Кедрова живиця — це смола, яку хвойне дерево виділяє на місці пошкодження кори. Для самого дерева це захисний механізм: смола закриває рану, не дає проникнути грибкам і комахам, а згодом затягує пошкоджену ділянку. Для людини це липка речовина з насиченим хвойним ароматом, яку століттями використовують у народній медицині та косметології. Наукова назва цієї смоли — терпентин.
Що таке кедрова живиця і як її отримують
Розрізняють три види кедрової живиці: неочищена, очищена і підсочка. Для лікування здебільшого використовують очищену від сміття смолу, адже саме вона придатна для приготування мазей і бальзамів.
Народні цілителі збирають живицю, яку дерево виділило природним шляхом, вручну. Це трудомісткий процес: смоли на одному дереві небагато, і зібрати її без шкоди для рослини складно. Для масштабного виробництва смолу добувають штучно — методом підсочки, роблячи надрізи на корі та обробляючи їх хімічними речовинами на основі сірчаної кислоти й хлорного вапна. Такий спосіб виключає використання живиці в медицині.
Підсочки на кедрах зазвичай роблять на п’ять років. Основну кількість живиці добувають з травня по вересень — приблизно від 1,5 до 2,5 кг з одного дерева. Варто розуміти ціну такого видобутку: метод підсочування у більшості випадків призводить до загибелі дерева.
Промислова переробка живиці полягає у видаленні води й сміття та відгонці з парою летких монотерпенових вуглеводнів, одночасно сплавляючи тверді смоляні кислоти. На виході отримують скипидар і каніфоль.
Цікава властивість смоли: з «рани» дерева вона виступає рідкою, але вже за кілька діб твердне майже до стану каменю. При цьому вона розчиняється в будь-якій олії. Коли дерево гине, смола твердне остаточно й утворює бурштин.
Хімічний склад кедрової живиці
Склад речовин у живиці залежить від ареалу зростання дерева. Найчастіше до нього входять:
- дітерпенові (смоляні) кислоти — ламбертіанова, левопімарова, пимарова, палюстрова, абієтинова, дегідроабієтинова;
- монотерпенові вуглеводні — α- і β-пінени, карен, камфен, β-фелландрен, лімонен;
- сескві- і дітерпенові вуглеводні та їхні похідні;
- вищі жирні кислоти — пальмітинова, лауринова, олеїнова, пальмітоолеїнова, стеаринова;
- складні смоляні ефіри;
- вітаміни C і D, а також янтарна кислота.
Важливий нюанс, який часто оминають у популярних описах: терпен, що утворює смолу, не розщеплюється ні в природі, ні в організмі людини. Потрапляючи до шлунково-кишкового тракту, він подразнює стінки кишечника, може спричинити здуття, діарею та інші неприємні реакції. Саме тому офіційна медицина визнає переважно зовнішнє застосування живиці.
Корисні властивості: чотири ключові ефекти
Народна медицина приписує кедровій живиці здатність впливати на величезну кількість захворювань і використовує її в різних формах, зокрема всередину. Офіційна медицина визнає передусім зовнішнє застосування — у вигляді аплікацій, компресів, мазей і розтирань. Виділяють чотири основні властивості, що мають практичне значення:

- Зігрівальна. Терпени подразнюють нервові закінчення й викликають приплив крові до місця нанесення, не дратуючи при цьому шкіру. Разом із кров’ю до ураженої ділянки надходять лімфоцити, які протидіють патогенній мікрофлорі, що сприяє загоєнню.
- Обволікаюча. На поверхні ураженої тканини утворюється смолиста плівка, яка захищає від подальшого поширення інфекції, особливо грибкової та вірусної, а також від тактильного контакту й зовнішніх подразників.
- Антисептична. Завдяки в’язкості плівка перешкоджає проникненню й діяльності збудників вірусів і грибків, тобто працює як антибактеріальний засіб.
- Регенеративна. Рани затягуються швидше — навіть із рваними краями та гнійними процесами.
Форми застосування в народній медицині
У народній практиці використовують дві основні форми: мазь (медичний солідол і живиця) та бальзам (кедрове масло і живиця).

Кедровий, або терпеновий, бальзам — сильний засіб. Його застосовують і для профілактики, і як повноцінне лікування конкретного захворювання. Концентрований продукт використовують зовнішньо, а 5 % бальзам — для приймання всередину.
Якщо приймати терпеновий бальзам усередину, народні цілителі радять робити це зранку або вдень: існує думка, що саме в ранкові та денні години він дає найпомітніший результат. Деякі цілителі рекомендують жувальні коржі з кедрової живиці — вони нібито зміцнюють ясна й знезаражують ротову порожнину.
Завдяки хімічному складу та переліченим властивостям живицею в народній медицині лікують:
- респіраторні та інші захворювання ЛОР-органів;
- шкірні висипання алергічного й механічного характеру;
- порушення роботи печінки;
- стоматологічні проблеми;
- захворювання суглобів;
- проблеми із сечовидільною системою;
- порушення лімфатичної системи та кровотворення;
- неврози, депресії, стреси, безсоння.
Захворювання органів дихання
При ГРЗ, ГРВІ та застудах засіб із живиці може полегшити окремі симптоми: кашель, нежить, біль у горлі. Він також очищає слизові від мікробів, алергенів, токсичних подразників і грибків.
При ангіні марлеву тканину змочують у бальзамі з кедрової живиці й змащують мигдалики. Додатково рекомендують приймати всередину по 4–5 крапель. Процедуру проводять 3–4 рази на день.
При ГРЗ терпенову мазь наносять на ділянки носа, шиї та чола, розтирають груди, спину й ноги. У ніс закапують по 2–3 краплі 5 % розчину, змішаного з будь-якою олією, — чотири рази на добу.
При отиті вату просочують терпеновим бальзамом і вставляють у вухо на ніч. Застосовують до повного зникнення симптомів.
Засіб із живиці при туберкульозі готують так: 100 г живичного бальзаму змішують із 2 столовими ложками борсукового жиру й приймають по 1 чайній ложці 1–3 рази на день. Ефективність такого лікування традиційною медициною не доведена.
Хвороби серцево-судинної системи
У багатьох інструкціях до застосування живиці згадують серцево-судинні захворювання. До таких рекомендацій варто ставитися з особливою обережністю: терпенова основа кедрової живиці підвищує артеріальний тиск, а не знижує його, відповідно, прискорює серцевий ритм.
Водночас живиця, за народними уявленнями, очищає судини від холестеринових бляшок, що знижує ризик розвитку інфаркту та інсульту. Для цього радять капати на ложку меду по 3–5 крапель засобу й приймати зранку за 10–15 хвилин до їжі. Курс розрахований на пів року. При будь-яких проблемах із серцево-судинною системою перед прийманням терпенового бальзаму обов’язково потрібна консультація лікаря.
Захворювання шлунково-кишкового тракту
Доведеною є ефективність лікування кедровим бальзамом або терпеновою маззю при геморої, тріщинах анального отвору та інших недугах товстої кишки — завдяки зовнішньому застосуванню, адже засіб створює захисну смолисту плівку.
Що ж до лікування самого ШКТ, тут засіб буде малоефективним через нездатність розщеплюватися. Народні цілителі наполягають на протилежному, стверджуючи, що живиця позбавляє від колітів, гастритів, ентероколітів і навіть гепатитів. Схема приймання така: перші 5 днів — по 5 крапель зранку за 15 хвилин до їжі. Якщо негативних реакцій немає, дозу збільшують до 10 крапель тричі на добу. Курс — місяць.
Для очищення кишечника й відновлення мікрофлори радять курс мікроклізм із засобом у пропорції 1:3 з кедровою олією. Олія сприятливо впливає на травну систему, обволікаючи її органи захисною плівкою.
Проблеми зі шкірою
При шкірних захворюваннях зовнішнє застосування кедрової живиці та кедрової олії справді ефективне, адже живиця — визнаний антисептик. Вона усуває прищі різної етіології, імпетиго, герпес, екзему, лишаї. Як ранозагоювальний засіб допомагає при ранах, опіках і пролежнях.
Для лікування мокрої екземи терпенову мазь використовують зранку та ввечері. Якщо через 15 днів поліпшення немає, 5 % бальзам приймають усередину тричі по 5–8 крапель.
При опіках та обмороженні марлевий компрес просочують живицею й прикладають до пошкодженої ділянки шкіри, змінюючи компрес раз на 3 години. Інший спосіб — акуратно нанести живицю на ушкоджену поверхню без покривного компресу. Можна змащувати опіки та обмороження кедровою олією.
При псоріазі живичною олією змащують уражені зони й приймають живицю всередину тричі на добу по 10 крапель.
Пролежні та трофічні виразки лікують аплікаціями: марлеві смужки змочують у засобі й накладають на рани. Бальзам усередину рекомендують по 5–10 крапель тричі на день.
При відкритих ранах, що погано загоюються, мазь із кедрової живиці наносять товстим шаром і повторюють процедуру до повного загоєння; накривати рану не потрібно.
Щоб позбутися лишаю або грибка, роблять примочки: ватний тампон або марлеву тканину змочують у бальзамі й прикладають на пів години до ушкодженої ділянки шкіри. Такі процедури проводять тричі на добу протягом тижня. У цих випадках не менш ефективною є й кедрова олія як окремий засіб.
При герпесі лікування дає користь, поки герпетичний міхур ще не вийшов назовні. У цьому випадку ватний тампон, змочений у терпеновому бальзамі, прикладають до губи, де відчувається ущільнення або пульсація, і тримають пів години.
Компреси з терпенового бальзаму запобігають розвитку фурункулів і карбункулів. При перших симптомах бинт змочують, прикладають на уражене місце й перев’язують, тримаючи компрес 1–2 доби.
Суху екзему лікують маззю з живиці та медичного солідолу: беруть бальзам кедрової живиці й медичний солідол у відповідному співвідношенні.
Протипоказання та побічні реакції
Попри широкий перелік народних рекомендацій, кедрова живиця — не універсальний засіб, і безпечним для всіх її назвати не можна. Кілька моментів варто тримати в голові перед першим застосуванням.

Терпен не розщеплюється в організмі, тому приймання живиці всередину часто викликає подразнення стінок кишечника, здуття й діарею. Людям із захворюваннями ШКТ, печінки та нирок варто особливо обережно ставитися до таких схем, а краще — не починати їх без лікаря.
Терпенова основа підвищує артеріальний тиск і прискорює серцевий ритм. Людям із гіпертонією, аритмією та іншими серцево-судинними діагнозами приймати бальзам усередину не рекомендується без консультації з кардіологом.
Можлива й алергічна реакція на хвойні смоли — почервоніння, свербіж, печіння, набряк. Перед першим нанесенням мазі чи бальзаму варто перевірити реакцію шкіри на невеликій ділянці, а в разі сильного подразнення — припинити застосування.
Окремо варто підкреслити: ефективність живиці при туберкульозі, гепатитах, колітах та інших внутрішніх захворюваннях традиційною медициною не доведена. Народний досвід і науково підтверджені властивості — не те саме, і плутати їх небезпечно.
Як відрізнити якісну живицю
На ринку трапляється як зібрана вручну смола, так і продукт промислової підсочки, оброблений хімічними речовинами. Для лікувальних цілей придатна лише очищена живиця без домішок. Характерні ознаки якісного продукту — насичений хвойний аромат, здатність розчинятися в олії та відсутність сторонніх включень.
Пам’ятайте: скипидар і каніфоль, отримані під час промислової переробки, — це технічні продукти, а не лікарські засоби. Використовувати їх для лікування не можна.
Що варто запам’ятати
Кедрова живиця — цікава природна речовина з вираженими зігрівальними, обволікаючими, антисептичними й регенеративними властивостями. Найнадійніше вона працює при зовнішньому застосуванні: мазі, компреси, аплікації, розтирання. Приймання всередину — це сфера народної медицини, де багато тверджень залишається без наукового підтвердження, а ризик побічних реакцій цілком реальний. Якщо ви маєте хронічні захворювання, приймаєте ліки або вагітні, — порадьтеся з лікарем, перш ніж експериментувати з живицею.











