічний тиск 140 мм рт. ст. і вище або діастолічний 90 мм рт. ст. і вище, пацієнт має розрахований ризик понад 5% за шкалою SCORE або ознаки ураження органів-мішеней;
• у пацієнтів з високим нормальним тиском (130–139/85–89) після цереброваскулярного або коронарного захворювання, у людей з діабетом та кількома факторами ризику призначення лікування розглядають окремо.

Препарати першої лінії включають блокатори кальцієвих каналів, блокатори АТ1-рецепторів (сартани), а також інші групи, які підбирає лікар. При виборі ліків, що знижують тиск, оцінюють кілька факторів: побічні ефекти препарату, фізичну активність, вік пацієнта та фактори ризику, пов’язані із захворюванням. Понад 60% пацієнтів з гіпертонічною хворобою отримують лікування одним препаратом (монотерапію), решта — комбінацію кількох ліків. Кожен пацієнт повинен мати список ліків, до якого вносять кожну зміну.

Профілактика підвищення тиску

При діагностованій гіпертонії високий тиск можна тримати під контролем за допомогою ліків, призначених лікарем, і приймати їх регулярно — це допомагає запобігти розвитку ускладнень. Для профілактики підвищення артеріального тиску рекомендується змінити спосіб життя. Дотримання таких правил знижує не лише ризик інсульту, а й інших пов’язаних з гіпертонією серцевих і судинних захворювань:

• збалансоване харчування;
• уникання переїдання;
• зменшення вживання алкоголю;
• регулярна фізична активність;
• підтримання розумної ваги тіла;
• відмова від куріння.

Чим небезпечний високий артеріальний тиск

Гіпертензія може спричинити низку ускладнень, серед яких серцева та ниркова недостатність. Захворювання також є важливим фактором ризику ішемії нижніх кінцівок.

Передусім при гіпертензії ушкоджуються судини, що збільшує ризик інсульту. Розрізняють два основні типи інсульту:

• Ішемічний. Виникає через звуження судин головного мозку внаслідок накопичення жирів і лейкоцитів на їхніх стінках або через закупорювання згустками крові. Ішемія означає недостатнє кровопостачання в місці звуження чи блокування — саме того, що потрібне для роботи мозку. Це найпоширеніший тип інсульту.
• Геморагічний. Виникає внаслідок розриву судини в мозку або поблизу нього. Геморагія — це кровотеча, яка може статися як на поверхні мозку, так і всередині нього. Кров тисне на мозкову тканину, через що уражена частина мозку не може ефективно працювати.

Що робити далі

Показник 200 на тонометрі — привід не для паніки, а для чіткої послідовності дій: забезпечити людині спокій і горизонтальне положення, за потреби дати рекомендований препарат згідно з інструкцією та якомога швидше отримати медичну допомогу, якщо тиск не знижується. Гіпертензія залишається серйозним фактором ризику серцево-судинних захворювань, але регулярний контроль тиску, постійний прийом призначених ліків і зміни у способі життя здатні суттєво зменшити ймовірність ускладнень.