Високий тиск рідко приходить із яскравою скаргою. Людина почувається нормально, списує втому на навантаження, а підвищені показники фіксуються випадково — під час профогляду, перед операцією або на прийомі зовсім з іншого приводу. Саме тому есенціальну гіпертензію називають неінфекційною епідемією та зараховують до цивілізаційних захворювань: вона поширена, довго нешкідлива на вигляд і водночас є однією з головних причин серцево-судинних катастроф.
За наведеними в джерелі даними, есенціальна гіпертензія зачіпає близько 20% дорослих, а приблизно 2% пацієнтів мають реноваскулярну артеріальну гіпертензію, що виникає внаслідок оклюзії гілок ниркових артерій. Ці відсотки не охоплюють людей із підвищеними показниками, які до лікаря не звертаються, тож реальна кількість хворих більша. За оцінками, 25% смертей у віці після 40 років пов’язані з артеріальною гіпертензією.
Що таке есенціальна гіпертензія
Есенціальна артеріальна гіпертензія (ЕАГ) — це захворювання, для якого характерне підвищення кров’яного тиску понад 140/90. Про неї говорять тоді, коли високі показники отримують багаторазово, а не одноразово після хвилювання чи фізичного навантаження.
Ключове слово тут — «есенціальна», тобто первинна. У такому разі підвищення тиску не є наслідком іншого захворювання: нирки, ендокринні залози, судини чи серце не дають того самого поштовху, який можна усунути й разом із ним прибрати гіпертензію. На відміну від вторинних форм, есенціальна гіпертензія формується під впливом складного поєднання чинників, і саме тому лікування триває роками, а не тижнями.
Артеріальна гіпертензія тією чи іншою мірою стосується майже кожної людини старше 40 років. Вік змінює й структуру самого тиску: систолічний («верхній») показник із роками зростає, а діастолічний («нижній») після 60 років у чоловіків і приблизно через десять років потому в жінок дещо знижується.
Причини та механізми розвитку
Етіологія і патогенез вторинної артеріальної гіпертензії добре відомі: вони пов’язані з конкретним захворюванням, а отже, в більшості випадків піддаються корекції разом із його причиною. Інакше виглядає первинна форма: тут на формування підвищеного тиску впливає сукупність спадковості, способу життя та зовнішнього середовища.
Серед найважливіших патофізіологічних механізмів і чинників етіології джерело виокремлює такі:
- підвищена активність симпатичної нервової системи, яка проявляється збільшенням частоти пульсу, мінімальною частотою серцевих скорочень і зростанням периферичного судинного опору;
- психосоматичний складник — хронічний стрес у генетично схильних людей спричиняє стійке підвищення артеріального тиску;
- робота системи ренін-ангіотензин-альдостерон, яка регулює судинний тонус і об’єм рідини;
- рівень фізичної активності.
Окремо варто враховувати добовий ритм. Тиск за своєю природою постійно змінюється протягом дня: уранці показники вищі, ввечері знижуються, найнижчі — під час сну. Якщо людина змінює режим, наприклад переходить на нічні зміни, ця мінливість підлаштовується під новий графік. Для людей із класичним біоритмом критичним є період під ранок і ранній ранок — саме тоді фіксується найвищий рівень серцево-судинних ускладнень. Метааналіз населення показав чітку залежність цереброваскулярної та серцево-судинної захворюваності й смертності від високого артеріального тиску.
Симптоми: чому хворобу легко проґавити
Симптоми есенціальної гіпертензії легкого та помірного ступеня виражені слабко й неспецифічно. Через підвищення тиску крові на артерії в більшості людей з’являються:
- прискорене серцебиття;
- відчуття тиску в грудній клітці;
- надмірне потовиділення.
Це незначні ознаки, яким людина часто не надає уваги протягом тривалого часу. Тому гіпертензію зазвичай діагностують випадково. Виразніші симптоми виникають уже тоді, коли в процес залучаються органи-мішені.
Органи-мішені та вторинні форми
На початку хвороби задіяні різні чинники — від зовнішнього середовища до ендогенних систем регулювання. Проте підвищений тиск у дорослих може розвинутися й удруге, як наслідок ендокринних захворювань, хвороб нирок, судин, серця та інших органів.
Органи-мішені — це насамперед ті структури, які першими відчувають постійне перевантаження тиском: серце, судини, нирки, головний мозок і сітківка ока. Клінічна картина залежить від ступеня їх ураження, і саме тому оцінка стану цих органів визначає подальшу тактику лікування.
Як відрізнити есенціальну гіпертензію від інших форм
Розмежувати ЕАГ і підвищення тиску при інших видах гіпертензії можна, але відмінностей небагато. Насамперед беруть до уваги такі чинники:
- вік пацієнта — для розвитку есенціальної гіпертензії характерний вік 35–45 років, тоді як для інших вікових груп типовіші інші види захворювання;
- стабільність показників — при есенціальній гіпертензії тиск підвищений стабільно й добре піддається терапії;
- результати обстежень — при есенціальній формі немає характерних висновків аналізів, типових для вторинних форм.
Діагностика
Діагностика гіпертензії тісно пов’язана з повторними вимірюваннями артеріального тиску. Але тут важливо розрізнити, чи справді йдеться про захворювання, чи про так званий синдром білого халата, коли тиск зростає лише в медичному закладі. Допомагає й 24-годинне вимірювання артеріального тиску.
Оскільки людей із підвищеним тиском дуже багато, забезпечити кожному обширне обстеження неможливо. Типові дослідницькі методи, згадані в джерелі, такі:
- гінекологічне обстеження;
- перевірка пульсації на великих кровоносних судинах;
- вимірювання тиску в різних положеннях — сидячи, стоячи, лежачи, а також на нижніх кінцівках;
- дослідження очного дна.
За потреби також проводиться рентгенографія органів грудної клітки. Обсяг обстеження лікар визначає індивідуально, виходячи зі скарг, супутніх захворювань і результатів попередніх вимірювань.
Класифікація за стадіями та код МКХ-10
Есенціальну гіпертензію поділяють на три групи залежно від стадії розвитку та залучення органів-мішеней.
| Ступінь тяжкості | Що виявляють | Приклади змін |
|---|---|---|
| 1 ступінь | Підвищення тиску без ураження органів | Органічні зміни не реєструються |
| 2 ступінь | Зміни органів без їх відмови чи порушення функції | Зміни на очному дні, зміни в артеріях, ознаки на ЕКГ та ехокардіографії, кальцифікація аорти та інших артерій, мікроальбумінурія (білок у сечі) |
| 3 ступінь | Очевидні серйозні зміни органів із функціональними порушеннями | Лівошлуночкова серцева недостатність, атеросклероз, аневризма, інсульт, ішемічна хвороба, ниркова недостатність, нейроретинопатія, інфаркт міокарда |
Третю фазу згадують і як злоякісну гіпертензію. Вона зустрічається головним чином при есенціальній гіпертензії, лікування якої не проводилося або контроль тиску був недостатнім. Показники на цьому етапі часто перевищують 230/130, а швидке пошкодження органів супроводжується їхньою ранньою відмовою.
Високий тиск класифікують і за міжнародною класифікацією хвороб. Есенціальна первинна гіпертензія за МКХ-10 має код I10: рубрика I10–I15 охоплює гіпертензивні захворювання, а I10 — есенціальну первинну гіпертензію (Hypertensio arterialis essentialis primaria).
Лікування есенціальної гіпертензії
Лікування поєднує нефармакологічний підхід, тобто заходи без приймання ліків, режимні зміни, які залишаються актуальними постійно, медикаментозну терапію та певну дієту. Жоден із цих складників не працює окремо настільки добре, як їхня послідовна комбінація.
Коли потрібно терміново знижувати тиск
Терміново знижувати артеріальний тиск при есенціальній гіпертензії слід тоді, коли систолічний («верхній») тиск перевищує 180 або діастолічний («нижній») — 110. Це ситуація, яка потребує не самостійного експериментування з таблетками, а негайної медичної допомоги.
Основні групи препаратів
Найчастіше антигіпертензивні засоби призначають у поєднанні з препаратами інших груп. Розгляньмо основні варіанти так, як їх описує джерело.
Діуретики — ліки першої лінії для людей похилого віку, пацієнтів із серцевою слабкістю, ізольованою систолічною гіпертензією та високим тиском, що супроводжується накопиченням води й натрію. Вони сприяють виведенню рідини з організму: зі зменшенням об’єму рідини в судинній системі тиск знижується.
Бета-блокатори можуть прийматися окремо або в комбінації з іншими ліками; найдоцільніше поєднання — з блокаторами кальцієвих каналів. Їх призначають при гіпертензії, що супроводжується ішемією, стенокардією, застійною серцевою недостатністю, тахікардією. Після консультації з лікарем ці препарати можуть приймати вагітні. Вони не рекомендовані пацієнтам з астмою, повільним серцевим ритмом, тяжкою серцевою недостатністю, а також людям із метаболічним синдромом, порушеною толерантністю до глюкози та цукровим діабетом.
Інгібітори АПФ позитивно впливають на функцію нирок і серця. На відміну від бета-блокаторів, вони не дають негативного метаболічного ефекту. Їх застосовують і у формі так званих одиничних болюсів при лікуванні гіпертонічної кризи, і тривало як самостійні ліки від високого тиску; у поєднанні — зазвичай при тяжчих формах. Найчастіша комбінація — з діуретиками та блокаторами кальцієвих каналів. Показання: високий тиск, серцева недостатність, систолічна дисфункція лівого шлуночка, інфаркт міокарда, діабет, захворювання нирок, протеїнурія, ниркова недостатність.
Сартани дуже схожі на інгібітори АПФ, тому можуть їх замінювати, і зазвичай добре переносяться.
Блокатори кальцієвих каналів знижують тиск шляхом системної вазодилатації — розширення кровоносних судин. Вони не впливають негативно на обмін жирів і не звужують дихальні шляхи, добре діють при систолічній гіпертензії. У довгостроковій перспективі їх призначають літнім людям із високим тиском у поєднанні з діабетом, збільшенням лівого шлуночка, хворобами нирок і захворюваннями периферичних артерій. Вони не підходять при високому тиску, що супроводжується серцевою недостатністю та порушеннями провідності.
Немедикаментозні методи
Ще до початку лікування, а також протягом усього його періоду не варто ігнорувати зміни способу життя: вони здатні знизити сам тиск, дозу гіпотензивних препаратів і загальний серцево-судинний ризик. Найважливіші режимні заходи такі:
- відмова від куріння;
- зниження ваги при надмірній масі тіла й ожирінні та підтримання оптимальної ваги;
- обмеження вживання алкоголю;
- зменшення кількості солі в раціоні;
- регулярна фізична активність відповідно до стану здоров’я;
- контроль стресу й достатній сон.
Ці заходи не замінюють призначеної терапії, але роблять її ефективнішою. Людина, яка кинула курити, знизила вагу та споживання солі, нерідко потребує менших доз ліків, а її тиск стає стабільнішим.
Ускладнення та профілактика
Найнебезпечніше в есенціальній гіпертензії те, що вона роками не болить. Поки показники залишаються підвищеними, судини, серце, нирки, мозок і сітківка поступово зазнають змін, аж до інсульту, інфаркту міокарда, ниркової та серцевої недостатності. Саме тому контроль тиску — не разовий захід, а звичка.
- Вимірюйте тиск регулярно, а не лише тоді, коли погано самопочуття.
- Записуйте показники та час вимірювання — це допомагає лікарю оцінити динаміку.
- Не припиняйте приймання препаратів самостійно, навіть якщо тиск нормалізувався: він тримається в нормі саме завдяки лікуванню.
- Дотримуйтеся призначеної дієти та режиму фізичної активності.
- Регулярно проходьте обстеження, щоб вчасно виявити зміни органів-мішеней.
Інформація в цій статті має загальноосвітній характер і не замінює консультації лікаря. Діагноз, вибір препаратів і їхні дози визначає виключно фахівець з огляду на ваші показники, супутні захворювання та результати обстежень.
