Амарант, або щириця, досі залишається для багатьох незвичним продуктом, хоча просо, сорго, кукурудза й жито давно зайняли своє місце в дієтичній кухні. Шкода, бо щириця — рослина з надзвичайно широким спектром застосування: від кулінарії до домашніх лікувальних засобів і косметичних процедур. Нижче — детальний розбір складу, корисних властивостей, конкретних рецептів і застережень.
Хімічний склад і харчова цінність
Поживність амаранту залежить від того, яку саме частину рослини брати за основу. Найчастіше розглядають насіння — саме воно визначає більшість показників. На 100 г насіння припадає:
| Показник | Кількість на 100 г | Частка добової норми |
|---|---|---|
| Вуглеводи | 58,5 г | 20% |
| Клітковина | 6,7 г | 34% |
| Протеїни | 13,5 г | 23% |
| Холестерин | 0 мг | 0% |
| Калорійність | 371 ккал | — |
Це високопоживний продукт, який здавна рекомендують при крайньому виснаженні організму. Відсутність холестерину та щільна структура зерна роблять його цінним доповненням до раціону людей, які відновлюються після тривалих захворювань або обмежень у харчуванні.
Корисні властивості амаранту
Цілющими властивостями наділені всі частини рослини — і наземна частина з листям, і насіння. У народній традиції щириці приписують кілька ключових ефектів:
- гепатопротекторний — підтримує відновлення клітин печінки;
- антигепатотоксичний;
- антигіперліпідемічний — знижує рівень холестерину в крові;
- антигіпопроліферативний — допомагає в боротьбі з анемією.
Що містить листя
Лікувальні властивості листя амаранту пояснюються його хімічним складом. Тут є аскорбінова кислота, поліфеноли (флавоноїди, кверцетин, трефолин, рутин), амінокислоти — цистин, низатидин, фенілаланін, валін, триптофан, треонін, метіонін, лізин, ізолейцин, лейцин, аргінін, а також мікроелементи: залізо, нікель, барій, бор та інші.
За вмістом білка листя щириці випереджає рис і пшеницю приблизно на 30%. Фолієвої кислоти в них теж чимало, а вона незамінна для організму. У деяких народів амарантове листя використовували як в’яжучий і кровоспинний засіб.
Чим цінне насіння
Насіння не менш корисне. Залежно від виду рослини в ньому містяться рослинні олії (6–9%), поліненасичені кислоти й біологічно активні компоненти, вітаміни A, B, C, E, P, мікро- та макроелементи, а також тригліцериди (75–85%).
Насіння має високу поживну цінність і слугує сировиною для борошна, крохмалю, висівок та олії. Окремо варто згадати пророщені зерна: антиоксидантів у них приблизно в п’ять разів більше, ніж у непророщених.
Застосування амаранту в народній медицині
Щириця входить до народних рецептів не перше століття. Широкий спектр її властивостей дозволяє застосовувати рослину при захворюваннях різного походження, зокрема:
- шкірні проблеми — псоріаз, нейродерміт, алергічні реакції, висип, діатез, дерматит, грибкові інфекції, пролежні, опіки, келоїдні рубці та шрами;
- захворювання жіночих репродуктивних органів — ендометріоз, ерозія шийки матки;
- дисфункції сечостатевої системи — енурез, цистит тощо;
- проблеми шлунково-кишкового тракту — коліт, гастрит, біль у шлунку невстановленого характеру;
- захворювання серцево-судинної системи.
Форми застосування теж різноманітні: настої зі свіжої зелені, настої та відвари із сушеного листя, настоянки на насінні, ефірна олія, пророщене насіння, відвар із кореневища.
Настої зі свіжого листя добре пити при порушеннях роботи печінки та нирок. Зелений сік щириці заспокоює подразнення слизової й знімає спазм гладкої мускулатури органів шлунково-кишкового тракту, полегшує біль у ротовій порожнині при стоматиті.
Відвари та настої із сушеної сировини й насіння використовують для профілактики грипу та ГРВІ. Насіння або ефірну олію (останній варіант кращий) додають у лікувальні ванни, призначені для регенерації пошкодженої шкіри. Відвари з коріння застосовують як протипаразитарний засіб — зокрема, при дракункульозі (гельмінтозі з групи нематодозів).
При застуді
Високу температуру й запальні процеси в ротовій порожнині та трахеї, спричинені застудою, ангіною чи тонзилітом, можна полегшити соком амаранту. Візьміть свіжовичавлений сік із листя, розведіть водою у співвідношенні 1:5 і полощіть рот і горло протягом 3–5 хвилин. Повторюйте процедуру тричі на день, доки не зникнуть симптоми.
Коли хвороба триває довго й важко, організм неминуче слабшає. Для відновлення сил використовують спиртову настоянку амаранту. Беруть сушене листя й квітучі пагони щириці, заливають 40%-ним спиртом у пропорції 1:3 (горілка до сировини). Настій має відстоятися 15 днів. Приймають по чайній ложці, розведеній у воді, до трьох разів на день.
Настоянку готують і на насінні. 20 г насіння та 100 г сухого листя щириці перемішують і заливають звичайною горілкою без добавок і ароматизаторів. Засіб настоюється 7–10 днів. Додавайте по 10 крапель у чай, каву або просту воду. Дітям спиртові настоянки не дають.
При лікуванні сечостатевої системи
Запалення органів сечовидільної системи часто стійкі до деяких медикаментів, тому для посилення ефекту терапії іноді призначають трав’яні засоби. Один із найбільш дієвих — відвар із сушених суцвіть і листя амаранту:
- 50 г сухої сировини залийте літром води й доведіть до кипіння.
- Варіть на повільному вогні близько 10 хвилин.
- Залиште рідину під кришкою на 1–1,5 години.
- Процідіть через марлю і перелийте в чистий посуд.
Пити відвар із щириці треба теплим, по пів склянки тричі на день до їди. Курс лікування — від 7 днів.
Якщо мета — усунути запалення в уретрі (у чоловіків і жінок), технологія трохи змінюється:
- Візьміть приблизно 20 г сушених квіток і листя щириці та подрібніть у ступці.
- Залийте суміш гарячою (не окропом!) водою об’ємом 1000 мл.
- Настоюйте півгодини, остудіть і процідіть, щоб у настій не потрапила макуха.
Приймають за тією ж схемою, що описана вище.
При циститі та пієлонефриті (гострому й хронічному) замість чорного чи зеленого чаю краще пити амарантовий:
- 30 г сушеної сировини (листя, суцвіття) засипте в заварювальний чайник.
- Залийте гарячою водою (температура — до +80 °C).
- Настоюйте під кришкою 10 хвилин.
- Пийте, додавши мед або сік лимона.
При хворобах печінки
Амарант має особливий амінокислотний профіль у поєднанні з високою засвоюваністю рослинного білка. Саме тому страви й засоби на основі щириці включають у спеціалізовані дієти для пацієнтів із гострою печінковою недостатністю. Рослина підходить також при печінковій енцефалопатії, цирозі та для усунення наслідків перенесеного гепатиту.
Для настою знадобляться подрібнене листя і квіти амаранту (15–20 г). Закип’ятіть воду й залийте сировину, настоюйте під кришкою 20–30 хвилин. Процідіть через сито й додайте у воду трохи лимонного соку — у настою дуже солодкий присмак, тож підкислення робить його приємнішим. Приймайте по 50 мл протягом двох тижнів, раз на добу перед їдою.
Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту
Щириця діє як ефективний спазмолітик, що прибирає спастичний біль у шлунку. Щоб приготувати знеболювальний засіб, візьміть столову ложку свіжого дрібно нарізаного листя й залийте окропом (200 мл). Напій настоюється під скляною кришкою 40 хвилин. Приймайте по 50 мл перед кожним прийомом їжі, чотири рази на добу. Це прибере біль у шлунково-кишковому тракті або стане профілактикою, яка попередить його появу.
Для профілактики гастриту використовують особливий «коктейль» із соку листя щириці та коров’ячих вершків. Змішайте склянку соку рослини з нежирними вершками в рівній пропорції. Коктейль готується на один день і випивається у три прийоми після їди.
Для профілактики онкологічних захворювань
Зростання кількості онкологічних захворювань серед дорослих турбує і лікарів, і звичайних людей. Ті, хто дбає про власне здоров’я, намагаються всіма силами запобігти загрозі. Для цього рекомендують продукти з антиоксидантними властивостями — і амарант серед них. Зокрема, олію рослини приймають перорально для полегшення болю та стимуляції відновлювальних процесів після виснажливої хіміотерапії. Нею ж зовнішньо обробляють ділянки, що зазнали променевої терапії, та зони з радіологічним опіком.
Але те, що амарант використовують локально при онкологічній терапії, не означає, що він є панацеєю чи ліками. Це лише допоміжний компонент, який можна розглядати як окреме джерело терапевтичного впливу. А от для профілактики, активізації імунітету й загального зміцнення організму щириця справді ефективна.
Для приготування вітамінного коктейлю візьміть свіже листя щириці, пропустіть через блендер і відіжміть сік через марлю. Додайте 2–3 інші види фруктових соків для смаку й пийте курсами по 1–2 тижні з перервою на місяць — для нормалізації метаболізму та підняття тонусу.
Якщо ви добре сприймаєте рослинну їжу, можете вживати з профілактичною метою пасту із зеленого листя амаранту, прокрученого через м’ясорубку, додаючи її до свіжих салатів. Цей метод дієвіший, бо сік зі щириці в шлунку швидше нейтралізується соляною кислотою, ніж щільніша за структурою паста.
Застосування насіння амаранту
Насіння щириці — чудовий спосіб урізноманітнити раціон корисним продуктом. Особливо цінне воно для тих, хто страждає на целіакію і не може вживати вироби з глютеном. Амарантове борошно, крохмаль і висівки дають змогу готувати звичні страви без пшениці.
Корисні властивості насіння амаранту проявляються і в пророщеному вигляді. Проростки додають у салати, каші та смузі — так організм отримує максимум антиоксидантів. Важливо лише дотримуватися чистоти при пророщуванні: промийте зерно, залийте водою, тримайте в теплому місці до появи паростків і щодня змінюйте воду, щоб уникнути закисання.
Застосування в косметології
Амарантова олія — один із найпопулярніших косметичних засобів на основі щириці. Її використовують для догляду за сухою та в’янучою шкірою, додають у маски, креми й засоби для зміцнення волосся. Олія добре всмоктується, пом’якшує шкіру й допомагає відновити її бар’єрні функції.
Для домашніх масок олію змішують із медом, глиною або кисломолочними продуктами. Наносять на очищену шкіру на 15–20 хвилин, змивають теплою водою. Для волосся олію втирають у шкіру голови за годину до миття або додають у бальзам-ополіскувач.
Відвари з листя використовують як засіб для вмивання при схильності до висипів і подразнень. Настій готують із розрахунку 2 столові ложки сушеної сировини на склянку окропу, настоюють 30 хвилин і проціджують.
Застосування в кулінарії
Амарант поєднує в собі якості зернової культури, овоча й олійної рослини. Молоде листя додають у салати, супи та зелені коктейлі. Зерно варять як кашу, додають у запіканки, супи й гарніри. Борошно з амаранту використовують у випічці, часто в суміші з пшеничним або кукурудзяним, бо саме по собі воно не має клейковини й потребує сполучних компонентів.
Популярні також амарантові пластівці — швидкий сніданок, який заливають молоком чи йогуртом. Олія з насіння має горіховий присмак і підходить для заправки салатів, але не для смаження, оскільки погано переносить високі температури.
Протипоказання та застереження
Попри всю користь, амарант має протипоказання, які не варто ігнорувати:
- індивідуальна непереносимість або алергія на рослину;
- загострення захворювань шлунково-кишкового тракту, виразкова хвороба;
- холецистит і жовчнокам’яна хвороба;
- порушення згортання крові, схильність до тромбозів;
- вагітність і період лактації — потрібна консультація лікаря;
- дитячий вік — спиртові настоянки категорично заборонені;
- одночасний прийом лікарських препаратів без узгодження з лікарем.
Олію не варто вживати у великих кількостях — вона калорійна й може спричинити розлад травлення. Перед початком лікування амарантом обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, особливо якщо йдеться про хронічні захворювання. Народні засоби не замінюють призначену терапію, а лише доповнюють її.
