Верес звичайний (Calluna vulgaris) — невисокий вічнозелений чагарник родини Вересових, який рідко перевищує пів метра. Живе він 45–50 років, тож належить до довголітніх рослин. Під час цвітіння верес дуже гарний, але популярність здобув не завдяки зовнішності: його використовують у препаратах від заспокійливих і снодійних до сечогінних і потогінних. Нижче — про склад рослини, її дію, домашні рецепти, обмеження та правила заготівлі сировини.
Хімічний склад вересу звичайного
Різноманітні лікувальні властивості вересу зумовлені насамперед багатим хімічним складом. Серед його компонентів:
- флавоноїди — кемпферол, кверцетин, мірицетин;
- мінеральні солі з високою концентрацією кальцію.
Саме флавоноїди та мінеральний комплекс роблять рослину цікавою і для народної, і для офіційної медицини.
Фармакологічні властивості
Лікувальні властивості Calluna vulgaris визнані не лише традиційною, а й офіційною медициною, тому верес активно застосовують у фармацевтиці. Після відповідної обробки рослина чинить на організм людини таку дію:
- потогінну;
- сечогінну.
Ці дві властивості й визначають основні напрями застосування вересу — від простудних станів до проблем із нирками та сечовивідними шляхами.
Застосування вересу в народній медицині
Завдяки багатому складу верес належить до рослин, які дуже часто використовують у народній медицині. Використовують передусім листя і квітки. Стебла досить токсичні, тож їх краще прибирати.
Найчастіше верес застосовують у висушеному вигляді. Свіжий потребує певної обробки, і якщо провести її неправильно, можна отримати засіб, небезпечний для здоров’я. У традиційній медицині на основі висушеного вересу роблять настої, відвари, чаї та ванни.
Перелік хвороб, для лікування яких використовують верес:
- запалення сечового міхура;
- холецистит (запалення жовчного міхура).
Також верес може застосовуватися як природний антидепресант, але лише за відповідним призначенням лікаря.
Рецепти на основі вересу
Домашні засоби з вересу відрізняються способом приготування, концентрацією та тривалістю курсу. Нижче — чотири базові рецепти, які найчастіше згадують у народній медицині.
Настій вересу
При гастриті, неврастенії, водянці або запаленні сечового міхура й нирок добре допомагає настій вересу.
Рецепт приготування:
- 2 столові ложки висушеного листя та квіток залити 2 склянками окропу.
- Перемішати й потримати суміш на водяній бані протягом пів години.
- Настоювати 3–4 години в темному місці.
Настій приймають по 2 столові ложки щодня після їди. Курс лікування становить тиждень. У перші 2–3 дні можна обмежитися одним прийомом на день, далі кількість потрібно довести до трьох.
Відвар вересу
Відвар вересу ефективний при каменях у нирках, хворобах печінки або жовчного міхура.
Рецепт приготування відвару:
- Близько 20–25 грамів подрібненого листя і квіток вересу залити 200 мілілітрами окропу.
- Настоювати суміш на водяній бані 15 хвилин, після чого охолоджувати ще 45 хвилин.
- Рідину процідити.
Відвар потрібно приймати двічі на день по 70 мл перед їдою.
Чай з вересу
У разі безсоння або проблем з нервами добре допомагає чай з вересу.
- 1–2 чайні ложки листя і квіток залити 1 склянкою окропу.
- Заварювати 10–15 хвилин.
Чай потрібно приймати щодня, раз на день.
Ванна з вересу
Якщо потрібен ефективний заспокійливий засіб для всього організму, добре допоможе ванна з вересу.
- 50 грамів листя і квіток запарити в 7 літрах окропу.
- Настоювати протягом пів години.
Такі ванни в стресовий період життя можна повторювати 2–3 рази на тиждень.
Протипоказання до застосування
Верес не належить до високотоксичних рослин, але за певних умов і він може завдати більше шкоди, ніж користі.
Список протипоказань до застосування:
- знижена кислотність шлунка;
- схильність до закрепів;
- низький рівень згортання крові;
- індивідуальна непереносимість складників.
Для вагітних жінок і матерів, які годують грудьми, протипоказань до застосування вересу немає. Більше того, відвари цієї рослини іноді застосовують для лікування печії у вагітних.
Збір, заготівля та зберігання сировини
І в офіційній, і в народній медицині використовують лише надземну частину вересу. Збирати її треба з серпня по вересень — це період найінтенсивнішого цвітіння рослини.
Збір проводять секатором: ним зрізають верхівки чагарнику, акуратно складаючи їх у таз або відро. Важливо, щоб листя і квітки не були вологими під час збору, тому збирати після або під час дощу не можна.
Після збирання рослину потрібно розкласти тонким шаром на тканині або дуже щільному папері. Місце краще вибирати затемнене, але добре провітрюване.
Коли сушіння завершене, з гілок збирають квіти й листя — саме вони є основною сировиною для вересових відварів, настоїв і ванн. Зберігати їх краще в полотняних мішках у сухому й темному місці, очищеному від паразитів (особливо від молі), як і троєцвітку, гречку або брусничник.
