Календула лікарська — однорічна рослина з родини Айстрових. У народі її називають нагідками, нігтиками, аптечним нігтиком, серцевиною або крокосом польовим. Ці прості жовтогарячі квіти ростуть чи не на кожному городі, але за невигадливим виглядом ховається рослина з багатим хімічним складом і широким спектром застосування — від фармацевтики й косметології до домашніх настоянок і мазей.
Хімічний склад календули
Лікувальні властивості нагідок зумовлені насамперед їхнім складом. Цінними є практично всі частини рослини — суцвіття, листя й коріння, — але найчастіше використовують саме квіткові кошики, де концентрація активних речовин найвища.
Серед мікроелементів у суцвіттях присутні марганець, мідь, цинк, молібден, алюміній, хром, селен, кремній, бор і йод. Макроелементи представлені калієм, кальцієм і магнієм. Крім того, до складу входять органічні кислоти — саліцилова, пентадецилова й яблучна, а також вуглеводи парафінового ряду.
Це лише частина компонентів. У зеленому листі багато аскорбінової та саліцилової кислоти, тому народна медицина використовує його для відварів і настоїв поряд із квітками. Коріння й насіння теж містять корисні для організму елементи.
Лікувальні властивості нагідок
Календула має бактерицидну й противірусну дію. Її застосовують проти захворювань, спричинених стафілококами та стрептококами, а також у боротьбі з герпесом і деякими застудними хворобами.
Рослина дає кілька терапевтичних ефектів одночасно:
- протизапальний;
- антиспазматичний;
- жовчогінний;
- антисептичний і ранозагоювальний;
- відхаркувальний і жарознижувальний.
Квітки використовують як відхаркувальний і жарознижувальний засіб у період застуди, грипу та ангіни. Відвари й лікарські чаї з нагідок допомагають зменшити біль у горлі, закладеність носа й підвищену температуру.
Протизапальні властивості роблять календулу корисною при окремих захворюваннях сечостатевої системи, а також у стоматологічній практиці — для полегшення симптомів молочниці, піореї, гінгівіту й дистрофічної форми пародонтозу.
У гінекології настої з квіток застосовують при молочниці, ерозії, циститі та різних запальних і видільних явищах. Рослина також підвищує захисні функції організму.
Завдяки антиспазматичній і жовчогінній дії календулу використовують при гепатиті й холециститі, а також при порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту.
Окрема сфера — шкіра. Антисептичний, ранозагоювальний і відновлювальний ефект робить нагідки доречними при акне, псоріазі, себореї та побутових травмах: опіках, подряпинах і порізах.
Календулу застосовують і для внутрішніх органів. Її використовують для зниження підвищеного артеріального тиску та стабілізації гіпертонії, вона покращує роботу серцевого м’яза й позитивно впливає на судини.
Показання до застосування
Перелік станів, за яких народна медицина звертається до календули, досить широкий:
- захворювання шкіри — дерматит, псоріаз, екзема, вугри, прищі;
- застудні захворювання, грип, ангіна;
- хвороби серцево-судинної системи, підвищений артеріальний тиск;
- окремі захворювання сечостатевої системи;
- хвороби шлунково-кишкового тракту;
- захворювання очей — блефарит, кон’юнктивіт.
Важливо розуміти різницю між загальною інформацією та індивідуальною порадою: рослинні засоби не замінюють діагностики й лікування, призначеного лікарем, а лише можуть бути допоміжним компонентом.
Рецепти народної медицини з календулою
У нетрадиційній медицині використовують усі частини рослини — квіти, листя, коріння. З нагідок готують відвари, настоянки, лікувальну олію, чаї та настої. За правильно підібраного рецепта й способу приготування вони зберігають лікувальні властивості.
Спиртова настоянка
Для спиртової настоянки знадобиться 30–40 г сухих або свіжих квіток. Їх пересипають у скляну ємність і заливають 110 мл медичного спирту. Розчин настоюють 8–10 годин у темному місці.
Показання: порізи, опіки, гнійні запалення, рани та інші ушкодження шкіри. Для обробки ран 1 чайну ложку настоянки розчиняють у 100 мл води, промивають розчином уражене місце й наносять стрептоцид.
Водний настій із суцвіть
Столову ложку сухих нагідок заливають 250 мл окропу й настоюють півтори години, після чого проціджують.
Показання: грип, ангіна, гастрит, виразкові ураження слизової оболонки шлунка. Настій використовують для полоскання горла — він має відхаркувальну дію й сприяє виведенню мокротиння.
Олія з квіток календули
Для приготування олії беруть суцвіття рослини й нерафіновану олію холодного віджиму, найкраще оливкову. На 2 столові ложки сухих нагідок — одна склянка олії. Компоненти змішують у скляному посуді й настоюють 7–8 тижнів, періодично струшуючи банку. Готову олію проціджують і переливають у герметичну ємність. Приймають усередину й зовнішньо.
Лікувальна мазь
Склянку сухих суцвіть подрібнюють до стану порошку. В емальованій каструлі розтоплюють 200–250 г свинячого жиру, додають подрібнену календулу й добре перемішують. Суміш настоюють добу, потім додають 20 г бджолиного воску й підігрівають. Готову мазь проціджують і зберігають у холодильнику.
Є й простіший варіант: 1 чайну ложку нагідок подрібнюють до порошкоподібної консистенції, додають 1 столову ложку аптечного вазеліну, перемішують і зберігають у холодильнику.
Показання: рани, що довго не загоюються, тріщини, опіки, алергічні реакції, свербіж, підвищена сухість шкіри.
Застосування календули при різних захворюваннях
Засоби з календулою використовують при багатьох станах. Щоб ліки дали належний ефект, важливо дотримуватися нюансів приготування: для кожного випадку підходять різні дозування й компоненти.
| Стан | Спосіб приготування | Як приймати |
|---|---|---|
| Безсоння | 2 ст. л. нагідок на 100 мл спирту, настоювати 14 днів | По 20 крапель двічі на добу; можна як додатковий заспокійливий засіб або додавати відвар у чай |
| Запалення горла, ангіна, грип | 1 ст. л. сухих нагідок залити окропом, настоювати 40 хвилин | Полоскати горло раз на дві години; додатково вживати внутрішньо по 1 ст. л. розведеного з водою розчину 3–4 рази на день |
| Запаморочення | 10 г квіток запарити у склянці окропу, накрити кришкою, настоювати годину | По 20–30 мл тричі на день через півгодини після їжі |
| Аритмія | 2 ч. л. рослини залити 0,5 л гарячої води, настоювати 1,5 години, процідити | По 100 мл 2–3 рази на добу |
| Міома матки | Спиртовий настій розвести водою: 13 крапель на 400 мл води | По 25 крапель щодня перед основними прийомами їжі |
| Ерозія шийки матки, молочниця, білі | Спиртовий настій розвести водою 1:10 або 3 ст. л. квіток залити 500 мл рідини й проварити 10 хвилин на водяній бані | Спринцювання двічі на добу — вранці й увечері; курс 7–10 днів |
| Коліт, гастрит, виразка шлунка, хвороби печінки | 1 ст. л. нагідок залити 250 мл окропу, проварити 10–15 хвилин на водяній бані, охолодити, процідити, долити рідину, що випарувалася | По 1 ст. л. тричі на добу |
| Хвороби нирок і сечовивідних шляхів | 1 ч. л. квіток заварити в чашці окропу, настоювати 20–25 хвилин; за бажанням додати 1 ч. л. меду | По одній чашці тричі на день упродовж 5–7 днів; протипоказання — жовчнокам’яна хвороба |
| Запалення сечового міхура, цистит | 1 ч. л. квіток календули змішати з 1 ч. л. кропиви, залити 200–250 мл окропу, настоювати три години | Вживати протягом двох тижнів |
Застереження та межі самолікування
Нагідки — рослина з виразною біологічною дією, тому навіть домашні засоби варто використовувати обережно. Народна медицина описує чимало рецептів, але жоден із них не замінює звернення до лікаря, особливо коли йдеться про гінекологічні, серцево-судинні, ниркові чи шлунково-кишкові проблеми.
Окремої уваги потребують протипоказання. Для чаю з нагідок при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів у джерелі прямо названо жовчнокам’яну хворобу. Спиртові настоянки не підходять дітям, вагітним і тим, хто утримується від алкоголю. Спринцювання й мазі з жировою основою мають обмеження за станом слизових і шкіри.
Календула лікарська залишається однією з найдоступніших рослин домашньої аптеки. Але її цінність розкривається тоді, коли засіб приготовлено точно за рецептом, дозування не перевищено, а стан здоров’я контролює фахівець.
