Пустирник, який у народі звуть серцевою травою, — багаторічник із родини Ясноткові. Рослина росте в Україні, Білорусі, країнах Східної Європи, на Близькому Сході та в Центральній Азії, і саме широка поширеність багато в чому пояснює її популярність у народній медицині. Для лікарських потреб використовують передусім пустирник серцевий і пустирник п’ятилопатевий.
За загальним впливом на організм пустирник багато в чому нагадує валеріану лікарську, але має й власні особливості — від жовчогінної дії до впливу на судинний тонус. Нижче — склад трави, її властивості, рецепти, обмеження та правила заготівлі.
Хімічний склад пустирника
Дію рослини визначає набір біологічно активних речовин. У пустирнику виділяють:
- алкалоїди леонурин і ленориудин;
- флавоноїд квінквелозид;
- вторинні метаболіти — іридоїди;
- тритерпенові глікозиди;
- гіркі та цукристі речовини.
Окрім цього, у складі є вітаміни й мінеральні солі калію, кальцію, натрію та сірки. Гіркий присмак трави дають саме іридоїди й флавоноїди — вони ж зумовлюють її спазмолітичний ефект, стимулювальну та жовчогінну дію. Тритерпенам приписують кардіотонічний ефект, антиатеросклеротичну дію та активізацію роботи серцевих глікозидів. Іридоїди, своєю чергою, мають імуностимулювальні властивості.
Корисні та лікувальні властивості
Лабораторні й хімічні дослідження підтверджують низку ефектів, які традиційно пов’язують із цією травою. Найвиразніший із них — седативний, і саме він є основною метою застосування пустирника у фармакології. Крім заспокійливої дії, рослині приписують:
- нормалізацію вуглеводного й жирового обміну;
- зниження рівня молочної кислоти, холестерину та глюкози в крові;
- приведення до норми рівня загальних ліпідів;
- стимуляцію сечовиділення;
- полегшення засинання;
- нормалізацію білкового обміну.
Важливо розуміти різницю між загальною інформацією про рослину та індивідуальною порадою. Навіть добре вивчена фітосировина діє по-різному залежно від стану людини, супутніх хвороб і препаратів, які вона приймає.
Вплив на жіночий організм
Відвари й чаї на основі пустирника в народній медицині п’ють, щоб полегшити стан при:
- збоях менструального циклу та альгодисменореї;
- поганому самопочутті в клімактеричний і передклімактеричний період;
- інфекціях сечостатевої системи, зокрема циститі;
- діагностованому безплідді.
Окреме застереження стосується гормонального фону: пустирник вважають потужним стимулятором естроген-прогестеронової рівноваги. Для тих, хто приймає протизаплідні засоби, це принципово важлива інформація. Перед використанням препаратів на основі цієї сировини варто порадитися з гінекологом або ендокринологом.
Вплив на чоловічий організм
Компоненти рослини стимулюють кровообіг у малому тазі та знижують патологічні процеси в залозистому шарі. Пустирник знімає набряклість і має протизапальну дію, тому його застосовують при станах андрогенного характеру. Серед них:
- гострий і хронічний простатит;
- еректильна дисфункція, спричинена психологічним дисбалансом;
- варикозне розширення вен сім’яного канатика й яєчка;
- венозний застій у малому тазі.
Як саме приймати пустирник чоловікам, найкраще уточнити в лікаря-андролога: схема залежить від діагнозу й супутніх захворювань.
Сфери застосування пустирника
Області використання рослини досить різноманітні — від шлунково-кишкових розладів до порушень сну. У народній медицині пустирник застосовують при:
- захворюваннях шлунково-кишкового тракту — спазмах гладкої мускулатури шлунка психосоматичного походження, катарі товстого кишечнику, диспепсії, метеоризмі;
- гінекологічних проблемах — клімактеричному синдромі, болючих і нерегулярних менструаціях;
- порушеннях нервової системи — хореї Сиденгама, психастенії, безсонні, загальному неврозі, тривожному розладі, істерії;
- хворобах щитоподібної залози — гіпертиреозі, тиреотоксикозі, тиреоїдиті Хашимото;
- порушеннях роботи серцево-судинної системи — тахікардії, ішемії, стенокардії, серцевій недостатності I, II та III стадій;
- захворюваннях нирок — рослина має сечогінний ефект;
- дисфункціях і хворобах дихальної системи — бронхіальній астмі, бронхіті, грипі та ГРВІ.
Цей перелік описує традиційну практику, а не готову схему лікування. Рішення про прийом будь-якого засобу на основі трави ухвалює лікар.
Протипоказання
Пустирник підходить не всім. Його використання протипоказане вагітним і дітям до п’яти років. У складі трави є алкалоїди, здатні переходити в грудне молоко, тому в період лактації від рослини краще утриматися.
Окремої уваги потребує дозування. Єдиного стандартного обсягу, рекомендованого кожному пацієнтові, не існує: все залежить від віку, стану здоров’я та анамнезу. Неправильне застосування здатне викликати непередбачувані алергічні реакції навіть у людини, яка зазвичай не схильна до таких проявів.
Рецепти народної медицини
Суху сировину пустирника можна купити в аптеці або заготовити самостійно. У народній медицині траву використовують у кількох формах: як моноскладовий засіб і як інгредієнт збору з іншою лікарською фітосировиною. З сушеного пустирника готують чай, відвар, водний настій для ванн, а також мазь або лосьйон для розтирань.
Народні цілителі вважають спиртовий настій найбільш дієвою формою, оскільки за силою впливу він перевершує відвари й водні настої. Якщо гастрит, виразка чи інше захворювання шлунково-кишкового тракту не дозволяє приймати засіб на спирті, від рослини не відмовляються — просто підбирають іншу форму.
Чай із пустирника
Фіточаї — поширена практика, і пустирник тут не виняток. Заварити його можна як із сухої сировини з аптеки, так і зі свіжої трави.
- Дві чайні ложки пустирника без гірки засипте в чайник.
- Залийте сировину окропом (200 мл) і накрийте щільно пригнаною кришкою.
- Через 15–20 хвилин процідіть чай через сито або марлю. Для смаку можна додати ложку меду.
Середня тривалість курсу — місяць. Пити слід щодня, не пропускаючи прийом; достатньо однієї чашки на день. Напій обов’язково має бути теплим: холодний чай не так сприятливо впливає на слизову оболонку шлунка. Чашку можна поділити на дві порції й випити у два прийоми.
Чай із пустирника в народній медицині використовують при:
- потребі в антисептичній дії на слизову оболонку ротової порожнини, гортані та шлунка при ерозіях та інфекціях;
- нервових станах різного походження — неврастенії, істерії;
- гіпертонії I та II ступеня;
- аденомі передміхурової залози.
Відвар: три способи приготування
Відвар із трави пустирника готують по-різному залежно від того, який ефект потрібен і наскільки концентрований напій витримує людина.
- Залийте 15 г сухої сировини окропом і настоюйте в склянці під кришкою 10–15 хвилин. Потім прокип’ятіть на вогні 5–7 хвилин. Остудіть і приймайте прохолодним, додавши ложку меду.
- Дві ложки дрібно нарізаної трави покладіть у скляний посуд і залийте водою (500 мл). Дайте відстоятися 30 хвилин, перекладіть в емальовану каструлю й доведіть до кипіння. Остудіть, процідіть через сито. Вживайте перед сном, а обсяг порції уточніть у медика.
- Візьміть дві щіпки сушених суцвіть пустирника й залийте холодною водою (400 мл). Перелийте суміш у каструлю та закип’ятіть. Відвар настоюється ще 2–3 години, потім його остуджують. Приймають натщесерце в теплому вигляді.
Відвар пустирника завжди приймають тільки за призначенням лікаря — він же визначає оптимальний обсяг засобу. Відвар п’ють при патологіях серцево-судинної системи, атеросклерозі та кардіосклерозі, при стресі, депресії й неврозах, а також при збоях у роботі шлунково-кишкового тракту. Використовують його й зовнішньо: засіб має антибактеріальний вплив.
Спиртова настоянка вдома
Приготувати настоянку пустирника на спирті самостійно досить просто. Знадобиться близько 100 г сухої фітосировини. Якщо берете свіжу траву, обсяг має бути більшим — до 500 мл, адже в сухій сировині концентрація корисних речовин вища. Сировину подрібнюють у блендері або провертають через м’ясорубку.
Траву заливають медичним спиртом (70 %) — потрібно близько пів літра. Спирт можна замінити горілкою без домішок. Настій ставлять у прохолодне затінене місце на 30–40 діб і періодично збовтують. Готовий засіб зберігають у місці, захищеному від світла.
Режим прийому підбирають залежно від типу захворювання та цілей терапії. Для профілактики орієнтовна схема — по 20 крапель тричі на день протягом 2–3 тижнів, але рішення про прийом препарату варто узгодити з лікарем.
Настоєм пустирника в народній медицині лікують:
- розлади нервової системи, неврози;
- вегетосудинну дистонію;
- дистонічні прояви в передклімактеричному періоді;
- порушення серцевого ритму при гіпертиреозі.
Пустирник у традиційній медицині
Рослина родини Ясноткові знайшла широке застосування у фармакології, і головна мета її використання — виразні седативні властивості. В аптеці пустирник можна придбати не лише як фітосировину: він випускається також у вигляді рідкого екстракту й таблеток. Настоянка пустирника має вираженіший антиоксидантний і седативний ефект, ніж настій глоду та валеріани відповідно.
Найчастіше пацієнтам призначають рідкий екстракт пустирника. Це дієвий заспокійливий засіб: седативні властивості рослини дають сильний ефект при підвищеній нервовій збудливості. Допомагає пустирник і при підвищеному артеріальному тиску — у цьому разі прийом рідкого екстракту особливо доречний.
Варто врахувати, що терапевтичний ефект настає не одразу. Саме тому точну дозу препарату підбирає лікар, а не самостійні експерименти з концентрацією.
Заготівля та зберігання сировини
Якщо ви заготовляєте пустирник самостійно, орієнтуйтеся на ті самі принципи, що й для іншої лікарської фітосировини: чисте місце збору подалі від доріг і промислових зон, сушіння в затіненому місці з доброю вентиляцією та зберігання в щільно закритій тарі. Суху траву тримають подалі від вологи й світла, а готові настоянки — у темному прохолодному місці, як описано в рецепті.
Купуючи сировину в аптеці, звертайте увагу на термін придатності та цілісність упаковки. Це простіше, ніж самостійна заготівля, і позбавляє ризику переплутати пустирник з іншою рослиною родини Ясноткові.
Що варто запам’ятати
Пустирник — передусім заспокійлива рослина з додатковими жовчогінними, сечогінними та спазмолітичними властивостями. Форма засобу має значення: спиртова настоянка діє сильніше за водні настої, але не підходить людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Вагітність, лактація та вік дитини до п’яти років — прямі протипоказання. І головне: жоден із наведених рецептів не замінює консультації з лікарем, який визначить і доцільність прийому, і дозування.
