Характеристика пульсу за шістьма показниками: як і де його досліджують

Пульс — це коливання стінок артерій, зумовлені скороченнями серця. У медичній практиці це поняття ширше: до нього відносять усі зміни в судинах серцево-судинної системи, пов’язані з роботою серця. Кожна характеристика пульсу окремо вказує на норму або відхилення в діяльності серцевого м’яза, а разом вони дають лікарю значно більше інформації, ніж простий підрахунок ударів.

Шість головних характеристик пульсу

Коливання серця описують шістьма основними показниками, за якими оцінюють роботу серцевих м’язів. Це ритмічність і частота ударів, сила ударів та напруга, а також форма коливань. Рівень артеріального тиску теж певною мірою відображається у властивостях пульсу. Саме тому за характером серцебиття фахівець може запідозрити захворювання, на яке страждає пацієнт.

Ритм

Серцевим ритмом називають циклічне чергування ударів серцевого м’яза протягом хвилини. Це коливання стінок артерії, які відображають рух крові по судинах під час скорочень серця. З діагностичною метою пульс досліджують на скроні, стегні, під коліном, на задній гомілковій артерії та в інших місцях, де артерії проходять близько до поверхні тіла. У хворих ритмічність ударів часто порушується.

Частота

Частота пульсації — це кількість ударів за хвилину. Її підраховують, натискаючи на артеріальні судини. Показник частоти серцевих скорочень у широкому діапазоні навантажень характеризує швидкість проштовхування крові. Розрізняють два види відхилень частоти:

  • брадикардія — сповільнене серцебиття;
  • тахікардія — прискорене серцебиття.

Інтервал скорочень можна підрахувати тонометром, а не лише пальпацією. Норма частоти залежить від віку людини. Водночас частота змінюється не тільки через вік і патології: при фізичному навантаженні вона також зростає.

Якщо частота пульсу висока, важливо з’ясувати, яким є артеріальний тиск. При низькому тиску застосовують засоби, що знижують швидкість скорочень, — тим способом, який доступний пацієнтові, адже надто часте серцебиття небезпечне.

Величина серцевих ударів

Величину ударів характеризують напруга коливальних рухів і наповнення. Ці показники відображають стан артерій та їхню еластичність. Розрізняють такі відхилення:

  • сильний пульс — коли в аорту викидається велика кількість крові;
  • слабкий пульс — наприклад, при звуженій аорті або стенозі судин;
  • перемежований — коли великі серцебиття чергуються зі слабкими;
  • ниткоподібний — коли коливання майже не промацуються.

Напруга

Цей параметр визначають за силою, яку потрібно прикласти, щоб зупинити кров в артерії. Напруга залежить від рівня систолічного артеріального тиску. Розрізняють два типи відхилень:

  • твердий пульс — спостерігається при високому рівні тиску;
  • м’який пульс — артерія легко перекривається без зусиль.

Наповнення

На цей параметр впливає об’єм крові, що викидається в артерію. Він позначається на силі вібрації судинних стінок. Якщо наповнення при дослідженні нормальне, пульс вважають повним. Якщо наповнення артерій слабке, пульс буде слабко наповненим — наприклад, при великій втраті крові. Під час гіпертонічного кризу серцебиття, навпаки, дуже наповнене.

Форма пульсових коливань

Цей показник залежить від величини перепаду тиску між скороченнями судин. Відхилення від норми бувають кілька:

  • швидкий пульс — виникає, коли зі шлуночків надходить великий об’єм крові, а артерії еластичні; це призводить до зниження діастолічного тиску;
  • повільний пульс — із невеликими перепадами артеріального тиску, наприклад при зменшенні перерізу стінок аорти або дисфункції мітрального клапана;
  • дикротичний пульс — спостерігається при проходженні додаткової хвилі.

Латинський вислів parvus, tardus перекладають як «малий, повільний». Таке наповнення пульсацій характерне для зменшення амплітуди коливань і зниження швидкості. Пульс тардус парвус буває в пацієнтів із вадою мітрального клапана або зі звуженням головної артерії.

Де і як досліджують пульс

На тілі людини місць, де можна дослідити пульсові скорочення, обмежена кількість — і ще менше варіантів доступно в домашніх умовах. Без приладів пульс досліджують лише пальпацією. Знайти й оцінити якість та силу серцебиття можна на:

Де і як досліджують пульс
  • зап’ясті, поблизу променевої кістки;
  • плечових або пахвових артеріях;
  • шиї, де розташована сонна артерія;
  • у паху або підколінній ямці.

Норма частоти пульсових коливань

Норма ударів серця залежить від віку. У новонародженої дитини кількість биттів становить близько 110 за хвилину. У п’ятирічному віці норма коливається близько 86, а для 60 років серцебиття тримаються приблизно в межах 65 за хвилину.

Норма частоти пульсових коливань
Вік Орієнтовна частота пульсу, ударів за хвилину
Новонароджені близько 110
5 років близько 86
60 років близько 65

Ці значення — орієнтир, а не діагноз. Відхилення оцінюють разом з іншими характеристиками пульсу, самопочуттям і показниками тиску.

Венозний пульс

Венозний пульс — це биття в яремних венах, у ямці на шиї та в кількох інших місцях, розташованих близько до серця. На дрібних венах його виміряти неможливо.

Властивості венозного пульсу, як і артеріального, описують частотою, ритмом та іншими параметрами. Дослідження вен проводять, щоб визначити характер пульсової хвилі й оцінити венозний тиск. Найпростіше досліджувати праву внутрішню яремну вену. Вимірюють венозний пульс так:

  1. людину кладуть на ліжко під кутом 30 градусів;
  2. м’язи шиї мають бути розслаблені;
  3. шию розташовують так, щоб світло падало по дотичній до шкіри;
  4. руку прикладають до вен на шиї.

Щоб порівняти фази венозного й серцевого циклів і не сплутати їх, пальпують ліву вену.

Флебографія та її діагностичне значення

Один з основних методів дослідження венозного пульсу — флебографія. Це спосіб реєстрації серцевих коливань, пов’язаних із наповненням великих вен, які розташовані недалеко від серця. Запис має форму флебограми.

Найчастіше прилад закріплюють біля яремних вен: там пульс виражений чіткіше і його можна промацати пальцями.

Флебограма оцінює якість пульсу, що характеризує стан судинної стінки вен, дає змогу встановити форму й довжину кров’яних хвиль, судити про роботу та тиск правих відділів серця. При патології графічне зображення окремих хвиль змінюється: вони збільшуються, зменшуються, а часом навіть зникають. Наприклад, при утрудненому відтоку крові з правого передсердя сила скорочень зростає.

Капілярний пульс

Капілярний пульс — це почервоніння краю нігтьової пластини при натисканні на неї. Подібну дію можна провести спеціальним склом на губах або лобі пацієнта. При нормальному капілярному ритмі в зоні натискання, на межі плями, видно ритмічні почервоніння й збліднення, які з’являються в такт скороченням серця. Ці прояви на шкірі вперше описав Квінке. Наявність такого ритму характерна для недостатності клапанів аорти. Чим вищий ступінь недостатності, тим вираженіша капілярна пульсація.

Натискання на край нігтьової пластини для перевірки капілярного пульсу

Розрізняють прекапілярний пульс і істинний. Істинний — це пульсація капілярів. Його легко виявити: помітне пульсуюче почервоніння нігтя на кінці нігтьової пластини в молодих пацієнтів після перебування на сонці, у лазні тощо. Така пульсація часто свідчить про тиреотоксикоз або дефіцит кровотоку в артеріях чи венах.

Прекапілярна пульсація (Квінке) характерна для судин, більших за капіляри, і проявляється при пульсації артеріол. Її можна побачити на нігтьовому ложі навіть без натискання, а також на губах або лобі. Спостерігають її при аортальній дисфункції в систолу, коли ударний об’єм великий, а хвиля потужна і доходить до артеріол.

Методика виявлення

Капілярну пульсацію визначають натисканням на нігтьову пластину пацієнта — методи натискання описані вище. Тест на наявність таких серцебиттів проводять у разі підозри на патології кровоносної системи.

Частота капілярного пульсу

Характеристик капілярного пульсу в нормі не буває. Якщо кровоносна система здорова, таку пульсацію неможливо побачити неозброєним оком.

Що дає комплексна оцінка

Жодна характеристика пульсу не має сенсу сама по собі. Слабке наповнення при високій частоті, тверда стінка артерії при звичайному ритмі, ниткоподібні коливання після втрати крові — кожна комбінація підказує лікарю різний напрямок пошуку. Пальпація на кількох точках дає змогу порівняти пульс на різних артеріях і помітити асиметрію. Венозний і капілярний пульс додають інформацію про тиск у правих відділах серця та про стан клапанів аорти.

Водночас усі ці методи — орієнтири для фахівця, а не привід ставити собі діагноз. Наведені норми частоти за віком усереднені, а відхилення в межах норми трапляються навіть у здорових людей після навантаження, спеки чи хвилювання. Якщо пульс тривало виходить за звичні для вас межі, супроводжується слабкістю, задишкою, болем у грудях або запамороченням, потрібна консультація лікаря, а не самостійне тлумачення окремих показників.

Pagan.com.ua