Псоріаз на голові: симптоми, діагностика та лікування

Червоні плями під волоссям, які сверблять і залишають білий наліт на одязі, найчастіше сприймають як звичайну лупу. Люди місяцями купують шампуні з полиць супермаркету, перш ніж зрозуміти: це не лупа. Псоріаз волосистої частини голови — хронічне аутоімунне захворювання шкіри, і воно справді потребує іншого підходу. Повністю позбутися його неможливо, але сучасна медицина вміє гасити загострення, знімати свербіж і подовжувати періоди ремісії на місяці й роки.

Що таке псоріаз на голові

Псоріаз — хронічний запальний дерматит, який уражає шкіру. Через надмірне розмноження лімфоцитів, макрофагів і кератиноцитів, а також утворення нових дрібних капілярів на поверхні епідермісу з’являються червоні, лускуваті, підняті плями — папули з чіткими межами. Зливаючись між собою, вони утворюють бляшки.

Волосиста частина голови нерідко стає першою ділянкою ураження. У більшості випадків хвороба згодом поширюється й на сусідні зони — шкіру рук, шиї, обличчя. Причина проста: епідерміс тут тонкий, а мікротравми виникають регулярно — під час миття, розчісування, укладання.

Історія цього діагнозу сповнена забобонів. У Середні віки псоріатичні бляшки називали «трояндою диявола» й вважали прокляттям, яке передається при контакті. Лікарі не відрізняли псоріаз від прокази чи корости, тому хворих виганяли з товариства й змушували носити білі балахони з дзвіночками. Лише до кінця IX століття вчені з’ясували: псоріаз незаразний, а хворі безпечні для оточення.

Дискомфорт від хвороби не лише косметичний. Папули сверблять, болять, іноді кровоточать, а без належного лікування процес прогресує й захоплює дедалі більші ділянки шкіри.

Причини розвитку псоріазу на голові

Точні причини хвороби до кінця не з’ясовані. Втім, накопичений клінічний досвід дозволяє лікарям виокремлювати групи ризику. Найчастіше схильність простежується у кровних родичів хворого — дітей, братів і сестер. Перші ознаки нерідко з’являються у віці від 15 до 25 років, і без лікування хвороба швидко прогресує.

Водночас псоріаз може розвинутися й у людини з цілком благополучною спадковістю. У такому разі поштовхом стає супутнє аутоімунне захворювання, яке поступово послаблює імунітет.

Серед найпоширеніших чинників, які провокують хворобу:

• вроджена схильність до прискореного синтезу клітин: імунна система сприймає його як чужорідний процес і починає боротьбу, внаслідок чого шкіра травмується й покривається запаленими бляшками;
• ослаблений імунітет, який провокує аутоімунну реакцію;
• спадковий фактор — схильність закладена в ДНК;
• безконтрольне застосування медикаментів, здатне викликати патологію імунної системи;
• сильне травмування шкіри — опіки, дерматити;
• тривалий стрес;
• незбалансоване харчування й пов’язана з ним нестача вітамінів;
• зловживання алкоголем і куріння;
• гормональний дисбаланс;
• захворювання органів шлунково-кишкового тракту, різка зміна клімату та інші чинники.

Лікувати псоріаз саме на голові складніше, ніж на закритих ділянках тіла: шкіра тут постійно зазнає впливу сонячних променів, перепадів температури, розчісування й шампунів. Тому при першій підозрі варто не зволікати з візитом до лікаря.

Види та стадії захворювання

При псоріазі волосистої частини голови порушується процес відновлення клітин верхнього шару епідермісу. На початковій стадії папули блідо-рожеві, з яскраво окресленими межами. Далі вогнище ураження збільшується, з’являються дрібні лусочки, а при їх зіскоблюванні — кров.

Симптоми проявляються по-різному залежно від стадії та виду. Медицині відомо більше чотирьох різновидів захворювання; один із найпоширеніших — пустульозний псоріаз, який перебігає з утворенням гнійничків.

Початковий етап характеризується ураженням невеликих ділянок дрібної висипки на волосистій частині, вкритої тонкою плівкою. Згодом шкіра сильно свербить і лущиться, можуть з’являтися тріщини за вухами, на шиї та незначне випадання волосся. Обтяження хвороби нерідко супроводжується ще одним захворюванням — артритом.

За перебігом розрізняють три стадії:

Псоріаз буває легкої та важкої форми. У дітей симптоми можуть відрізнятися від дорослих: на початковій стадії висип більше нагадує попрілість, тому батьки не поспішають із візитом до дерматолога, а згодом лікувати хворобу стає складніше.

Симптоми псоріазу на голові

Розпізнати хворобу можна за характерною сукупністю ознак. Найчастіше пацієнти скаржаться на:

• сильне або помірне лущення шкіри, що супроводжується сверблячкою;
• виражене запалення шкіри;
• надмірне випадання волосся;
• тріщини й рани, які з’являються при розчісуванні;
• щільні бляшки великого чи дрібного розміру — у цих місцях шкіра потовщується й стає грубою;
• білі лусочки на волоссі, що за виглядом нагадують лупу;
• сильний свербіж, який важко вгамувати.

Постійний свербіж призводить до безсоння й занепокоєння. Псоріаз нерідко викликає нервові розлади, тож пацієнтові буває потрібна супутня допомога психотерапевта.

Діагностика

Частина людей звертається до лікаря вже на пізній стадії, коли лікування потребує більше часу й коштів. Тим часом псоріаз становить значну загрозу для здоров’я: на його тлі розвиваються супутні стани — від легких психічних розладів (депресія, безсоння) до дисфункції печінки та підшлункової залози.

Псоріаз волосистої частини голови діагностує трихолог або дерматолог під час зовнішнього огляду за допомогою дермоскопа. Для підтвердження діагнозу призначають загальний і біохімічний аналіз крові та сечі. В окремих випадках потрібна біопсія тканин — щоб відрізнити псоріаз від інших шкірних висипань, зокрема себореї та екземи.

У крові хворого виявляють активний запальний, аутоімунний і ревматичний процес: підвищені титри, білки, лейкоцити, ШОЕ. Іноді виявляють ендокринні порушення — гормональний дисбаланс, захворювання щитовидної залози, дифузний зоб.

При зіскобі псоріатичних бляшок видно скупчення тілець Рете, потовщення кератиноцитів, гістологічну незрілість тканин, перевищення Т-лімфоцитів, макрофагів і дендритних клітин — саме це зумовлює прискорений синтез клітин.

Після встановлення діагнозу пацієнта скеровують до ендокринолога та імунолога: потрібно визначити причину хвороби й підібрати відповідне лікування.

Принципи лікування псоріазу на голові

Ані сучасна, ані народна медицина не здатні вилікувати псоріаз остаточно — дерматит залишається активним протягом усього життя. Реалістична мета інша: погасити вогнища ураження, зняти запалення, відновити верхній шар епідермісу, згладити поверхню шкіри й прибрати косметичний дефект. Від тривалості ремісії залежить подальший спосіб життя пацієнта.

Успіх можливий лише за комплексного підходу. Впливати на вогнища потрібно і зсередини — медикаментами, вітамінами, імуномодуляторами, і ззовні — мазями, кремами та лікувальними шампунями. У домашніх умовах важливо дотримуватися дієти й позбутися шкідливих звичок.

Місцеві засоби

Найефективнішими при псоріазі вважають засоби на основі саліцилової кислоти. Вона має протизапальну дію, знищує бактерії на поверхні шкіри й сприяє її злущуванню. Такі препарати застосовують і зовнішньо, і внутрішньо. Варто врахувати побічний ефект: якість волосся при цьому страждає, при тривалому застосуванні локони стають ламкими й ослабленими.

Кам’яновугільна смола також широко застосовується при лікуванні псоріазу. Вона сповільнює ріст тканин, що дозволяє відновити природний процес регенерації, а засоби на її основі знімають свербіж і подразнення.

Рецептурні препарати мають сильнодіючі протизапальні та протимікробні властивості. Їх частіше використовують у вигляді ін’єкцій при обширних ураженнях шкірного покриву. Стероїдні медикаменти діють м’якше й ефективніші на початку хвороби.

Медикаменти

Найбільш ефективними в лікуванні псоріазу є антисептичні препарати широкого спектра дії. Вони всмоктуються в кров, локалізують вогнища хвороби, знімають запалення, полегшують подразнення й свербіж.

Хворим призначають препарати таких груп:

• протиалергенні — кальцію хлорид, глюконат кальцію;
• імуномодулятори — Антилимфолін, Імуран, Ксолар;
• ретиноїди — Неотигазон, Метотрексат;
• абсорбенти — активоване вугілля, Ентеросгель;
• цитостатики — метотрексат, циклофосфан.

Будь-який із цих препаратів підбирає лікар: дозування й тривалість курсу залежать від форми, стадії та супутніх захворювань, а самолікування здатне завдати шкоди.