Звіробій — рослина, яку однаково активно використовують і офіційна фармакологія, і народна медицина. З нього роблять чай, відвар, настій, спиртову настоянку та олію, і кожна з цих форм має власні показання й обмеження. Користь звіробою проявляється лише за умови правильного дозування та коректної технології приготування. Варто розібратися, у чому саме полягає його цілюща сила і чому безконтрольне вживання може завдати шкоди.
Що являє собою звіробій продірявлений
У лікувальних цілях використовують саме звіробій продірявлений — багаторічну трав’янисту рослину з овальним листям і жовтими щитоподібними суцвіттями. Це та сама трава, яку в народі називають «травою від дев’яноста дев’яти хвороб»: перелік недуг, для яких її застосовують, справді вражає.
Цілющі властивості звіробою зумовлені його хімічним складом:
- дубильні речовини (до 12%);
- флавоноїди — рутин, гіперозид, кверцитрин, мірицетин, лейкоантоціани;
- барвники — гіперицин, псевдогиперицин та інші;
- аскорбінова кислота;
- нікотинова кислота.
Саме гіперицин відповідає за характерний червоний колір олії звіробою та за підвищену чутливість шкіри до сонячного світла, про яку варто пам’ятати всім, хто лікується цією рослиною.
Лікувальні властивості звіробою
У трави звіробою виявлено низку цілющих характеристик, що дозволяють застосовувати її в лікувальних цілях. До фармакологічних дій рослини належать:
- стимулювальна секреторна дія — посилення виділення травних соків і жовчі;
- тонізувальна дія на судини кровоносної системи;
- загальнозміцнювальна дія;
- протизапальний і антибактеріальний ефект;
- регенерувальна дія на шкіру та слизові оболонки;
- седативний вплив на нервову систему.
Завдяки такому поєднанню ефектів звіробій застосовують і всередину, і зовнішньо — від полоскань горла до компресів на уражену шкіру.
Показання до застосування звіробою
Траву звіробою у вигляді відвару, чаю, настою чи олії застосовують при таких станах і захворюваннях:
- дискінезія жовчовивідних шляхів;
- жовчнокам’яна хвороба;
- метеоризм і диспепсія;
- ниркова недостатність та знижена фільтраційна здатність нирок;
- депігментація шкіри при вітиліго;
- фарингіт, ларингіт;
- неврози та безсоння;
- опіки й мокнуті рани;
- стоматит і гінгівіт (для полоскань);
- гіперацидний гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
- ерозія шийки матки;
- ревматоїдний артрит;
- дерматит, екзема, висипання при нейродерміті;
- вугровий висип і себорея;
- порізи, подряпини, удари, укуси комах і домашніх тварин;
- запалення лімфатичних вузлів.
Зверніть увагу: наведений перелік описує традиційні показання до застосування, а не заміну лікарської діагностики. Рішення про лікування звіробоєм варто узгоджувати з медиком, особливо якщо ви вже приймаєте інші препарати.
Користь звіробою для чоловіків і жінок
Рослина по-різному впливає на чоловічий і жіночий організм, тому її часто розглядають окремо за статтю.
Звіробій для чоловіків
- позитивний вплив на потенцію;
- стимуляція еректильної функції;
- регуляція активності залоз внутрішньої секреції;
- застосування при простатиті.
Звіробій для жінок
- зняття запалення органів репродуктивної системи та органів малого таза;
- природна стимуляція менструального циклу;
- полегшення болісних симптомів під час ПМС.
Обидва переліки стосуються насамперед народних способів застосування, тому самолікування тут особливо ризиковане: безконтрольна стимуляція гормонально залежних процесів може зашкодити.
Рецепти народної медицини зі звіробоєм
У нетрадиційній медицині звіробій використовують навіть активніше, ніж в офіційній. Найчастіше його готують у вигляді чаю, відвару, настою, спиртової настоянки та олії. Особливо добре трава «працює» в поєднанні з іншими рослинами.
Чай із звіробою
Багато хто не уявляє дня без чашки гарячого чаю, але іноді медики радять обмежити надмірне споживання чорного й навіть зеленого чаю. У такому разі заміною може стати чай із звіробою. Готується він приблизно так само: у заварювальний чайник кладуть чайну ложку сухої трави звіробою й заливають окропом. Коли рідина трохи охолоне, до неї додають мед, трохи лимонного соку або сушену суницю.
Такий напій стане добрим засобом для профілактики застуди й зміцнення імунітету. Пити його можна щодня, але не перевищуйте норму у дві склянки. Робіть перерви, а якщо з’являться незрозумілі симптоми — припиніть курс лікування звіробоєм і негайно порадьтеся з медиком.
Відвар звіробою
Приготування відвару мало чим відрізняється від приготування настою. Засипте 30 г сухої трави рослини в емальовану каструлю й залийте 200 мл окропу. Каструлю тримають на водяній бані на повільному вогні півгодини, стежачи, щоб рідина не закипала.
Засіб на основі звіробою можна використовувати й у косметичних цілях: для вмивання, протирання шкіри як лосьйон, для ополіскування волосся. Конкретні рекомендації щодо того, як приймати відвар звіробою в лікувальних цілях, краще отримати у лікаря.
Настій звіробою
Щоб приготувати міцний лікувальний настій, візьміть дві столові ложки свіжої подрібненої рослини або 10 г сухої фітосировини й залийте окропом (один гранований стакан). Засіб настоюють під кришкою до трьох годин.
Готовий настій п’ють по 15 мл тричі на день до їди. Це хороший стимулювальний засіб для травлення й усунення спастичного синдрому гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту. Настоєм звіробою можна полоскати рот при стоматиті та гінгівіті, а також застосовувати його зовнішньо, накладаючи змочені компреси на уражені ділянки шкіри.
Не менш ефективний настій звіробою в поєднанні з ромашкою: такий фітозбір допомагає при сильних болях у шлунку, причому ромашка чинить обволікаючу дію на слизову оболонку органа.
Спиртова настоянка звіробою
Спиртові настоянки в народній медицині застосовують досить широко, попри вміст алкоголю. Настоянка на звіробої готується так: траву наполягають на спирті або горілці у пропорціях 1:10 або 1:7. 100 г трави засипають у бутель і заливають спиртовмісною рідиною. Наполягати засіб потрібно в темному місці не менше 14 днів.
Вживають настоянку, розбавляючи водою: одна чайна ложка настою на п’ять столових ложок води. Чисту спиртову настоянку звіробою використовують для розтирань і зігрівальних компресів при болях у м’язах або суглобах.
Олія звіробою: застосування та виготовлення
Олія, отримана з трави звіробою, використовується і зовнішньо, і всередину. Для косметології підходить зовнішнє застосування, у медичних цілях рекомендують приймати олію звіробою всередину.
Загальні показання до застосування олії звіробою:
- гіперацидний гастрит;
- виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;
- ерозія шийки матки;
- ревматоїдний артрит.
Рецепти для зовнішнього застосування
У косметології олію звіробою застосовують для догляду за шкірою та волоссям:
- розведіть дві столові ложки зеленої глини у воді до стану пасти, капніть туди трохи олії звіробою, нанесіть на обличчя тонким шаром на 20 хвилин. Після цього вмийтеся теплою водою й нанесіть зволожувальний крем. Засіб зі звіробоєм допомагає зняти запалення при проблемній шкірі;
- для зрілої шкіри підійде така маска: 20 г сухої трави звіробою змішують у рівній пропорції з квітками ромашки аптечної й перетирають у ступці. До суміші додають 20 г жирної сметани й ложку олії звіробою. Склад наносять на 10 хвилин, а потім вмивають обличчя;
- втирайте чисту нерозведену олію звіробою в пасма мокрого волосся та шкіру голови. Для кращого ефекту можна додати трохи мигдалевої або реп’яхової олії. Загорніть голову рушником і тримайте склад не менше двох годин. Маска зі звіробоєм живить ослаблене й ламке волосся.
Олія звіробою всередину
Завдяки регенерувальним і антибактеріальним властивостям олію звіробою застосовують і всередину:
- одну чайну ложку олії приймають перорально двічі на день для лікування виразки шлунка, при ерозивному гастриті та дистрофічних змінах у дванадцятипалій кишці. Стандартний курс — 21 день;
- при гіперацидному гастриті, що супроводжується підвищеною кислотністю шлункового соку, олію звіробою вживають по столовій ложці за 60 хвилин до їди три-чотири рази на день. Лікування триває 20 днів, потім роблять перерву на 10 днів і знову відновлюють;
- при тривалому безсонні рослина чинить потужний седативний ефект. Олію звіробою п’ють по чайній ложці двічі на день, останній прийом — за годину до сну. Курс тривалий, до 14 днів, повторюють раз на квартал.
Зовнішнє використання олії звіробою не обмежується пов’язками й компресами. Засіб допомагає при шкірних захворюваннях різної етіології, травмах і ударах. Серед станів, при яких застосовують олію звіробою:
- порізи й подряпини;
- укуси комах і домашніх тварин;
- дерматит, екзема, висипання при нейродерміті;
- алопеція (облисіння), виснажений волосяний покрив;
- запалення лімфатичних вузлів;
- вугровий висип і себорея.
Перед тим як приймати олію звіробою всередину, ознайомтеся з інструкцією та з’ясуйте, чи немає у вас протипоказань. Якщо лікар рекомендує, олію вживають у таких цілях:
- для зняття спазмів гладкої мускулатури органів шлунково-кишкового тракту;
- при шлункових і печінкових кольках;
- для посилення периферичного кровообігу;
- для активізації фільтраційної функції нирок;
- для посилення сечовиділення;
- для лікування інфекцій бактеріального походження у сечостатевих шляхах;
- для полегшення стану при геморої;
- при стоматиті та гінгівіті (для полоскань ротової порожнини).
Як приготувати олію звіробою вдома
Виготовити олію звіробою (з квітів або трави) в домашніх умовах можна кількома способами.
Перший спосіб: 20 г свіжих суцвіть рослини дрібно нарізати й засипати в прозору пляшку. Залийте сировину оливковою олією (200 мл). Олія настоюється 40–50 днів у темному місці. Потім її проціджують: підійде марля, кавовий фільтр або спеціальний фільтрувальний папір.
Другий спосіб: 50 г подрібненого свіжого листя і квітів звіробою заливають мигдалевою олією у пропорції 1:4. Як основу можна використовувати олію соняшнику або льону. Маса настоюється 21 день, потім її віджимають і фільтрують. Зберігають у темному прохолодному місці, але не в холодильній камері.
Народні рецепти на основі звіробою
При застої жовчі
Якщо в жовчному міхурі та його протоках виявлено застійні явища, що порушують функцію печінки, потрібно стимулювати виділення жовчі. Для цього добре підходить настій звіробою: 20 г сухої трави варять на водяній бані півгодини (об’єм води — 200 мл), охолоджують під кришкою й проціджують.
Режим прийому: зранку натщесерце випити половину склянки, залишаючись у лежачому положенні. Протягом дня пити по дві столові ложки настою після їди (до п’яти разів). Курс лікування — сім днів.
При лікуванні алкоголізму
Допомогти викликати відразу до алкоголю може міцний відвар трави звіробою. Чотири столові ложки сухої подрібненої рослини заливають 400 мл окропу. Засіб варять на водяній бані 30–40 хвилин. Після охолодження й проціджування відвар готовий до вживання.
Протипоказання та побічні ефекти звіробою
Попри широкий спектр застосування, звіробій належить до рослин, які вимагають обережності. Найважливіше обмеження пов’язане з гіперицином: він підвищує чутливість шкіри до ультрафіолету, тому під час курсу лікування варто уникати тривалого перебування на сонці та відвідування солярію.
Серед інших причин відмовитися від самолікування звіробоєм:
- вагітність і період годування груддю;
- дитячий вік;
- підвищена чутливість до компонентів рослини;
- тяжкі захворювання печінки та нирок;
- одночасний прийом лікарських препаратів без узгодження з лікарем.
Звіробій здатен впливати на дію низки медикаментів, змінюючи швидкість їхнього розщеплення в організмі. Тому якщо ви приймаєте будь-які ліки на постійній основі, перед курсом звіробою обов’язково порадьтеся з лікарем. За появи незрозумілих симптомів припиніть лікування й зверніться по медичну допомогу.
Коротко про головне
Звіробій продірявлений — рослина з доведеним фармакологічним потенціалом: вона стимулює секрецію, тонізує судини, чинить протизапальну, антибактеріальну й регенерувальну дію. З неї готують чай, відвар, настій, спиртову настоянку та олію — кожна форма має власні пропорції й спосіб застосування. Водночас звіробій не є безпечною травою «про всяк випадок»: він підвищує чутливість до сонця, має протипоказання й може взаємодіяти з ліками. Дотримання дозування, коректна технологія приготування та консультація з медиком — саме ті умови, за яких користь звіробою справді переважує ризики.
